Мехеда Н.Г., Коломієць О.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює постійні зміни як в структурі та формах власності підприємств, так і в організації та управлінні їх виробництвом, що в свою чергу вимагає вдосконалення системи обліково-аналітичної інформації, яка використовується для прийняття управлінських рішень. Своєчасні та виважені управлінські рішення забезпечують зростання прибутковості підприємств. В системі управління виробництвом чільне місце посідає облік виробничих витрат та аналіз собівартості продукції, за допомогою яких здійснюється контроль за ефективним використанням всіх видів ресурсів господарюючого суб’єкта.

Питання методики і організації обліку виробничих витрат, а також калькування собівартості продукції досліджені в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених: Бланка И.А. [2], Олійника О.В. [3], Бойка С.В. [3], Гончарова В.М. [4], Гудими О.В. [1] та інших.

Калькулювання - це термін, який нині практично завжди вживається поряд з виробничими затратами, бухгалтерським обліком затрат на виробництво (управлінським обліком).

Під калькуляцією слід розуміти документ, в якому зібрані у певній логічній послідовності витрати на виробництво чи збут тієї чи іншої продукції (робіт або послуг) [1, 48]. Здебільшого цей документ має вигляд спеціальної таблиці, що має назву калькуляційного листа.

Поняття "калькуляція" є невід'ємною складовою частиною більш загального поняття - "калькулювання", яке являє собою комплексну систему науково обґрунтованих розрахунків виробничих витрат, пов'язаних з виготовленням продукції, виконанням робіт або наданням послуг. У процесі калькулювання визначається економічна вигідність виробництва [4, 118].

Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому - фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги [4, 121].

Значення калькулювання за умов дії ринкових відносин вкрай важливе. Зіставлення фактичної й планової собівартості дає можливість виявити "вузькі місця" у виробничому процесі, проаналізувати перевищення рівня витрат, розрахувати вплив факторів на відхилення, розробити конкретні заходи щодо зниження собівартості та підвищення рентабельності окремих виробництв.

Своєчасне калькулювання лежить в основі оцінки виконання прийнятого підприємством або його підрозділом плану. Воно необхідне для аналізу причин відхилень від планових завдань за собівартістю.

Калькулювання собівартості сприяє посиленню контролю за дотриманням норм витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виявленню непродуктивних і економічно недоцільних витрат, зростанню нагромаджень для подальшого зміцнення технічної оснащеності підприємств і організацій та збільшення обсягів виробництва продукції.

Підвищення ролі калькулювання собівартості продукції в управлінні виробництвом викликане зростанням значення його для оцінки економічної ефективності використання основних і оборотних коштів виробництва, вибору оптимальних варіантів організації управління, внутрішньогосподарських і міжгосподарських економічних зв'язків.

Калькулювання на будь-якому підприємстві організовується відповідно до таких принципів [3, 245]:

- науково обґрунтована класифікація виробничих витрат;

- встановлення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;

- вибір калькуляційної одиниці (залежить від особливостей виробництва і продукції, що виготовляється);

- вибір методу розподілу непрямих витрат;

- розмежування витрат по періодах. При цьому необхідно керуватися принципом нарахування. Його суть полягає в тому, що операції відображаються в бухгалтерському обліку в момент їх здійснення і не ув'язуються з грошовими потоками;

- відокремлений облік поточних витрат на виробництво продукції і капітальних вкладень;

- вибір методу обліку затрат і калькулювання. Метод обліку витрат і калькулювання вибирається підприємством самостійно.

Завдання калькулювання полягає у визначенні витрат, що припадають на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції (робіт, послуг), призначених для реалізації, а також для внутрішнього споживання.

У процесі калькулювання розв'язуються два основних завдання управлінського обліку: на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначення адекватної, справедливої і конкурентоздатної продажної ціни; використання даних про собівартість продукції для прогнозування і управління виробництвом та витратами.

Таким чином, калькулювання собівартості є одним з основних елементів системи управління не тільки собівартістю продукції, але й виробництвом в цілому. Головне призначення калькулювання собівартості полягає в отриманні об’єктивної оцінки діяльності підприємства, на яку можна спиратись при прийнятті управлінських рішень.

Список використаних джерел:

1. Гудима О.В. Системи обліку витрат на виробництво та їх характеристика // Держава та регіони. - №2. – 2008. – С. 47-49.

2. Бланк И.А. Управление прибылью . – 3-е изд., перераб. и доп. – К.: Ника-Центр, 2007. – 768 с.

3. Олейник О.В., Бойко С.В. Аналитико-контрольное значение калькулирования в системе экономической информации хозяйствующего субъекта //Развитие бухгалтерского учета и контроля в контексте европейской интеграции: Монография. – Житомир- Краматорск: ЧП «Рута». – 2005. – 588 с.

4. Внутрішній економічний механізм підприємства: навчальний посібник / В.М. Гончаров, Н.В. Касьянова, Н.В. Вецепура, Д.В. Солоха та ін.. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. – 284 с.