УДК
658. 155.01
Теоретичні основи
формування прибутку підприємств
Яремчук Ганна
Миколаївна ст.5-го курсу, гр. Фзвнм -51
Вінницький інститут
економіки
Науковий
керівник - к. е. н., доцент Ніпіаліді О. Ю.,
Ключові слова: прибуток, економічна
категорія, функції прибутку.
У даній статті постановкою проблеми є значимість прибутковості
у діяльності підприємств і в цілому в розвитку економіки країни викликає
великий інтерес. Адже прибуток є основною умовою існування як ринкової
економічної системи, так і окремих суб`єктів господарювання. Відтак, питання
прибутковості як узагальненого відображення позитивних результатів діяльності
підприємства в абсолютному і відносному вимірі займають важливе місце у системі
теоретичних досліджень фінансово-економічного спрямування.
Актуальність теми. Запровадження ринкових
відносин в Україні здійснювалось в умовах переорієнтації господарських зв'язків
підприємств,
відсутності
управлінського досвіду роботи в ринковому середовищі, недостатнього розвитку
ринків та їхньої інфраструктури, що призводило до виникнення кризових явищ на
макро-, мезо-, мікро- і субмікрорівнях. За таких умов значного поширення на
підприємствах набула криза прибутковості [4 ].
Дослідження його економічної сутності
бере початок ще з XVII ст. і продовжується до сьогодні. Серед великої кількості
економічних теорій, теорію прибутку економісти характеризують як одну з
найбільш складних. Тому проблема її обґрунтування належить до найважливіших
проблем економіки та господарської практики. Аналіз останніх досліджень і
публікацій показує, що питаннями, пов’язаними з трактуванням сутності прибутку,
займаються багато вчених і практиків, зокрема: І.О. Бланк [2], Ю.А. Греченко
[3], С.В. Мочерний та Я.С. Мочерна , А.М. Поддєрьогін , Е.А. Кузнєцов , М.Ф.
Огійчук, М.І. Бєленкова , М.М. Павлишенко та багато інших.
Метою статті є розкриття теоретичних
основ прибутковості підприємства.
Ю.А. Греченко вважає, що прибуток – це
економічні відносини, які відображають особливий вид доходу, одержуваного в
результаті ефективної інноваційної діяльності, проведення ризикових проектів,
використання підприємницьких талантів і навичок в процесі здійснення
господарської діяльності, який існує в грошовій формі і повністю готовий до
розподілу [3, с. 220]. Коректніше було б вести мову не про особливий вид
доходу, а лише про ту його частину, яка залишається в
господарюючого суб’єкта після відшкодування понесених витрат.
Досліджуючи значення прибутку для
підприємства, що діє в ринкових умовах, І.О.Бланк акцентував увагу, зокрема, на
тому, що прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності,
критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності,
внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що
забезпечують його розвиток, головним джерелом зростання ринкової вартості
підприємства і основним захисним механізмом від банкрутства [2].
При розробці виробничої програми і
цінової політики слід враховувати всі можливі комбінації «обсяг реалізації -
ціна», в процесі реалізації яких формується певний обсяг чистого
доходу(прибутку, якщо враховувати коригування витратами). Зростання ціни за
фіксованого обсягу реалізації тотожне зростанню обсягу виробництва та
фіксованої ціни. Також слід враховувати, по-перше, що за достатньої ємності
ринку зменшення ціни при зростанні обсягу виробництва може забезпечити
абсолютне і відносне зростання прибутку, а по-друге, що на обсяг беззбитковості
позитивно впливає загальне зменшення витрат (і постійних, і змінних).
Не менш важливим у сучасних умовах є
питання управління якістю прибутку, що визначається його структурою за видами
діяльності і за факторами формування. Основну частину прибутку структурованого
за видами діяльності має забезпечувати надходження від основної операційної
діяльності підприємства, що кореспондується з його місією і водночас орієнтує
на концентрацію фінансових ресурсів у пріоритетному напрямі. Інноваційний
розвиток підприємства сприяє покращенню якості прибутку структурованого за факторами
техніко-технологічного і управлінського впливу.
Прибуток як найважливіша категорія
ринкових відносин виконує такі функції: оцінювальну, стимулюючу і
госпрозрахункову. Водночас не виключена можливість наділення прибутку й іншими
функціями.
Ø
Оцінювальна функція прибутку полягає в тому,
що він є основним критерієм економічної ефективності виробництва і використання
основних виробничих фондів. Ця функція прибутку для підприємств є дієвим
засобом контролю за раціональним використанням матеріальних і трудових
ресурсів. Розглядаючи функцію як міру ефективності виробництва, необхідно
враховувати, що прибуток не збігається зі своєю об’єктивною основою - вартістю додаткового продукту, а є її
перетвореною ( похідною) формою. Для підприємства прибуток означає, по – перше,
надбавку до собівартості продукції, по – друге – приріст авансової вартості.
Для підприємства економія будь-якої частини витрат виробництва ( матеріальних,
або трудових) означає збільшення прибутку, оскільки в ньому втілюється
результативність витрат як живої, так і уречевленої праці, тобто ефективність
виробництва.
Ø
Стимулююча функція прибутку полягає в тому,
що він є джерелом матеріального заохочення працівників, розширення виробництва
і вирішення соціальних проблем на підприємствах, а також джерелом сплати прямих
податків до бюджету. Тому в отриманні прибутку мають бути зацікавлені як
держава, так і підприємства.
Ø
Госпрозрахункова функція прибутку полягає в тому,
що госпрозрахунок як основний метод господарювання підприємств передбачає не
тільки покриття власних витрат доходами, а й отримання накопичень ( прибутку)
для стимулювання працівників і вирішення інших питань. В умовах ринкової
економіки отримання прибутку орієнтує товаровиробника на збільшення обсягів
виробництва продукції, зниження витрат на нього. Цим досягається як мета
підприємництва, так і задоволення суспільних потреб. Абсолютна величина
прибутку важлива, коли йдеться про фінансові ресурси, які можуть бути
використані підприємствами, суспільством. Але для характеристики ефективності
господарювання цього показника недостатньо.
Отже, щоб оцінити результати та
ефективність господарювання, ефективність використання складових процесу
виробництва за допомогою яких отримано прибуток, його суму потрібно віднести до
відповідних показників. У результаті буде одержано показник ефективності, або
рентабельність[1, 96-97].
Узагальнюючи різні трактування сутності
прибутку провідними вченими і економістами,
на нашу думку, його слід розглядати не тільки як різницю між доходами
та витратами, але й як форму комплексного доходу, що утворюється в результаті
реалізації права власності на капітал у різних сферах його застосування.
Прибуток як
економічна категорія має своє якісне і кількісне визначення, тобто має речовий
зміст та суспільну форму. Саме в їх діалектичній єдності розкривається сутність
прибутку, його економічний зміст. Проблема фінансування на даний час має як
теоретичне, так і практичне значення. Підприємство має забезпечити зростання
прибутковості своєї діяльності і спрямувати кошти, сформовані за рахунок усіх
джерел, враховуючи чистий прибуток підприємства, амортизацію, кредити банків,
цільове фінансування з бюджету на потреби, що відповідають інтересам
підприємства, а саме на виборчий розвиток, зростання власного капіталу,
погашення заборгованості минулих періодів перед бюджетом та інших обов`язкових
платежів, підвищення прибутковості діяльності.
Висновки. Подолання
тенденції збиткового функціонування українських підприємств потребує
вдосконалення управління прибутковістю кожного суб`єкта господарювання на основі
дослідження теоретичних засад і реалізації прикладних питань. З урахуванням
сучасних економічних реалій визначено пріоритетні
напрями оптимізації витрат на основі виявлення та реалізації внутрішніх
резервів економії витрат підприємства, прогнозування та планування витрат на
майбутні періоди. Визначено, що вдосконалення управління якістю прибутку має
бути орієнтовано на поліпшення його структури і досягнення оптимального
співвідношення прибутковості і ліквідності з урахуванням сукупності внутрішніх
і зовнішніх факторів.
Втім, розмір одержаного прибутку залежить
від ціни реалізації і закупівлі товарів, кількості проданих товарів, різниці
між доходами, витратами обігу і витратами від іншої діяльності. Вивчення дії
цих факторів та їх прогнозування дає змогу забезпечити отримання планового
цільового прибутку підприємства.
1. М. М. Бердар Фінанси підприємств.
Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 352 с.
2. Бланк И. О. Управление прибылью / И.
О. Бланк. – К. : Ника-Центр, 2003. – 752 с.
3. Греченко Ю.А. До питання про
визначення показників прибутку (на прикладісільськогосподарських підприємств) /
Ю.А. Греченко // Вісник ХНАУ. Серія «Економіка АПК і природокористування». –
2009. – № 10. – С. 212–220.
4. Кривецька
О.Р. Формування
прибутку підприємства у ринкових умовах : автореф. дис. на здобуття наук.
ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.08 // О.Р. Кривецька – Запоріжжя
:Тернопільський НЕУ, 2010. – 20 с.