Економічні науки /  10. Економіка підприємства

Поліхун Т.В., Богацька  Н.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Теоретичні аспекти конкурентоспроможності підприємств

 

На сучасному етапі наявність конкурентних переваг у підприємства є передумовою його виживання на ринку. Високий рівень конкурентоспроможності підприємства повинен свідчити про ефективність його функціонування, гнучкість у адаптуванні до змін середовища функціонування, високу якість продукції та адекватну цінову політику, позитивність сприйняття споживачами бренду, торговельної марки компанії, високий рівень кваліфікації персоналу тощо.

Досягнення підприємствами переконливих, сталих, конкурентних переваг є одним з найважливіших категорій ринкової економіки, які характеризують здатність підприємства вчасно та ефективно адаптуватися до умов зовнішнього середовища, що швидко змінюється, протистояти кризовим явищам в економіці, виживати та розвиватися навіть за несприятливих макроекономічних умов. Особливої актуальності це питання набуває сьогодні в ситуації виникнення та поглиблення світової фінансово-економічної кризи, яка значною мірою ускладнює умови функціонування всіх суб'єктів господарювання, істотно посилюючи конкурентну боротьбу та ускладнюючи виживання підприємств в умовах ринку.

Чимало вітчизняних і зарубіжних вчених досліджували теоретичні аспекти

конкурентоспроможності і зробили значний внесок  у розвиток сучасної теорії

конкурентоспроможності: Г. Азоєв, Л. Гринів, Я. Гордон, Ж.-Ж. Ламбен,              А. Павлов, М. Портер, А. Сміт, Ф. Хайєк, Т. Харченко, П. Хейне, А. Челенков,              Й. Шумпетер, А. Юданов.

Метою даної статті є дослідження теоретичних основ конкурентоспроможності підприємства.

Аналізуючи визначення поняття «конкуренція», здійснене різними   вченими-економістами, можна визначити, що конкуренція, як наукове поняття – багатоаспектне і в кожному випадку її зміст визначається залежно від цілей, у зв’язку з якими вона сформована. У загальному розумінні кон­куренція трактується як суперництво, боро­тьба за досягнення великих вигод, переваг. У науці існують визначення кон­куренції як: а) економічного процесу взає­модії, взаємозв'язку і боротьби між підпри­ємствами із забезпечення кращих можливо­стей збуту своєї продукції, задоволення різ­номанітних потреб; б) процесу взаємодії, взаємозв’язку і боро­тьби виробників і постачальників при реалі­зації продукції, економічного суперництва між відособленими товаровиробниками чи постачальниками товарів (послуг) за найвигідніші умови збуту; в) змагання людини з іншою, особливо при продажі чи купівлі чогось.

Конкурентоспроможність виявляється лише в умовах конкуренції і через конкуренцію.  Проблема конкурентоспроможності була предметом вивчення економічної, соціологічної, юридичної наук, при цьому кожна з них обґрунтовувала свої цілі, застосовувала специфічні методи дослідження цього інституту. Найчастіше поняття “конкурентоспроможність” вживають тоді, коли споживач обирає той чи інший товар або послугу фірми, враховуючи їх якісні показники.

Щодо етимологічного походження поняття “конкурентоспроможність”, в економічно розвинутих державах воно виникло ще за часів А. Сміта (1723–1790). Наукові розробки цього економіста, включаючи доктрину “економічної людини”, були покладені в основу багатьох теорій ринкової економіки. Однак його поглядам на основні рушійні сили соціально-економічного розвитку суспільства бракувало системного підходу до формування мотивації трудової діяльності людей, особливо у контексті формування конкурентоспроможної робочої сили [1].

Розуміння конкурентоспроможності трактується фахівцями по-різному. Конкурентоспроможність – це властивість об’єкта, що характеризується ступенем реального чи потенційного задоволення ним конкретної потреби у порівнянні з аналогічними об’єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами на даному ринку [3].

Незважаючи на широке використання категорії «конкурентоспроможність підприємства» у теорії та на практиці сьогодні відсутнє системне універсальне тлумачення у цій сфері. Здебільшого конкурентоспроможність підприємства асоціюється із параметрами продукції або із ефективністю функціонування, фінансовим станом, певною позицією на ринку. Отже, відстежується переважання одностороннього вузького бачення цієї категорії, яке водночас характеризується багатовекторністю. що не сприяє однозначному та аналогічному її розумінню та сприйняттю різноманітними суб'єктами внутрішнього і зовнішнього середовища.

З метою уточнення сутності конкурентоспроможності підприємства виокремлюють ключові характеристики цієї категорії, а саме:

1.   Відносність. Конкурентоспроможність підприємства визначається відносно певних конкурентів, тому стосовно одних суперників підприємство може бути конкурентоспроможним, стосовно інших - ні. Отже, під час визначення конкурентоспроможності будь-якого підприємства важливо правильно обрати базу порівняння, в межах якої повинен фігурувати найуспішніший на ринку конкурент.

2.   Об'єктність. Передбачає, що конкурентоспроможність визначається для конкретного об’єкта - підприємства, параметри якого ґрунтовно досліджуються та порівнюються із конкурентами.

3.   Динамічність. Параметри конкурентоспроможності підприємства періодично зміню­ються під впливом середовища функціонування. Остання фінансово-економічна криза засвідчила, що успішні та конкурентоспроможні підприємства у кризових умовах доволі часто банкрутували і не могли вижити на ринку у несприятливих для них умовах.

4.   Інтегрованість. Не можна ототожнювати конкурентоспроможність усього підприємства лише з його окремим елементом (продукцією, фінансовим станом, часткою ринку тощо), оскільки у такому разі розуміння цього поняття буде не повним та однобоким. Адже конкурентоспроможність підприємства повинна повною мірою висвітлювати усі аспекти його функціонування, демонструючи конкурентні переваги.

5.   Приналежність до конкретного конкурентного ринку. Конкурентоспроможність підприємства ідентифікується на відповідному ринку залежно від масштабів та обсягів діяльності підприємства (світовий, регіональний (ринок країни, області, району, міста, вузько локальний)). При цьому йдеться про конкурентні ринки, оскільки якщо ринок монополізований чи олігополізований, то якими би параметрами не характеризувалось підприємство, воно найшвидше навіть не зможе увійти на такий ринок.

6.   Необхідність цілеспрямованого формування. Підприємство не може бути конкуренто­спроможним на відповідному ринку, не докладаючи до цього комплексу зусиль у різноманітних сферах (товарній, технологічній, виробничій, фінансовій, інноваційній, інвестиційній, маркетинговій тощо). Адже конкурентоспроможність є результатом успішно реалізованих управлінських рішень на усіх рівнях системи менеджменту.

7.   Іманентність. Конкурентоспроможність підприємства є внутрішньо зумовленою характеристикою, за допомогою якої можна ідентифікувати будь-яке підприємство, що функціонує на конкурентному ринку.

8.   Декомпозиційність. Коли йдеться про конкурентоспроможність підприємства, то важливо не лише визначити її рівень, але й діагностувати, за рахунок яких сфер та складових діяльності сформовані конкурентні переваги. Така необхідність виникає з огляду на те, що кожне підприємство повинно мати інформацію про власні переваги та недоліки з метою забезпечення постійного покращання параметрів власної діяльності.

9.   Уніфікованість. Розуміння конкурентоспроможності повинно бути ідентичним в усіх учасників ринку та зацікавлених суб’єктів, що унеможливить різноманітне трактування певних оцінок, висновків та показників, а також запобігатиме свідомому маніпулюванню інформацією та перебільшенню параметрів конкурентоспроможності окремих підприємств.

10.    Адекватність. Йдеться про те, що конкурентоспроможність повинна відображати реальний стан на ринку, відповідати дійсності, а не мати формального значення [2].

Для виживання та укріплення позицій на ринку будь-яке підприємство повинно забезпечувати власну конкурентоспроможність. Як свідчать виконані дослідження, забезпечення конкурентоспроможності підприємства - це перманентний цілеспрямований процес підтримання наявних та формування нових конкурентних переваг в межах існуючих та потенційних для підприємства конкурентних ринків у динамічних умовах функціонування, котрий повинен з високою ймовірністю гарантувати очікувані результати у цій сфері.

Забезпечення конкуренто­спроможності підприємства на відповідному ринку здійснюється насамперед за рахунок його управлінських систем та механізмів. Проте певне значення у цьому процесі можуть мати і зацікавлені особи - стейкхолдери, до яких зараховують інвесторів, кредиторів, споживачів, контрагентів, представників державних органів влади тощо. Стейкхолдери можуть різноманітними способами підгримувати підприємство, розповсюджувати про нього позитивну інформацію на ринку, конкурувати за можливість взаємодіяти із ним.

З огляду на те, що конкурентоспроможність є інтегрованою характеристикою, то забезпечення її досягнення також повинен бути багатовекторним, враховуючи усі сфери функціонування підприємства. Конкурентоспроможність підприємства необхідно забезпечувати, зважаючи на таке:

- високий рівень конкурентоспроможності створює певні гарантії для підприємства щодо його успішного функціонування та розвитку на певному ринку;

- хороші параметри у сфері конкурентоспроможності є позитивним сигналом для усіх суб'єктів ринку щодо ефективності діяльності підприємства, характеристик його продукції;

- висока конкурентоспроможність підприємства є остаточним комплексним результатом його ефективного функціонування та свідчить про високий рівень розвитку менеджменту;

- систематична робота над покрашенням та створенням конкурентних переваг підприємства забезпечує йому шанси на подальший успішний розвиток тощо.

Отже, конкурентоспроможність підприємства – це рівень його компетенції відносно інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо – стратегічного поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо.

 

Література:

1.   Васютіна І.О. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності підприємств / І.О. Васютіна //  Держава та регіони.  Серія: Економіка та підприємництво. – Запоріжжя. – 2011. – №5. – С. 114-118.

2.   Панасенко Д.А. Конкурентоспроможність підприємства: сутнісна та функціональна характеристики / Д.А. Панасенко //  Вісник Національного університету  "Львівська політехніка". – Львів: Видавництво Львівської політехніки. – 2012. – №727. – С. 270-276.

3.   Салип Ю.О. Генезис сутності конкурентоспроможності підприємств / Ю.О. Салип // Сталий розвиток економіки. – Хмельницький. – 2012. – №4. – С. 74-78.