Экономические науки/ 3. Финансовые отношения

К.е.н. Бассова О.О., Лєнік Ю.Б.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

Обґрунтування переваг і можливостей детермінованого моделювання для оцінки і прогнозування фінансової ефективності сільськогосподарських підприємств

Прийняття більшості управлінських рішень у сфері інвестування капіталу не обходиться без поглибленого аналізу фінансової ефективності діяльності підприємства, який вимагає вивчення впливу основних чинників, що її формують. Для його проведення, зазвичай, використовують методи факторного аналізу, що базуються на детермінованих і стохастичних моделях формування оціночних показників, які дозволяють обґрунтувати стратегію і тактику менеджменту суб'єкта господарювання.

Під час поглибленого аналізу фінансової ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств на основі відносних показників доцільно використовувати детерміновані мультиплікативні моделі, у першу чергу чотирьохчленну модель, а саме:

, (1)

де R_A – рентабельність активів; П - прибуток підприємства; В - валовий дохід, за виключенням податку на додану вартість та митних зборів; ОА - оборотні активи підприємства (середня вартість); ВК - власний капітал суб'єкта господарювання; А - всі активи, якими розпоряджається суб'єкт господарювання.

Аналіз на основі цієї моделі дає змогу оцінити як впливає на рівень фінансової ефективності підприємства реалізована ним цінова політика (рівень рентабельності оборотних активів), його ділова активність (швидкість обороту оборотних активів) та рівень його фінансової незалежності або використання лівериджу (частка власного капіталу в активах суб'єкту господарювання).

Не заперечуючи доцільності в транзитивній економіці факторного аналізу фінансової ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств з допомогою чотирьохчленної моделі. ми пропонуємо розширити межі цього аналізу через побудову додаткових моделей, які враховували б потреби менеджменту в: управлінні активами і пасивами підприємства; управлінні фінансовою стійкістю підприємства.

Для розв'язання проблем першого типу нами побудована наступна модель формування рентабельності підприємства:

, (2)

де П - величина прибутку одержаного підприємством; ПЗ - величина поточних зобов'язань підприємства; ЗК - середня величина залученого капіталу у формування активів підприємства.

Ця модель дозволяє оцінити вплив та управляти фінансовою ефективністю через зміну таких чинників: зміну рівня фінансової незалежності, тобто через джерела формування капіталу підприємства; оптимізацію структури залученого капіталу, тобто через джерела запозичення капіталу; зміну рівня ліквідності підприємства, тобто через джерела покриття оборотних активів підприємства; підвищення ділової активності підприємства, тобто через оборотність оборотних активів підприємства; зміну цінової політики підприємства, або через рівень торгівельних надбавок до собівартості випущеної продукції, тобто через конкурентноздатність продукції.

Перші три чинники залежать від компетенції та ефективності роботи працівників фінансових служб підприємства, четвертий - від відділу збуту підприємства, а за п'ятий відповідають два відділи - головного технолога, який формує якість продукції, та відділ маркетингу, що повинен забезпечити швидке просування товару до споживача.

Для дослідження проблем другого типу пропонуємо використати наступну модель:

, (3)

де ВК - власний капітал суб'єкта господарювання; К - сукупний його капітал; ВОК- власний оборотний капітал.

За допомогою цієї моделі можна оцінити вплив та управляти рівнем рентабельності через зміну показників, що формують фінансову стійкість підприємства: рівень його фінансової незалежності; рівень мобільності його власного капіталу; рівень забезпечення матеріально-технічного постачання та збуту власними фінансовими ресурсами; рівень ліквідності існуючих фінансових зобов'язань; рівень залучення поточних зобов'язань щодо фінансування матеріальних ресурсів; рівень ділової активності суб'єкта господарювання; цінова політика підприємства.

Запропоновані моделі дозволяють не тільки оцінювати якість роботи відповідних служб використовуючи відомі методи оцінки дії певних факторів у звітному періоді, але й успішно прогнозувати фінансову ефективність діяльності суб'єктів господарювання через зміну параметрів їх роботи. Таким чином, з їх допомогою власники сільськогосподарських підприємств одержують ефективний інструмент управління власним капіталом та зменшують ризики його втрати

Таким чином, в результаті проведеного дослідження ми прийшли до таких висновків:

1. В умовах транзитивної економіки для аналізу та прогнозування рівня
фінансової ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств доцільно використовувати детерміновані моделі.

2. Діюча практика господарської діяльності в Україні підтвердила недостатність проведення аналізу лише на основі адитивних моделей і моделі Дюпона, тому що такий підхід не дає можливості створити мотиваційний механізм стимулювання ефективної роботи працівників інших функціональних підрозділів підприємства.

3. Запропоновані підходи до побудови детермінованих моделей формування фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств можна використати для побудови інших моделей, які враховували б потреби і інтереси власників в конкретних умовах місця і часу.