Зосимова Ж. С.

викладач

Харківський національний економічний університет

ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Управління вітчизняними машинобудівними підприємствами в реальних економічних і фінансових умовах неможливе без здійснення постійного моніторингу за збереженням антикризового стану й застосування ефективного інструментарію запобігання банкрутству на підприємстві.

Різке падіння виробництва і реалізації продукції, нарощування збитковості, втрата власного капіталу та інвестиційної привабливості, привели більшість підприємств машинобудування до передбанкрутного стану.

Тому проблема формування антикризового моніторингу гостро постала перед економічною наукою та її апробацією у практичній діяльності в т.ч. на машинобудівних підприємствах.

Ефективність і дієвість такої інформаційно-аналітичної системи полягає у забезпеченні адекватної конкретним поточним умовам інформаційної бази для підтримки ефективних управлінських рішень та її здатності обґрунтовано формулювати доцільність і раціональні спрямування переорієнтації поточної діяльності та стратегії підприємства , диверсифікації та реструктуризації виробництва і збуту продукції, оптимізацію структурних підрозділів, управлінську систему тощо.

Кризові явища на підприємстві машинобудування виникають з об'єктивних і суб'єктивних причин (несприятливий вплив зовнішнього середовища). У будь-якому разі подолання таких наслідків пов'язуються з можливістю управління процесами кризового розвитку, які передбачають оцінку ситуації, розробку і обґрунтування оптимальних управлінських рішень.

Оскільки сучасні підприємства машинобудівної галузі працюють в умовах нестабільного зовнішнього середовища, необхідною передумовою антикризового управління є проведення постійного моніторингу зовнішнього середовища

В умовах нестабільного зовнішнього середовища метод моніторингу найефективніше застосовується під час побудови системи збирання інформації, проте, їх можливості значно ширші й не обмежуються тільки цим аспектом. Формування системи моніторингу зовнішнього середовища промислових підприємств є надзвичайно актуальною проблемою для сучасних вітчизняних підприємств машинобудування в умовах нестабільності.

У дослідженні [2] під моніторингом розуміється сукупність прийомів щодо відстежування, аналізу, оцінки та прогнозування соціально-економічних процесів, пов'язаних з реформами, а також збирання, обробки інформації й підготовки рекомендацій стосовно розвитку реформи.

Запропоноване поняття не є повним, оскільки орієнтоване на надання рекомендацій для зміни політичної ситуації на макрорівні. Інші автори в роботах [1] відзначають, що моніторинг слід розглядати як складний процес, спрямований на збирання інформації про досліджуваний об'єкт, із метою подальшої діагностики ситуації, що склалася.

На відміну від запропонованого визначення, автори економічних словників [1,2], розглядаючи моніторинг як складову частину управління, пропонують проводити в рамках дослідження, крім спостереження та діагностики, аналіз об'єкта, що вивчається. Проте, вказані характеристики поняття є неповними, оскільки відображають лише початкові етапи проведення моніторингового дослідження.

У науковій літературі є й інше трактування поняття «моніторинг» [1], суть якого полягає в тому, що під моніторингом розуміють виконання двох взаємопов'язаних функцій – спостереження й попередження. Такий моніторинг націлений на фіксацію негативних наслідків господарських дій і, таким чином, має низький прогностичний потенціал.

У роботі [1-3] міститься універсальне визначення моніторингу, під яким розуміється «безперервне спостереження за станом об'єкта з метою запобігання несприятливим відхиленням щодо найбільш важливих параметрів. Систематичне спостереження за результатами діяльності, їх корекція – суть моніторингу». Таким чином, можна припустити, що моніторинг є одним із методів контролю процесу діяльності, виявлення тенденції динаміки її розвитку.

Інший підхід визначає моніторинг як систему спостереження, контролю, оцінки й управління. Так, сучасні автори в роботах [1-3] розглядають моніторинг як систему спостережень, оцінювання й прогнозу змін у стані об'єктів дослідження. Це визначення має теоретичну спрямованість і тому не містить практичних рекомендацій. Із-за вивчення невеликої кількості аналізованих показників представлене визначення було дещо узагальнене у [3], які визначили моніторинг як систему спостереження, оцінки та прогнозу економічних і соціальних умов, наявних на території.

Деякі автори розглядають моніторинг як один із методів контролю, але контролю не результату, а процесу діяльності, виявлення тенденцій динаміки її розвитку [1].

Проте, під моніторинговим дослідженням мається на увазі не тільки вивчення процесу діяльності, але й контроль результату.

В дисертаційній роботі пропонується під моніторингом розглядати один з методів антикризового управління, суть якого полягає в постійному та безперервному дослідженні, проведенні оцінки та аналізу факторів впливу зовнішнього середовища на стан підприємства.

Даний метод антикризового управління повинен здійснюватися протягом всього періоду існування підприємства і повинен бути спрямований на виявлення факторів кризи та ідентифікацію симптомів кризових явищ з метою уникнення чи локалізації їх наслідків, мінімізації втрат підприємства

Періодичність моніторингу зовнішнього середовища підприємства визначається динамічністю зміни факторів зовнішнього середовища та інтенсивністю конкурентної боротьби на ринку. Визначення тривалості і періодичності процесу моніторингу також передбачає узгодження термінів формування первинної інформації, збору, систематизації та обробки даних, з кінцевими термінами прийняття управлінських рішень в рамках реалізації стратегії підприємства, так як одним з основних завдань системи моніторингу є забезпечення своєчасності прийняття управлінських рішень задля забезпечення стабільного розвитку об’єкту моніторингу та попередження негативних подій та усунення чи локалізації їх наслідків.

Дотримання зазначених умов в процесі розробки ефективної системи моніторингу зовнішнього середовища підприємства дозволить оперативно відстежувати тенденції зміни досліджуваних факторів, своєчасно визначити динаміку змін потреб зовнішнього середовища підприємства, оцінити агресивність поведінки конкурентів та своєчасно вжити заходів щодо забезпечення відповідного рівня конкурентоспроможності та сталої конкурентної позиції у довгостроковій перспективі.

Впровадження та реалізація ефективної системи моніторингу дозволяє виявляти стан критичних або таких, що знаходяться в стані зміни, явищ зовнішнього середовища, які необхідно врахувати в процесі ухвалення управлінських рішень; встановлювати взаємовідносини з приводу врахування попередніх результатів певних управлінських рішень в процесі розробки антикризової стратегії.

Список використаної літератури

1.Кібук Т.М. Удосконалення процессу розробки та реалізації стратегії підприємства / Т.М. Кібук // Стратегія економічного розвитку України: Збірник наук. праць. – К. : КНЕУ, 2009.– Вип. 24–25. – С. 169–179.

2.Кіндрацька Г.І. Ідентифікація конкурентоспроможності економічного потенціалу підприємства / Г.І. Кіндрацька, Л.В. Коваль, Ю.І. Кулиняк. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2012. – 306 с.

3.Клебанова Т.С. Моделирование и методы координации в крупномасштабных экономических системах // Т.С. Клебанова, Е.В. Мол-давская, Х. Чанг. – Х. : Бизнес Информ, 2002. – 148 с.

4.Клейнер Г. Предприятие как фактор институциональной стабильности / Г. Клейнер // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – № 3. – С. 108 – 111.