Ціхановський Михайло Володимирович

Вінницький національний аграрний університет, м.Вінниця

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

В умовах глобалізації зростає роль продовольчого потенціалу країни, як чинника її державної безпеки та суверенітету.

Сьогодні національним виробникам необхідно докласти значних зусиль для дотримання високого рівня якості товарів та послуг, що дасть можливість проникнути на світові ринки та сприятиме розвитку експортного потенціалу країни [1].

Дослідженню проблем експортного потенціалу агропромислового комплексу країни та його ролі для продовольчої безпеки присвячені наукові праці вітчизняних вчених-економістів: М.Й. Маліка, П.Т. Саблука, А.А.Фесини, В.І.Власова, В.Г. Андрійчука та багатьох інших.

Аналіз досліджень кількісних та якісних показників продовольчої безпеки показав, що Україна ще не стала країною з високим рівнем продовольчої безпеки. Обсяги споживання продуктів не відповідають науково обґрунтованим нормам і потребам населення. Для підтримання продовольчої безпеки необхідне підвищення рівня купівельної спроможності населення через формування ефективної політики доходів; забезпечення його продуктами харчування з орієнтацією на національне виробництво; виробництво найважливіших продуктів у асортименті, який забезпечує доступ громадян до максимального задоволення потреб; розвиток аграрного виробництва без порушення екологічної рівноваги; інфраструктурне забезпечення розвитку сільських територій [2].

. Продовольчу безпеку держави можна забезпечити лише за рахунок агропромислового комплексу країни, який впливає на економічне та соціальне становище суспільства.

Сьогодні актуальним є пошук шляхів підвищення ефективності експортних операцій в АПК, визначення перспективних напрямів розвитку зовнішньої торгівлі. Україна має достатньо великий експортний потенціал у сфері агропромислового комплексу, який можна реалізувати за рахунок диверсифікації ринків збуту вітчизняних агропромислових продуктів, захисту економічних інтересів держави від експорту продукції на демпінгових умовах, розширення пропозиції продукції сільського господарства та харчової промисловості тощо. Це дасть можливість закріпити позиції на міжнародних ринках, створити конкурентоздатну економіку.

Аграрний сектор економіки України має потенційні можливості для забезпечення високого рівня продовольчої безпеки країни та здійснення експорту сільськогосподарської продукції. Сільське господарство України є одним із провідних секторів економіки, у ньому сконцентровано майже чверть виробничих фондів, виробляється близько 14 % річного обсягу товарів і послуг, зайнято близько 23 % робочої сили країни, сприятливі агрокліматичні умови для багатьох сільськогосподарських культур, а якість сільськогосподарських угідь визнана однією із найвищих у світі [3].

Однак, сьогодні ми спостерігаємо надзвичайно низький рівень розвитку більшості сільськогосподарських підприємств та їх соціальної сфери. Сільське господарство країни є нестабільною галуззю, яка не забезпечена сучасною технікою; характеризується відсутністю екологізації аграрного підприємництва; механізму державного регулювання аграрного підприємництва; державного регулювання інноваційної діяльності, з огляду на необхідність зміцнення енергетичної та продовольчої безпеки країни, раціональнішого використання землі, забезпечення конкурентоспроможності на світових ринках; виробничої і обслуговуючої матеріально-технічної бази; фінансової підтримка аграрного підприємництва; належного правового захисту і певних юридичних гарантій підприємців з питань власності, розпорядження майном, тощо.

На нашу думку, зміцненню позицій на світовому ринку сприятиме підвищення ефективності аграрного виробництва, підвищення якості продукції, зростання конкурентоспроможності АПК, відповідність національних стандартів якості міжнародним [4]. З метою активізації експортної діяльності агропромислового комплексу необхідно розробити та впроваджувати державні та регіональні програми розвитку експорту товарів та ресурсів, забезпечити належний рівень вітчизняної інфраструктури ринків такої продукції.

Такі заходи дозволять агропромисловому комплексу України адаптуватись до світових стандартів виробництва конкурентоспроможної продукції та зайняти належне місце у світовому поділі праці.

Література:

1. Власов В.І. Глобальна продовольча проблема / В.І. Власов. – К., 2001. – 505 с.

2. Майовець Є. Й. Аграрне підприємництво в Україні: Монографія. – Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – 428 с.

3.Осташко Т.О. Перспективи сільського господарства після вступу України до СОТ / Т.О. Осташко // Вступ до світової організації торгівлі: нові можливості для України. – К.: УЦМІ, 2006. – С. 46-52.

4. Агропромисловий комплекс в системі зовнішньоекономічної діяльності України / П.Т.Саблук, А.А.Фесина, В.І.Власов та ін.;за ред. П.Т. Саблука. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 242 с.