Экономические/5. Управление трудовыми ресурсами

Доц., к.е.н. Дружиніна В. В., Пінчук Д.М.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського

Стан нелегальної трудової іміграції іноземців в Україні

В Україні гостро стоїть питання трудової міграції наших співвітчизників. Економічні та соціальні проблеми змушують наших співвітчизників шукати кращого життя за кордоном, досить часто на низькооплачуваних та непрестижних роботах.

Але для мільйонів бідняків з країн третього світу Україна, в свою чергу, стала бажаною метою в якості місця роботи.

Забюрократизована система перетворює експатів з країн третього світу в найбільш незахищену і потенційно небезпечну частину населення. З цієї ж причини бюджет країни недораховується декількох мільярдів доларів США щорічно.

Через складність процедури число офіційно працевлаштованих іноземних мігрантів в Україні мізерне, і складає, за даними Державного центру зайнятості, лише 7,3 тис. чоловік. І хоча з 2002 року цифра зросла майже вдвічі, це крапля в морі нелегальної трудової імміграції в Україні.

За підрахунками Всеукраїнської профспілки працівників-мігрантів, кількість проживаючих і працюючих в Україні іноземців - 2,5 млн осіб. А віце-прем'єр Сергій Тігіпко називає ще більш значущу цифру: в країні більше 4 млн мігрантів, що мають різний статус перебування [1].

Неврахована робоча сила - це недоотримані бюджетом України податки, які щорічно складають не менше $ 2 млрд. До того ж права приїжджих, що працюють неофіційно, дотримуються не завжди.

Українським працедавцям заради легалізації іноземного спеціаліста доводиться збирати півтора десятка довідок, платити декілька тисяч гривень та очікувати оформлення документів три місяці. І це лише задля оформлення працівника на рік. Найчастіше офіційно оформляють працівників на високі посади, здебільшого це спеціалісти із Західної Європи.

І якщо поки більшість неврахованих на території країни іноземців - вихідці з країн колишнього СРСР (Росії, Грузії, Казахстану та Узбекистану), то з часом ситуація може змінитися.

За даними Державної прикордонної служби, за останній рік приплив нелегалів з пострадянського простору скоротився на 22%, зате імміграція з африканських та азіатських країн виросла на 10% - в першу чергу за рахунок громадян із Сомалі, Афганістану та Еритреї. Активними учасниками ринку праці в Україні є турки, поляки, китайці, німці, румуни, в'єтнамці. Понад 90% іноземців працюють на приватних підприємствах у сфері торгівлі, нерухомості, будівництва та в переробній промисловості, а понад 70% іноземних працівників посідають посади керівників та спеціалістів На сьогоднішній день тільки африканське земляцтво в Україні офіційно налічує 20 тис. осіб, і входять в нього не тільки студенти. Жителів країн Африки та Сходу України притягує більш високим рівнем життя та відсутністю громадянських воєн. Хоча є ще одна причина міграційного буму: через Україну проходить шлях з цих держав в Західну Європу, і часто мігранти, не досягнувши місця призначення, осідають в Україні. При цьому вони не оформляють ні посвідку на проживання, ні дозвіл на роботу [2].

Як правило, дані працівники живуть в некомфортних умовах, серед них високий рівень захворюваності на СНІД і туберкульоз. Також мігрантські анклави можуть стати сприятливим грунтом для криміналу.

Щоб вивести трудових іммігрантів з тіні і наповнити бюджет країни додатковими засобами, необхідно спростити дозвільну систему, і в першу чергу - для вихідців з країн колишнього СРСР.

Україна могла б запозичити російський досвід, де трудові іммігранти з ближнього зарубіжжя для отримання роботи зобов'язані лише зареєструватися в паспортному столі і купити патент на роботу вартістю 1 тис. руб. (250 грн.).

В той же час, неконтрольована міграція спотворює професійно-кваліфікаційну структуру трудового ресурсу країни, не дозволяє здійснювати подальшого планування розвитку. На тлі зростаючого безробіття необхідно подбати про працевлаштування українських громадян, яким експати складають все більшу конкуренцію.

Більше 15% штатних працівників-українців перебувають в умовах вимушеної неповної зайнятості і до 25% повністю зайнятих складаються в неоформлених трудових відносинах [3].

З іншого боку, експерти прогнозують, що років через десять у зв'язку з падінням народжуваності і зростанням еміграції в Україні сформується дефіцит робочої сили - країні буде потрібно 2-3 млн додаткових робочих місць.

Тому вже сьогодні державі необхідно працювати над тим, щоб легалізувати всіх іноземців, що живуть в Україні.

Література:

1. Дронь Є.В. Трудова міграція в Україні: тенденції та наслідки // Дронь Є.В., Заньковська В.Г. // Збірник наукових праць «Економічні Науки» ПВНЗ «Буковинський Університет». – 2010. - №6. – С. 26-32.

2. Тимків К. Скрытые резервы // Кореспондент. – 2012. - №45. – С. 32-35.

3. Л.Чайка-Петегирич. Трудова міграція та її взаємозв’язок із безробіттям в Україні / Л.Чайка-Петегирич // Галицький економічний вісник. — 2012. — №3(36). — С.5-9.