Постановка проблеми. У зв’язку із високою специфічністю сільськогосподарського виробництва, його підпорядкованості значним ризикам, низьким рівнем фінансової ефективності та стратегічним значенням для національного господарства існує сенс державної підтримки сільськогосподарського кредитування. Така державна підтримка в Україні набула статусу пріоритетної та декларується у багатьох нормативно-правових актах. Однак механізм державної підтримки кредитування сільськогосподарських виробників часто змінюється, причому такі зміни не мають узгодженого цілеспрямованого характеру. Останнє свідчить про недостатність обґрунтування участі держави у регламентуванні функціонування механізму кредитування сільськогосподарських виробників.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Незначною є кількість і наукових праць присвячених методам та способам державної підтримки сільськогосподарського кредитування. Зокрема зазначеному питанню присвячено праці О. О. Непочатенко, О. Є. Гудзь, С. М. Колотухи, О. В. Шубравської, Ю. Ф. Мельник, П.Т. Саблук, О. Г. Чирви тощо. Також є доцільною адаптація світового досвіду державної підтримки кредитування сільськогосподарського виробництва саме з точки зору удосконалення його механізму, що пітверджується працями І. В. Шамової та А. Гідулян.

Ціль роботи. Метою даної статті є вивчення стану кредитування сільськогосподарських підприємств України та визначити проблеми кредитного обслуговування аграрного сектора економіки.

Виклад основного матеріалу. Для удосконалення порядку визначення розміру часткової компенсації, а відповідно й розміру фактичної (пільгової) кредитної ставки для позичальника, доцільно проаналізувати зарубіжний досвід, який свідчить про різноманітність підходів щодо розв'язання цього питання.

Зокрема, у Франції механізм дії пільгових кредитів ґрунтується на принципі боніфікації - компенсації кредитору з коштів державного бюджету різниці між договірною відсотковою ставкою і ставкою пільгового кредиту.

Розмір пільгової кредитної ставки є фіксованим, законодавчо визначеним і диференційованим залежно від виду кредиту: на облаштування господарства - 2,7-4 %, модернізацію - 2,7–5 %, розвиток тваринництва – 5–6%, виробництво деяких продуктів рослинництва - 6–10 %, земельні позики - 5,2 %, фінансування кооперативів із спільного використання техніки - 3,7-5% [1].

Для фермерів Німеччини, що беруть участь у «Програмі інвестиційного стимулювання» і «Загальній програмі аграрних кредитів», пільгове кредитування здійснюється у вигляді кредитів, наданих за ставкою 1 % річних, або шляхом зниження позичкового відсотка діючих кредитів на 4 - 7 %. Тобто для німецьких сільськогосподарських виробників, фіксованими є або ставка пільгового кредиту, або розмір часткової компенсації [9].

В Австрії не встановлюється фіксована ставка пільгового кредиту для сільськогосподарських позичальників. Пільговий інвестиційний кредит австрійським фермерам диференційований залежно від виду кредиту за двома рівнями компенсаційних доплат - 50 і 36 % діючої відсоткової ставки банка-кредитора.

У США Асоціація у справах фермерів фінансує програму зі зменшення кредитних відсоткових ставок із компенсацією 4 % від відсоткової ставки одержаного кредиту в комерційних банках фермером чи сільськогосподарським товаровиробником [5].

Румунським сільськогосподарським підприємствам часткова компенсація здійснювалася після повернення пільгового кредиту в обумовлений термін у розмірі 70 % відсоткової ставки кредитора.

За даними офіційного сайту Національного банку України станом на 29 квітня 2011 року сільськогосподарські підприємства залучили 4,5 млрд. грн. кредитних коштів на проведення весняної польової кампанії. Із загального обсягу залучених коштів 3,6 млрд. грн. становлять банківські кредити і 923 млн. грн. - товарні кредити., що свідчить про високу залежність підприємств сільського господарства від залучених банківських кредитів.

Протягом 2010 року сільськогосподарські підприємства залучили кредитів лише 1,8 млрд. грн., що на 2,7 млрд. грн. менше, ніж протягом чотирьох місяців 2011 року, що свідчить про зростання довіри комерційних банків до сільськогосподарського виробника у вигляді надання йому кредитів та впровадження різноманітних кредитних програм саме для аграрного сектору економіки [2].

Система сільськогосподарського кредитування в Україні, за сучасних умов господарювання характеризується поєднанням ринкового і пільгового механізмів кредитування. Пільговий механізм кредитування аграріїв здійснюється за спеціальними програмами, спрямованими на підвищення ефективності аграрного виробництва, зростання його обсягів за умови безперервності процесу виробництва та забезпечення продовольчої безпеки країни.

Механізм часткової компенсації відсоткової ставки за користування кредитами в Україні було запроваджено в 2000 р., коли вперше з державного бюджету було виділено кошти в сумі 175 млн. грн. на компенсацію ставок (до 50% облікової ставки Національного банку України) [6].

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України»: «Здешевлення кредитів здійснюється в режимі кредитної субсидії та полягає у субсидуванні частини плати (процентів) за використання кредитів, наданих банками в національній та іноземній валюті»[7].

Більш детально динаміку залучених та пільгових кредитів ілюструє рис.1.1

Рис. 1.1 Кредитування підприємств АПК Україні у 2005-2011 роках

млрд. грн.[6]

За даними рис. 1.1. можна прослідкувати досить гнучку тенденцію залучених кредитних коштів, особливо після врожайного 2008 року спостерігається стрімкий спад у менш врожайному 2009 році, разом зі світовою фінансовою кризою, зробило аграріїв некредитоспроможними.

Проте, у 2011 році, порівняно з 2009 роком, відбувається значне зростання суми кредитних коштів на 5,7 млрд. грн. Це зумовлено, так званим

відшкодуванням витрат, які пов’язані із оплатою відсотків за користування кредитами банків. На сьогодні головним завданням для уряду є створення таких умов, при яких сільськогосподарські підприємства могли б залучати кредитні кошти на пільгових умовах. Але при цьому не зникає необхідність пошуку учасниками аграрного ринку альтернативних джерел фінансової підтримки, з них 824 – на пільгових умовах[4].

Таким чином, з рис. 1.1 видно, що для України цілком актуальна необхідність встановлення низьких відсоткових ставок за банківськими кредитами, наданих аграрним підприємствам. Тепер проаналізуємо процентні ставки комерційних банків України за надані кредити підприємствам АПК(рис.1.2).

Рис. 1.2 Рівень процентних ставок комерційних банків України за надані

кредити підприємствам АПК у національній валюті, % [3]

Як бачимо з рис. 1.2 нестабільність економіки, значне коливання курсу національної валюти, призупинення державної програми пільгового кредитування на протязі 2008-2011 років стало результатом підвищення вартості кредитів, наданих як у національній, так і в іноземній валютах, про що свідчать достатньо високі процентні ставки.

Необхідність оновлення основних фондів в агропромисловій сфері, де знос їх сягає до 80%, а в окремих агроформуваннях і ще більше, а також відчувається гостра нестача сільськогосподарської техніки, оскільки тракторний парк за останні десять років скоротився майже наполовину, вимагає значних додаткових довгострокових фінансових ресурсів із застосуванням нетрадиційних форм і схем кредитування підприємств агропромислового комплексу. Особливо стала актуальною дана проблема у період фінансової нестабільності сільськогосподарських підприємств та відсутності у них ліквідної застави [8].

Висновки. Держава спричинює суттєвий вплив на функціонування механізму банківського кредитування сільськогосподарського виробництва

через стимулювання надання пільгових кредитів. Не зважаючи на всі перепони в отримані аграріями кредитних коштів та недосконалості законодавчої бази для ефективної роботи агропромислового комплексу.

Сьогодні банківські установи та сільгосптоваровиробники повинні стати партнерами у кредитних відносинах. Аграрії повинні довести, що вони

спроможні в повній мірі скористатися взятими у борг коштами, наддавши надійну заставу, та вчасно їх повернути. А банківські установи повинні максимально враховувати особливості сільськогосподарського виробництва

при наданні кредитів. І, звісно, ці відносини неможливі без безпосередньої участі держави, якій сьогодні відводиться важлива роль у забезпеченні інтересів суб’єктів цих відносин.

Література

1. Окремі дані про банки України // Бюлетень Національного банку України. – 2010. – № 11. – С. 155–156.

2. Офіційний сайт Міністерства аграрної політики та продовольства

України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minagro.gov.ua

3. Матеріали офіційного сайту Національного банку України. – 2011.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про нові підходи до забезпечення сільських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами” від 17 січня 2000 р.

5. Про державну підтримку сільського господарства України Про [Електронний ресурс] : закон України, затверджений Президентом України України від 24.06.2004 N 1877-IV. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1877-15/page2

6. Реальний сектор економіки - АПК [Електронний ресурс]. - Режим

доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/publish/realsektor