студ. Швагер О. Д., асистент кафедри «Фінанси» Тодосейчук Г. С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Фінансова справедливість нарахування єдиного соціального внеску

Вступ. В умовах ринкових перетворень фінансові відносини використовуються державою як ефективний регулятор усіх сфер економічного життя суспільства. Важливу роль у фінансовій системі відіграє соціальне страхування. Соціальне страхування є основним елементом системи захисту в соціальній ринковій економіці і сприяє розбудові громадського суспільства. Соціальний інститут забезпечує стабільність економічних процесів і збалансовує різносторонні інтереси населення. Застосування економічних методів державного регулювання соціального страхування дає змогу створювати економічні умови, що спонукають суб’єктів соціального страхування діяти у необхідному для суспільства напрямку, вирішувати ті чи інші завдання згідно із загальнодержавними та приватними інтересами [3].

Основна частина. В період трансформаційних процесів в економіці змінюється система соціального страхування. Після впровадження реформи було введено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. На сьогодні особливо актуальною є проблема нарахування, утримання та розподілу єдиного соціального внеску, а також формування та подальшого розвитку соціального страхування взагалі.

Метою даної роботи є розкриття змін в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування стосовно нарахування єдиного соціального внеску, який утримується із зарплати найманих працівників і нараховується на фонд оплати праці та сплачується роботодавцями.

Питання сутності, проблематики, сучасного розвитку соціального страхування та нарахування єдиного соціального внеску відображені у працях таких вчених як О. М. Кисельова, М. Я. Азаров, І. О. Луніна, В. Т. Білоус, Н. М. Внукова, Ю. С. Конопліна, О. В. Белінська, Є. О. Максимчук, Шахов В. І. та ін.

Згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВС) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування [1].

ЄВС не входить до системи оподаткування і податкове законодавство не регулює порядок його нарахування, обчислення і сплати.

Повноваження щодо адміністрування ЄВС наділено на Пенсійний фонд України. Саме Пенсійний фонд здійснює збирання та ведення обліку ЄВС, а також веде Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування. Інші соціальні фонди після введення ЄВС не розформувалися – вони займаються питаннями, пов’язаними з використанням їх коштів та проведенням у зв’язку з цим перевірок страхувальників.

Платниками ЄВС є роботодавці (страхувальники): підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання; фізичні особи - підприємці; фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно; дипломатичні представництва і консульські установи України та інші. Також платниками ЄВС є застраховані особи - працівники - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють: на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб; у фізичних осіб-підприємців на умовах трудового договору; у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та інші [4].

Нарахування і сплату ЄВС (ЄВС у частині утримання) за застрахованих осіб (за найманих працівників, фізичних осіб, які виконують роботи і надають послуги за ЦП - договорами, одержувачів допомоги) здійснюють роботодавці за рахунок сум, на які ЄВС нараховано. Таким чином, саме страхувальник нараховує і сплачує ЄВС як за себе (ЄВС у частині нарахування), так і за застрахованих осіб (ЄВС у частині утримання). Нарахування ЄВС здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄВС. Її розмір становить п'ятнадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб [2].

Необхідність встановлення певної черговості виплат при визначенні максимальної величини встановлено тим, що згідно Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено різні розміри нарахування і утримання ЄВС для кожної складової бази нарахування: заробітна плата, винагороди за цивільно – правовими договорами, допомоги по тимчасовій втраті працездатності [1]. Розподіл сум ЄВС між фондами державного соціального страхування теж залежить від того, яка саме виплата була базою для нарахування та утримання ЄВС.

ЄВС утримується із зарплати (виплат, які входять до фонду оплати праці) в розмірі 3,6%; з винагород за договорами за виконані роботи, надані послуги – 2,6%; з допомоги по тимчасовій втраті працездатності – 2%; із заробітної плати держслужбовців і науковців утримується 6,1%.

Розмір нарахувань ЄВС встановлено відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, тобто існує 67-ми ступенева диференціація і становить для роботодавців від 36,76% до 49,7%.

Для допомоги з тимчасової втрати працездатності нарахування ЄВС становлять 33,2%. Бюджетні установи і організації сплачують ЄВС у розмірі 36,3% від фонду оплати праці.

Також існують і інші ставки. Для бюджетників розмір ЄВС, що нараховується, зафіксовано на рівні 36,3%, а роботодавці найманих робітників з числа льотних екіпажів нараховують 45,96%. Крім того, для підприємств, на яких працюють інваліди, передбачена ставка 8,41%.

На підставі вищевикладеного можно виділити позитивні та негативні наслідки від запровадження ЄВС.

Для бухгалтерів та керівників підприємств позитивним є те, що: зникла потреба реєстрації в декількох фондах соціального страхування; скоротився час бухгалтера на проведення утримань та нарахування на заробітну плату; зменшилась кількість звітних форм з оплати праці; скоротився час та витрати на перерахунок ЄВС. Негативним є те, що: збільшилась відповідальність за несвоєчасний перерахунок внеску; збільшились випадки несвоєчасної виплати лікарняних та допомоги по безробіттю; ЄВС необхідно сплачувати на різні рахунки залежно від ставок та видів платежів; зріс ризик сплати ЄВС не на той рахунок; збільшилось соціальне навантаження на фізичних осіб – підприємців, адже вони крім сплати єдиного податку мають тепер додатково сплачувати ЄВС; із запровадженням ЄВС витрати на фонд оплати праці не зменшились, що провокує підприємства йти у тінь.

Для найманих працівників позитивним є запровадження нормативної бази щодо ЄВС може дати поштовх для подальших реформ в сфері соціального страхування і пенсійної реформи зокрема. Негативним є те, що утримання із заробітної плати не зменшились [5].

Висновки. Таким чином, можно зробити висновки, що запровадження Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» безумовно є позитивним кроком у реформуванні системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, але наслідки від цього запровадження занадто перебільшені. З фінансовою справедливістю не склалося оскільки витрати на фонд оплати праці та утримання із заробітної плати не зменшились; збільшилося соціальне навантаження на фізичних осіб – підприємців; шкала диференціації єдиного внеску та його розмір не є вдосконалими зокрема для само зайнятих осіб; адміністративні видатки навряд чи скоротяться, адже всі чотири фонди продовжують функціонувати і на їх утримання втрачаються кошти з бюджету.

Для того, щоб насправді скоротити адміністративні видатки, необхідно радикально реорганізувати систему соціального страхування шляхом закриття всіх фондів та утворення принципово нового єдиного фонду, між спеціалізованими відділами якого розподілити функції існуючих фондів. А також, необхідно в подальшому коректувати прогалини в існуючому законодавстві та намагатися здійснити більш масштабні та раціональні зміни в законодавстві.

Позитивною стороною введення єдиного соціального внеску є те, що зменшилась кількість документів, що свідчили про перерахування страхових внесків в державні цільові фонди, покращився документообіг. Для визначення страхового стажу використовується категорія мінімального страхового внеску, яка передбачає використання на лише періоду сплати внесків, а й їхнього розміру. Проблематичним питанням є механізм визначення мінімального страхового внеску і яку інформацію про стаж конкретного працівника отримуватиме роботодавець.

ЛІТЕРАТУРА

1.	Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010.// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2464-17.
2.	Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. // zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0994-10.
3.	Конопліна Ю. С. Соціальне страхування: навч. Посібник/ Ю. С. Конопліна. – Суми: ВТД «Університецька освіта», 2008. – 224 с.
4.	Газета «Бухгалтерський тиждень» № 1-2 від 10.01.11 стор. 10-16,49-62.
5.	Бондаренко О. М., Зубченко А. П. Єдиний соціальний внесок в контексті нарахувань та утримань із заробітної плати //jrnl.nau.edu.ua/index.php/PPEI/article/download/336/325.