К.е.н., доц. Левицький В.В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Стратегічні аспекти формування адаптивно-організаційного механізму управління підприємством

В останнє десятиліття розвиток поглядів на менеджмент відбувався на тлі прискорення та зростання частоти зовнішніх змін, зменшення горизонту й періоду планування. Сучасний ринок консалтингових послуг зреагував на це широкою пропозицією таких вартісних автоматизованих систем управління бізнесом, що представляють собою розвиток ідеології “MRPII”, як “SAP R/3, JDEdwards, BAAN Triton, SSA/BPCS, MPG/Pro, SA MAN-MAN/X” та ін. Деякі з цих систем включають в себе модулі “підтримки”, що реалізують наукові методи прийняття рішень окремими групами або індивідами фахівців з управління [1].

В цілому ефективність роботи виробничо-економічної системи залежить, насамперед, від ступеня правильності вибору основних управляючих параметрів, тобто забезпечення умов функціонування організаційно-адаптивного механізму управління, що базуються на раціональних методах побудови систем управління підприємством (СУП) та правильно обраних систем автоматизації прийняття рішень (АСПР). Велике число невдалих спроб впровадження СУП показує, що при побудові АУПР були порушені принципи сумісності управління, методології управління і вибору АСПР.

Особливе місце у невдачах організації та використання організаційно-адаптивного механізму управління та моделей управління займає доказ (наукове обґрунтування) адекватності моделей управління, що використовуються в СУП, реальним системам, ефективності пропонованого математичного опису та відповідних програмних продуктів, які використовуються для підтримки прийняття рішень, в тому числі у процесі планування господарської діяльності.

Перші фундаментальні роботи, присвячені стратегічному менеджменту, були опубліковані в 50-60-х рр. науковцями як П. Друкером, А. Чандлером, І. Ансофом, Г. Мінтцбергом [2-3]. Тим не менш, розглядаючи автоматизацію побудови АСПР з позицій організаційно-адаптивного механізму управління як головного елемента побудови системи фіксації, адаптації й контролю даних, можна зазначити, що запропоновані в минулому методичні підходи набули в даний час незаперечний авторитет, незважаючи на той факт, що ряд основних суттєвих проблемних питань залишилися без механізмів свого рішення до теперішнього дня. Зокрема, до недослідженим проблем можна віднести:

1) невизначеність критеріїв міри ефективності методології програмно-цільового планування в сенсі забезпечення можливості досягнення усіх цілей, декларованих маркетологами й формування умов такого досягнення;

2) вибір ефективного математичного апарату, способів моделювання та евристичних методів, що змогли б забезпечити не тільки адекватну оцінку ефективності пропонованих стратегічних планів, а й їх розробку та впровадження в господарську діяльність;

3) обґрунтування з точки зору теорії прийняття раціональних рішень можливостей розробки ефективних менеджерських процедур, заснованих на рекомендованих розробниками організаційних схемах реалізації стратегічних планів адаптації;

4) визначення напрямів побудови повної системи універсальних первинних даних, що дозволяють задовольнити більшість вирішуваних завдань планування, бюджетування, управління та контролю, що у комплексному використанні дозволяють домогтися найвищої ефективності у діяльності виробничо-економічної системи.

Незважаючи на безліч перерахованих вище проблем всі вони мають спільну область й відносяться до управлінських рішень, що повинні бути достатньо репрезентативними з позицій адекватності та адаптивності, стійкими у математичному сенсі. При цьому важливо встановити ступінь ефективності рішення менеджерів, прийнятих на основі управлінської інформації, що генерується в незалежних бізнес-процесах, зображених засобами організаційно-адаптивного механізму управління у реальному інформаційному просторі й перебувають у компетенції служб управління стратегічним розвитком підприємства [2].

В якості основної вимоги до розглянутої методикою можна назвати виявлення найбільш істотних особливостей організаційно-адаптивного механізму управління у сфері використання його об’єктів в системі підготовки прийняття рішень (СУП, СПР), у тому числі й за побудови методології організаційно-адаптивного механізму управління та його використанні в управлінні фінансовими потоками та загалом усією діяльністю підприємства.

Для формулювання мети доцільно використовувати нову технологію управління фінансовим бюджетом, яка усуває певною мірою наявні недоліки у дослідженнях економічних та особистісних чинників в управлінні фінансами та забезпечити швидку адаптацію до умов середовища. В той же час важливо сформулювати завдання оптимального управління диверсифікованим бізнесом на усіх етапах життєвого циклу підприємства.

Отже, враховуючи усі напрями функціонування підприємства варто звернути увагу на головні та сформувати стратегічні аспекти формування адаптивно-організаційного механізму управління підприємством як складової формування довгострокового існування підприємства у майбутньому.

Література:

1. Кіндрацька Г. І. Стратегічний менеджмент : навч. посіб. – К. : Знання, 2006. – 366 с.

2. Міщенко А. П. Стратегічне управління : навч. посіб. – К. : “Центр навчальної літератури”, 2004. – 366 с.

3. Осовська Г. В. Стратегічний менеджмент : навч. посіб. – К. : Кондор, 2003. – 196 с.