Зосимова Ж. С.

викладач

Харківський національний економічний університет

ВИБІР АНТИКРИЗОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА МАШИНОБУДУВАННЯ

Для того, щоб покращити роботу на машинобудівному підприємстві та вивести підприємство з кризи або не допустити виникнення кризи надалі та не збанкрутіти перш за все потрібно отримувати прибуток на підприємстві.

Можливість одержання прибутку спонукає керівників підприємств шукати найбільш ефективні способи сполучення ресурсів, винаходити нові продукти, на які може виникнути попит, застосовувати організаційні і технічні нововведення, що обіцяють підвищити ефективність виробництва.

Працюючи прибутково, кожне підприємство робить свій внесок в економічний розвиток суспільства, сприяє створенню і збільшенню суспільного багатства і росту добробуту народу.

Стратегія управління машинобудівним підприємством пов’язана з визначенням мети його функціонування. Найчастіше ця мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Політика управління прибутком покликана відображати вимоги загальної стратегії розвитку машинобудівного підприємства, забезпечувати підвищення його вартості на ринку, формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовольняти матеріальні інтереси власників і персоналу.

В умовах зростання нестабільності зовнішнього середовища і складнощів ведення бізнесу підвищення якості управління ґрунтується на принципі управління результатами на основі ключових показників ефективності, що робить процес управління результатами предметним і об’єктивним.

У зв’язку з цим актуалізується вирішення питання вибору найбільш важливих шляхів підвищення ефективності ринкової діяльності машинобудівних підприємств.

1. Для групи стійких підприємств стійкі підприємства (СП): ПАТ «Завод ім. Фрунзе»; ПАТ ХМЗ «Світло Шахтаря»; ПАТ «Турбоатом»; ПАТ «Харкiвський завод штампiв та пресформ доцільно використовувати шляхи підвищення прибутковості:

– застосування інновацій,

– розширення діяльності у існуючих сегментах;

– підвищення фінансової стійкості;

– зниження ціни.

Зазначені шляхи підвищення прибутковості дозволять:

– отримати дохід та бути попереду конкурентів (за умов, якщо використання інновації буде мати місце на ринку попиту), тому потрібно дотримуватися наступних умов використання інновації:

– проаналізувати ринок попиту та виявити чого не достає на ринку;

– проаналізувати діяльність на підприємстві та виявити, яке з обладнань застаріло та не має місце на ринку.

Впроваджені у дію зазначені шляхи підвищення прибутковості надають змогу підприємству надалі мати достатньо високі та стабільні показники та мати перевагу перед конкурентами та отримувати більший прибуток.

2. Для групи нестійких підприємств нестійкі підприємства (НП): ПАТ «Автрамат»; ПАТ «Електромашина»; ПАТ «РОСС»доцільно використовувати такі шляхи підвищення прибутковості:

– підвищення прибутку;

– підвищення фінансової стійкості;

– підвищення рентабельності;

– підвищення ліквідності.

Ця група підприємств має середні показники та за допомогою використання перерахованих шляхів підвищення прибутковості досліджувані підприємства мають змогу покращити свою діяльність.

3. Для групи кризових підприємств (КП): ПАТ «Харкiвський завод «Гiдропривiд», ПАТ ХЕЗ «Укрелектромаш», ПАТ «Харкiвський тракторний завод ім. С.Орджонiкiдзе» доцільно використовувати такі шляхи підвищення прибутковості:

– скорочення витрат;

– підвищення прибутку:

– підвищення рентабельності виробництва;

– підвищення фінансової стійкості;

– підвищення ліквідності.

Щоб стабілізувати діяльність на цих підприємствах, вивести цю групу підприємств з кризового стану та не допустити банкрутство потрібно збільшити прибуток на підприємстві та підвищити фінансову стійкість.

Проведений аналіз та визначені шляхи підвищення прибутковості свідчать про те, що з метою виведення підприємства з кризової ситуації та для подальшого розвитку підприємства необхідно правильно здійснити вибір антикризової стратегії.

Правильно сформована і вибрана антикризова стратегія дозволить не тільки уникнути багатьох кризових ситуацій на підприємствах, але й згладити їх протікання в організації.

Фактично вона представляє собою план дій на відповідний період часу, який дозволяє уникнути небезпечних ситуацій і спрямувати підприємство на шлях зростання і зміцнення позицій на ринку.

Формулання стратегій розглядається як один із суттєвих компонентів системи стратегічного управління і передбачає визначення особливостей процесу створення окремих стратегій та «стратегічного набору».

Стратегія антикризової діяльності промислового підприємства повинна містити ключові інформаційні орієнтири, що визначатимуть специфіку його функціонування у плановому періоді.

В процесі вибору антикризової стратегії потрібно враховувати, що дана стратегія повинна бути способом забезпечення досягнення головної мети, цілей, а також в цілому загальної стратегії підприємства.

Вирішення протиріч, неузгодженостей між цілями підприємства, наявними ресурсами та впливом зовнішнього, покращення показників кризового стану та не допущення банкрутства – це основне завдання антикризової стратегії.

Саме тому, антикризовою стратегією необхідно вважати план дій підприємства, спрямований на досягнення власних цілей, з урахуванням впливів чинників зовнішнього середовища.

Основною метою антикризової стратегії повинно стати вирішення суперечностей і неузгодженості між цілями підприємства, наявними можливостями (зазвичай обмеженими) та впливом (зазвичай негативним) зовнішнього середовища підприємства.

Враховуючи особливості діяльності машинобудівних підприємств і результати діагностики типу їх стійкості керівництву та спеціалістам рекомендовано метод вибору стратегічних альтернатив виходу з кризи, тобто можливість багатоваріантності вибору антикризової стратегії.

На даному етапі здійснюється вибір однієї з представлених антикризових стратегій, деталізуються шляхи її формування з урахуванням тих проблем (небезпек) і слабких сторін, що були виявлені в процесі діагностики враховуючи відповідні напрямками дослідження, які повинні здійснюватися, з урахуванням специфіки і глибини стану зовнішнього середовища, кризовим станом на підприємстві, кожним підприємством в індивідуальному порядку.

Тому вибір антикризової стратегії для підприємств машинобудівної галузі доцільно проводити за загальними показниками, які дають змогу оцінити рівень кризового стану підприємства за напрямами його діяльності. Оскільки такі показники по-різному відбивають рівень кризового стану підприємства, то й однозначне їх вимірювання при виборі антикризової стратегії здійснити досить важко.

Вибір антикризової стратегії – це складний аналітичний процес, який вимагає творчого підходу, відповідних витрат часу, опрацювання великої кількості інформації, її аналізу та порівняння [1].

Слід зазначити, що для підприємств з різним типом стійкості доцільно застосовувати різні антикризові стратегії, оскільки мета цих підприємств відрізняються. Зазначимо, що антикризова стратегія в умовах нестабільного зовнішнього середовища повинна бути спрямована на подолання стратегічної кризи, тобто має бути спрямована на довгострокову перспективу, і кризи прибутковості, тобто повинна забезпечити задовільний фінансовий стан підприємства, та на недопущення банкрутства. Тому запропоновано використовувати такі антикризові стратегії для типів стійкості підприємств:

1. Для кризових підприємств доцільним є застосування стратегії виживання – антикризової стратегії, яка застосовується у випадках повного розладу економічної діяльності підприємства, у стані, близькому до банкрутства. Метою стратегії є стабілізація кризової ситуації, тобто перехід до стратегії стабілізації і, надалі, до стратегії зростання. Вона вимагає, з одного боку, швидких, рішучих, цілком скоординованих дій, з іншого – обачності і реалістичності в прийнятті рішень.

2. Для нестійких підприємств доцільною є стратегія стабілізації – антикризова стратегія, спрямована на досягнення поступового вирівнювання обсягу продажів і прибутків з наступним їхнім підвищенням, тобто з переходом на наступний етап росту – до переходу в групу стійких підприємств.

3. Для стійких підприємств доцільним є застосування стратегії зростання – антикризової стратегії, що передбачає реалізацію дій, залучення додаткових засобів і ресурсів, направлених на поступове покращення фінансової, виробничої і господарської діяльності підприємства за мінімальний проміжок часу, покращення (завоювання нової) ринкової позиції підприємства.

На практиці кожне підприємство може одночасно реалізовувати декілька стратегій, обираючи комбіновану стратегію. Однак щодо вибору антикризової стратегії на досліджуваних группах машинобудівних підприємств, то вибір комбінованого варіанту стратегії може призвести до негативного результату, тому що кожний окремий вид антикризової стратегії передбачає реалізацію конкретних, властивих йому, антикризових заходів, які вимагають не перетину, а чіткої поетапності їх реалізації.

Використання стратегічного підходу в управлінні – це ще не універсальне вирішення всіх проблем на промислових підприємствах. Необхідно вибрати саме ту стратегію, яка є абсолютно адекватною для діяльності конкретного підприємства та відповідає викликам зовнішнього середовища.

Список використаної літератури

1.Ершова Н.Ю. К вопросу экономической диагностики банкротства и финансового кризиса предприятий / Н.Ю. Ершова // Вісник Національного технічного університету «ХПІ». Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Х. : НТУ «ХПІ», 2004. – №25. – С. 111–116.