Мехеда Н.Г., Задорожній І.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

Проблема визначення поняття «Потенціал»

Підприємницький потенціал- це сукупність ресурсів (трудових, технічних, фінансових), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу, щодо виробу товарів (послуг) отримання максимального доходу і забезпечення і функціонування розвитку підприємства.

Потенціал підприємства - це складна, динамічна, поліструктурна система, що характеризується чотирма основними рисами:

1) потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері економічної діяльності;

2) можливості будь якого підприємства в більшій ступені залежить від наявності ресурсів і резервів не залучених у виробництво;

3) потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, а ще й навичками різних категорій персоналу;

4) рівень і результати реалізації потенціалу підприємства визначається формою підприємства і адекватною до неї організаційною структурою підприємства.

Об'єктивна необхідність розробки нового показника для цілей оцінки, аналізу та планування виникла, у першу чергу, у зв'язку із скороченням за останні десятиріччя тривалості циклу розвитку як окремих технічних систем, так і господарських комплексів, підприємств, галузей у цілому

В умовах такого прискорення знадобився показник, що дає можливість охарактеризувати одночасно стан та умови функціонування об'єкта у сучасності та побудувати досить достовірну модель очікуваних змін об'єкту та оточуючого середовища на досить великий період часу, порівнянний із циклом (етапом) розвитку самого об'єкту.

Необхідний показник повинен би відображати існуючу здатність об'єкта забезпечити досягнення заданого результату в певних умовах функціонування, рівень використання цієї здатності, а також здатність об'єкта до розвитку в потрібному напрямку.

Для України важливість розробки такого комплексного показника посилюється ще й тим, що з переходом до ринкових відносин з'явилася нагальна потреба у створенні та розвитку національної системи вартісної оцінки власності як у ході приватизації, так і для звичайного продажу.

Вітчизняні спеціалісти, на відміну від спеціалістів з оцінки у країнах розвинутої ринкової економіки, не мають відповідного досвіду та необхідної сталої бази даних, щоб обґрунтовано застосовувати методи порівняння, тому на перший план виходять аналітичні методи, тим більш, що справжніх фахівців з оцінки, які мають величезний досвід та авторитет і працюють у відомих фірмах країн з розвинутою ринковою економікою, в України ще треба готувати так само, як потрібно впорядковувати ринок нерухомості.

Сам процес формування потенціалу, як керування створенням або розвитком об'єкта, повинен ґрунтуватися на точному визначенні базової категорії "потенціал".

Що ж не задовольняє нас у існуючих теоріях? Найпоширеніша теорія потенціалу спирається на ресурсний підхід, де іноді ресурси або можливості ототожнюють з потенціалом , іноді до можливостей ресурсів додають трудову складову, "компетенції", ресурс системи управління

Але ж сутність категорії "потенціал" не може бути для одного об'єкту однією, для іншого — (хоча б і для підприємства) другою.

Будь-який ресурс має свій потенціал. Автоматично діюча система не має трудової складової, або організаційної системи управління, але ж потенціал має.

Окрема людина, навіть якщо не розпоряджується якимись матеріальними або нематеріальними ресурсами і не має системи управління, проте, має потенціал. Ресурси не можуть мати можливостей, бо це не є їх внутрішньою характеристикою, зате вони мають властивості, притаманні саме їм. Тому, оскільки ми розглядаємо потенціал підприємства, треба визнати, що ані вказане підприємство, ані якісь його окремі частини не є одночасно й "потенціалом", і потрібно визначити носій цього "потенціалу", цих властивостей.

Таким чином, необхідно розрізняти потенціал і його носій, які у невід'ємному поєднанні представляють собою складну виробничу й господарську систему, здатну виконувати координовані у часі та просторі корисні дії, тобто — підприємство, об'єкт.

Коли під потенціалом розуміють "можливості", на наш погляд, це теж не дуже вдале визначення, бо можливості відображують скоріше вплив зовнішніх факторів, які дозволяють чи не дозволяють вказаному потенціалу (як внутрішній властивості) проявитися у повній мірі. Виходячи з цього, питання потребує окремого дослідження. Потрібно однозначно сформулювати сутність "потенціалу", ураховувати всі види, підвиди, різновиди потенціалу у взаємозв'язку, збудувати оцінку вихідної величини й можливих відхилень за результатами керуючих впливів відповідно до елементної структури носія потенціалу, оскільки від цього можуть залежати й застосовувані методи, й особливості процесу керування об'єктом, і його результати.

Література:

1. Олексюк О. І. Управління потенціалом акціонерних товариств // Автореф. дис. . канд. екон. наук. — К., 2001.

2. Рєпіна І. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. — 2008. — № 2.-С. 262—271.

3. едонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. Посібник. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – С. 168-195.