к.е.н. Бассова О.О., Доценко Е.С.
Миколаївський
міжрегіональний інститут розвитку
людини
ВНЗ
ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна
Питання
управління формуванням оборотних коштів підприємств розробляли такі вчені
М. Абрютина [1, 2], І. Бланк [4], В. Ковальов [28],
О. Стоянова [55] та інші.
Важливе значення для
аналізу і оцінки достатності оборотних коштів для фінансування оборотних фондів
і фондів обігу має розрахунок поточних фінансових потреб підприємства, що
характеризують можливість покривати вартість товарно-матеріальних запасів
кредиторською заборгованістю.
Доки сировина,
матеріали, готова продукція не перетворилися в грошові кошти, то вони самим
перебуванням на певній фазі операційного циклу викликають потребу в оборотних
коштах. Відвантажена, але не оплачена продукція споживачами, генерує
дебіторську заборгованість, яка вимагає відповідного покриття оборотними
коштами. Тобто, сам факт наявності виробничих запасів, незавершеного
виробництва, готової продукції, а також дебіторської заборгованості всіх видів,
свідчить про потребу відповідної суми оборотних коштів для їх фінансування.
Промислові підприємства
в цілому, та машинобудівні підприємства, зокрема, мають значні обсяги поточних
фінансових потреб, що пов’язано з такими причинами: наявністю значних запасів
матеріалів готової продукції, а також незавершеного виробництва; відволікання
значних сум в дебіторську заборгованість, що здебільшого пов’язано з труднощами
збуту, недосконалою кредитною політикою підприємств.
Важливе практичне значення для удосконалення фінансування оборотних фондів
та фондів обігу має оптимізація обсягів і співвідношення власних оборотних
коштів та поточних фінансових потреб підприємств.
Для зменшення потреби у
залучених коштах у випадку високого ризику зниження фінансової стійкості
підприємства необхідно збільшити суму власних оборотних коштів і скоротити
поточні фінансові потреби.
Основними напрямками
збільшення власних оборотних коштів можуть бути: нарощування обсягу чистого
прибутку; оптимізація дивідендної політики; впровадження управлінського обліку;
удосконалення управління дебіторською заборгованістю; досконала робота
маркетингової служби; висока відповідальність підприємства за формування і
збереження власних оборотних коштів та їх цільове використання; своєчасне
фінансування приросту нормативу оборотних коштів.
Зменшити поточні фінансові потреби можна за рахунок: удосконалення
управління запасами товарно - матеріальних цінностей; обґрунтованого скорочення
відстрочок платежів за поставлену продукцію; зменшення частини сумнівних
клієнтів; збільшення кредиторської заборгованості без втрати іміджу
підприємства; скорочення виробничого та збутового циклів; прискорення темпів
обсягу виробництва і продажу продукції.
Підприємство має можливість одержати надлишок поточних ресурсів у
порівнянні з поточними потребами завдяки досконалому управлінню дебіторською і
кредиторською заборгованістю, а також товарно-матеріальними запасами. Але у
такій ситуації є великий ризик втрати контролю в управлінні фінансовими потоками
підприємства. Зростання дебіторської заборгованості чи неблагоприємні зміни
умов розрахунків з кредиторами можуть поставити підприємство у критичний стан і
призвести до неплатоспроможності.
Таким чином, наявність
власних оборотних коштів не завжди є надійним джерелом фінансування оборотних
фондів та фондів обігу підприємств. Для уникнення браку готівки обов’язковою є
така умова: власні оборотні кошти > поточні фінансові потреби. Тому управління грошовими коштами у
кінцевому рахунку повинно забезпечувати регулювання обсягу власних оборотних
засобів і поточних фінансових потреб, які залежать не скільки від тактичних,
скільки від стратегічних рішень фінансових менеджерів підприємств.
На механізм формування джерел фінансування оборотних коштів значний вплив
спричиняє співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості
підприємства і оборотність кожної з них. Якщо дебіторська заборгованість
перевищує кредиторську, то це може свідчити про більш швидку оборотність
кредиторської заборгованості у порівнянні з оборотністю дебіторської
заборгованості. У цьому випадку протягом певного часу борги дебіторів
перетворюються в грошові засоби через більш тривалі часові інтервали, ніж
інтервали, коли підприємству потрібні грошові засоби для своєчасної сплати боргів
кредиторам. Відповідно виникає брак грошових коштів у обігу, що спричиняє
необхідність залучення додаткових джерел фінансування, наприклад, простроченої
кредиторської заборгованості, або банківських кредитів.
Надходження виручки від
продажу продукції визначає можливості підприємства, щодо повернення боргів
кредиторам. Дебіторська заборгованість формується як борги покупців. Тому
забезпечення своєчасного та у повному обсязі надходження грошових коштів для
здійснення платежів кредиторам – важливе завдання управління рухом
кредиторської заборгованості.
Отже, для забезпечення
ефективних умов формування джерел фінансування оборотних коштів необхідно
кваліфіковано одночасно управляти рухом як дебіторської, так і кредиторської
заборгованості. У якості вихідних даних для такої оцінки необхідно враховувати
борги, що відносяться до аналізованого періоду. При цьому, із залишків
дебіторської та кредиторської заборгованості слід виключити прострочену, тобто
борги, перетворення яких у грошові кошти відноситься до інших часових періодів.
Усе це дозволяє відповісти на питання чи забезпечують потреби умови розрахунків
з покупцями та постачальниками підприємства у грошових коштах.
Ефективне управління рухом і оборотністю
дебіторської і кредиторської заборгованості є важливою умовою забезпечення
своєчасного фінансування оборотних коштів, підвищення платоспроможності та
фінансової стійкості промислових підприємств.