Экономические науки/ 3. Финансовые отношения

К.е.н. Бассова О.О., Лєнік Ю.Б.

Миколаївський міжрегіональний інститут  розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

Обґрунтування переваг і можливостей детермінованого моделюван­ня для оцінки і прогнозування фінансової ефективності сільськогосподарських підприємств

Прийняття більшості управлінських рішень у сфері інвестування капіталу не обходиться без поглибленого аналізу фінансової ефективності діяльності під­приємства, який вимагає вивчення впли­ву основних чинників, що її формують. Для його проведення, зазвичай, вико­ристовують методи факторного аналізу, що базуються на детермінованих і стохастичних моделях формування оціноч­них показників, які дозволяють обґрунтувати стратегію і тактику менеджменту суб'єкта господарювання.

Під час поглибленого аналізу фі­нансової ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств на основі від­носних показників доцільно використо­вувати детерміновані мультиплікативні моделі, у першу чергу чотирьохчленну модель, а саме:

                                     ,                                     (1)

де  RA рентабельність активів; П - прибуток підприємства; В - валовий дохід, за виключенням по­датку на додану вартість та митних зборів; ОА - оборотні активи підприємства (середня вартість); ВК - власний капітал суб'єкта госпо­дарювання; А - всі активи, якими розпоряджаєть­ся суб'єкт господарювання.

Аналіз на основі цієї моделі дає змогу оцінити як впливає на рівень фі­нансової ефективності підприємства реалізована ним цінова політика (рівень рентабельності оборотних активів), його ділова активність (швидкість обороту оборотних активів) та рівень його фінан­сової незалежності або використання лівериджу (частка власного капіталу в активах суб'єкту господарювання).

 

Не заперечуючи доцільності в транзи­тивній економіці факторного аналізу фі­нансової ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств з допомогою чотирьохчленної моделі. ми пропонуємо розширити межі цього аналізу через побудову додаткових моделей, які враховували б потреби менеджменту в: управлінні активами і пасивами  підприємства;  управлінні  фінансовою  стійкістю підприємства.

Для розв'язання проблем першого типу нами побудована наступна модель фор­мування рентабельності підприємства:

                              ,                               (2)

де  П - величина прибутку одержаного підприємством; ПЗ - величина поточних зобов'язань підприємства; ЗК - середня величина залученого капіталу у формування активів підпри­ємства.

Ця модель дозволяє оцінити вплив та управляти фінансовою ефективністю через зміну таких чинників: зміну рівня фінансової незалеж­ності, тобто через джерела фор­мування капіталу підприємства; оптимізацію структури залученого капіталу, тобто через джерела за­позичення капіталу; зміну рівня ліквідності підприємс­тва, тобто через джерела покрит­тя оборотних активів підприємс­тва; підвищення ділової активності підприємства, тобто через обо­ротність оборотних активів під­приємства; зміну цінової політики підприємс­тва, або через рівень торгівельних надбавок до собівартості випуще­ної продукції, тобто через конкурентноздатність продукції.

Перші три чинники залежать від ком­петенції та ефективності роботи працівників фінансових служб підприємства, четвертий - від відділу збуту підприємс­тва, а за п'ятий відповідають два відді­ли - головного технолога, який формує якість продукції, та відділ маркетингу, що повинен забезпечити швидке просу­вання товару до споживача.

Для дослідження проблем другого типу пропонуємо використати наступну модель:

               ,                               (3)

де ВК - власний капітал суб'єкта госпо­дарювання; К - сукупний його капітал; ВОК- власний оборотний капітал.

За допомогою цієї моделі можна оці­нити вплив та управляти рівнем рента­бельності через зміну показників, що формують фінансову стійкість підпри­ємства: рівень його фінансової незалеж­ності; рівень мобільності його власного капіталу; рівень забезпечення матеріаль­но-технічного постачання та збуту власними фінансовими ресурсами; рівень ліквідності існуючих фінан­сових зобов'язань; рівень залучення поточних зо­бов'язань щодо фінансування ма­теріальних ресурсів; рівень ділової активності суб'єкта господарювання; цінова політика підприємства.

Запропоновані моделі дозволяють не тільки оцінювати якість роботи відповід­них служб використовуючи відомі методи оцінки дії певних факторів у звітному періоді, але й успішно прогнозувати фінансову ефективність діяльності суб'єктів госпо­дарювання через зміну параметрів їх ро­боти. Таким чином, з їх допомогою влас­ники сільськогосподарських підприємств одержують ефективний інструмент управління власним капіталом та зменшують ризики його втрати

Таким чином, в результаті проведе­ного дослідження ми прийшли до таких висновків:

1.     В умовах транзитивної економі­ки для аналізу та прогнозування рівня
фінансової ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств доцільно вико­ристовувати детерміновані моделі.

2.     Діюча практика господарської діяльності в Україні підтвердила недо­статність проведення аналізу лише на основі адитивних моделей і моделі Дюпона, тому що такий підхід не дає мож­ливості створити мотиваційний механізм стимулювання ефективної роботи пра­цівників інших функціональних підроз­ділів підприємства.

3.     Запропоновані підходи до побудови детермінованих моделей формування фі­нансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств можна використати для побудови інших моделей, які враховували б потреби і інтереси власників в конкрет­них умовах місця і часу.