Мехеда Н.Г., Горбань М.Л.

Черкаський національний університет ім..Б.Хмельницького

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ВИРОБНИЦТВА

ЗА ЦЕНТРАМИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Ефективне управління витратами підприємства прямо залежить від ефективності обліку, контролю та аналізу використаних ресурсів. Вдало обрана модель поведінки і вірно визначена стратегія є чинниками, що дозволяють використовувати витрати виробництва з максимальною віддачею.

Підприємствам необхідно вирішувати не тактичні питання одержання короткострокового прибутку, а стратегічні задачі підвищення ефективності виробництва, пов'язані з управлінням ресурсами, поліпшенням стану і використання потужностей, вибором ринків, проведенням обґрунтованої цінової стратегії з метою максимізації прибутку в довгостроковому періоді.

Мета роботи розглянути теоретичні дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців щодо побудови управлінського обліку витрат на основі концепції «місць виникнення» та «центрів відповідальності».

Проблеми організації обліку витрат за центрами відповідальності детально досліджувалися такими вітчизняними вченими, як С. Ф. Голов , В. О. Ластовецький , Л. В. Нападовська . Проте, вони все одно залишаються актуальними з огляду на прикладний характер і необхідність врахування особливостей діяльності кожного окремого підприємства, на якому впроваджується система управлінського обліку.[3]

Складність і велика кількість господарських операцій, які здійснюються на сучасному підприємстві, не дають можливості безпосереднього контролю за цими операціями. У таких умовах виникає необхідність розділити організацію на окремі сегменти або підрозділи й дозволити відповідальним особам діяти самостійно, надаючи їм ступінь незалежності через делегування певних повноважень. З ефективністю делегування тісно пов’язана концепція відповідальності.[5]

Історично, вперше концепцію центрів відповідальності було розроблено американським вченим Джоном Хиггинсом у 1952 році. Теорія американського вченого базувалася на трансформації організаційної структури підприємства таким чином, що витрати акумулювалися і відображалися у звітах на певних рівнях управління. Тобто, на підприємстві необхідні закріплення витрат за керівниками різних рангів та систематичний контроль за дотриманням вартості кошторисів за кожною відповідальною особою. Сутність основного правила Дж. Хиггинса наступна: «кожну структурну одиницю підприємства хвилюють ті, і лише ті витрати і доходи, за які вона може відповідати і які вона контролює». [2]

Сукупність виділених на підприємстві відділів (ланок) та організаційний процес їхньої взаємодії являють собою його структуру. Без такої структури діяльність будь-якого суб’єкта господарювання буде під великою загрозою хаосу.

Подібно до принципів побудови структури підприємства організовується управлінський облік витрат. Щоб не допустити хаосу у витратах діяльності суб’єкта господарювання, формується система їх управлінського обліку, котра повинна прогнозувати, виявляти, контролювати, аналізувати витрати у процесі повного циклу - від відпуску матеріалів для виготовлення продукту до реалізації вироблених благ кінцевому споживачу. Таким чином, формується чітка вертикаль управлінського обліку витрат за “місцями виникнення” та “центрами відповідальності”.[4]

Поняття “центру відповідальності” чітко визначено у фаховій науковій літературі. В загальному розумінні “центр відповідальності” – це визначена частина господарської діяльності підприємства, характерними рисами якої є відповідальність конкретної посадової особи за контроль та виконання певних показників.

Центри відповідальності визначаються на різних підприємствах індивідуально, у залежності від розміру підприємства, виду промислового виробництва, характеру промислових процесів і організаційної структури.[2]

Кожен центр відповідальності складається з декількох місць витрат, крім того включає витрати, які не мають чітко вираженого місця формування. У свою чергу кожен тип центра відповідальності може бути представлений окремими дрібними центрами. Ступінь деталізації центрів відповідальності відрізняється на різних підприємствах, їхній розмір залежить від цілей і задач, поставлених керівником для контролю витрат, закріплених за ними. При цьому чим вище рівень центру відповідальності, тим вище рівень відповідальності керівника і навпаки.

Прикладом “місця виникнення” витрат може бути робоче місце робітника, технічний відділ, бухгалтерія тощо. Проте, на великих виробничих підприємствах, з метою спрощення управління, контролю та обліку, виникає доцільність узагальнення “місць виникнення” витрат у “центри виникнення” витрат.[3]

З усього вищезазначеного можна зробити висновок про те, що система

управління витратами за центрами відповідальності формується не тільки з урахуванням суб'єктивних тверджень про необхідність збору, узагальнення й

розмежування витрат у різних галузях господарської діяльності підприємства, але й з урахуванням об'єктивних закономірностей, зумовлених особливостями технології й організації виробництва.

Список використаних джерел:

1. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник.—К.: Лібра, 2003. — 704 с

2. Лень В.С. Управлінський облік: Навч. посіб.—2-ге вид., випр.— К.: Знання-Прес, 2006.—317 с.

3. Дюкарєва Х.Л. Концептуальні основи побудови облікової системи центрів відповідальності суб’єктів господарювання // Науковий вісник НЛТУ України. — № 18.6. — 2008. — С. 159-168.

4. Парнюк В.М. Про практику калькулювання собівартості продукції та проти затратний механізм // Економіка України. — 2007. — № 3.— С. 28-32

5. Шеховцова В.А. Методичні основи управління витратами на промислових підприємствах // Економіка та держава. № 8.—2008.— С. 57-60.