Економічні науки / Економіка АПК

Манзій О.П., викладач

Уманський національний університет садівництва, Україна

Стратегія ефективного використання земельних ресурсів у сільському господарстві

Земля, у широкому розумінні цього слова, являє собою сукупність ґрунтів і відповідних природних ресурсів, що включають воду, тваринний світ, рослинність і мінерали в їхньому природному стані. В промисловості земля виступає в якості просторового територіального базису, на ній розміщуються виробничі будинки і споруди. У видобувній промисловості земля виступає як сховище продукції (мінералів, корисних копалин і т. ін.). Але особливо важлива роль землі в сільськогосподарському виробництві, оскільки тут вона є головним засобом виробництва. Викликано це унікальною її властивістю – родючістю.

Проблема ефективності аграрного сектора в цілому і ефективності використання сільськогосподарських угідь зокрема, безумовно, є актуальною. Це обумовлюється тим, що за рівнем ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарські підприємства нині ще не досягли рівня 1990 р. Ефективність використання сільськогосподарських угідь у визначальній мірі залежить від рівня дохідності аграрних підприємств, але їхні фінансові інтереси не повинні призводити до погіршення властивостей земельних ресурсів як головного засобу виробництва у сільському господарстві. Негативні зміни стану українських чорноземів, які набрали сталої тенденції за останні два десятиліття, вимагають розглядати проблему ефективності у взаємозв’язку із забезпеченням раціонального землекористування.

Ефективне використання земельних ресурсів має винятково важливе значення для сталого розвитку аграрного сектора України. На сьогодні рівень використання земель в Україні настільки критичний, що подальша деградація потенціалу земельних ресурсів у сільському господарстві може мати катастрофічні наслідки.

Проблемі підвищення ефективності господарювання в аграрному секторі країни присвячені дослідження багатьох вчених-економістів. Вони розглядають земельні ресурси як одну із складових ресурсного потенціалу, що забезпечує функціонування сільськогосподарських підприємств. Але постійні зміни, які відбуваються в суспільно-економічному житті країни і зокрема, в сільському господарстві, вимагають поглиблених досліджень щодо ефективного використання земельних ресурсів у сільськогосподарських підприємствах.

Саме тому дослідження можливостей ефективного використання земельних ресурсів в сільському господарстві, а також розробка відповідного механізму реалізації цих можливостей є невідкладними завданнями, що вимагають негайного вирішення.

Ефективне використання земельних ресурсів у сільському господарстві слід розуміти як соціально-економічну категорію, що виражає відносини між людьми в процесі здійснення технологічних виробничих процесів, пов’язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, з метою максимального задоволення потреб населення у продуктах харчування, при забезпеченні відновлення природної родючості ґрунту, збільшення продуктивного потенціалу земельних ресурсів і їх використання в умовах високого рівня екологічності як цих ресурсів, так і середовища в цілому.

Забезпечення ефективного використання земельних ресурсів передбачає досягнення економічно-доцільного й екологічно-безпечного рівня віддачі від одиниці цих ресурсів, дотримання збалансованості та необхідного рівня вмісту поживних речовин у ґрунті, запобігання різним видам ерозії, запровадження енергоощадних біологізованих та екологічно безпечних технологій обробітку ґрунту і вирощування сільськогосподарських культур, науково-обґрунтоване проведення меліоративних заходів. Ступінь ефективності використання земельних ресурсів визначає система чинників – економічних, соціальних, екологічних, організаційно-правових, дія яких проявляється на засадах об’єктивного закону мінімуму.

Ефективнене землекористування має забезпечити природоохоронний, ресурсозберігаючий і відновлювальний характер використання земельних ресурсів. Вимоги раціонального землекористування передбачають реалізацію наступних заходів:

- для приведення у відповідність біологічних особливостей рослин з виробничим і територіальними властивостями земель необхідно найкращим чином розмістити посіви і сформувати сівозміни з урахуванням якості угідь, їх розташування, конфігурації тощо;

- з метою забезпечення не лише ефективного використання родючості ґрунтів, але і його піднесення слід використовувати технології, які б враховували особливості конкретної ділянки ріллі;

- необхідно здійснити комплекс ресурсозберігаючих та природоохоронних заходів і впроваджувати екологічно чисті технології.

У ефективному використанні землі зацікавлений не лише її власник чи землекористувач, а й усе суспільство. Отже, одним з дієвих чинників, які можуть вплинути на формування оптимальної системи землекористування, збереження та підвищення рівня родючості землі, повинно стати посилення регулятивного впливу держави у питанні використання земель сільськогосподарського призначення.