Волошенко В.О.

Донбаська національна академія будівництва та архітектури

Соціокультурні та історичні чинники соціально-економічного розвитку міст як предмет міждисциплінарних досліджень

З позицій властивої сучасним науковим пошукам методологічної еклектики феномен міста має не тільки фізичний вимір, але й соціальний, культурний, історичний, економічний – на сьогодні навряд чи можна говорити про якесь універсальне визначення «міста», цей термін має власні трактування у кожній з дисциплін, дотичних до його розгляду. Так само міждисциплінарним предметом вивчення є й питання соціокультурних та історичних чинників соціально-економічного розвитку міст.

Фахівці з економіки міста та міського господарства підкреслюють значення цих чинників у зв’язку з поняттям «міського господарства»; у ході розгляду питань ролі ринкових сил у розвитку міст (із наведенням конкретних історичних прикладів появи міст в залежності від особливостей соціально-економічного розвитку); стратегічного планування міста та соціально-економічного розвитку міського господарчого комплексу. Ця тема підіймається й при аналізі історії урбанізації з виділенням історичних типів, функцій та специфіки міст у різні історичні періоди [1].

Урбанізаційні процеси також є об’єктом зацікавлень спеціалістів з містобудівництва, соціологів та культурологів. Містобудівники висвітлюють урбаністичні концепції з огляду на питання розселення мешканців та планування плануванням міст, пов’язуючи ці процеси із характером, формою та інтенсивністю забудови; визначають функції міст, соціальні, етнокультурні та політичні процеси, що зумовили формування майбутніх міст [2].

Для культурологів урбанізація є процесом перетворення міста у найвагоміший осередок проживання людей і центр зосередження та обміну культурних цінностей, утворення штучного середовища, протилежного природі. Відповідно до центру вивчення потрапляє культурна динаміка як поліфонія ціннісно значущих норм буття людської спільноти, способів її життя, смислів і структури картин світу; увага привертається до смислів, втілених у результати культурної діяльності людства, які відображають неповторний соціально-культурний досвід існування спільноти, зокрема й у межах міського простору. У рамках культурологічного підходу виникає зацікавленість темами культурної еволюції; ролі цивілізаційних та глобалізаційних чинників у розвитку міст; взаємодії культури та людини в контексті соціально-економічного розвитку; культурних ідентичностей у міському просторі; культури підприємництва; соціокультурних рис становлення форм соціальної організації і владних структур у містах; технічної складової культури та її місця у перспективі майбутнього людства тощо [3].

Соціологи, окрім історичних аспектів урбанізації, розглядають проблеми територіального та просторового виміру міста; міської нерівності та сегрегації міського простору; соціокультурних компонентів управлінської діяльності та соціокультурних змін у місті тощо [4].

Історичні чинники соціально-економічного розвитку міста, за визначенням, є предметом зацікавлень історичної науки. Дослідження активізувались у ХХ ст. у межах уваги «соціальних істориків» до вивчення суспільних структур та процесів. Зокрема, у 50-60-тих роках ХХ ст. була вироблена й досі популярна теорія «модернізації», основним концептом якої є бачення змісту історичного розвитку в переході від традиційного (аграрного) до модерного (індустріального) суспільства з усіма соціальними, політичними, економічними й культурними наслідками (головними з них є промисловість, місто, ринок, демократія, культурний плюралізм). У другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст., з подрібненням об’єктів історичного дослідження, відбулася поступова відмова від пошуку соціальних закономірностей і надання переваги фрагментованому опису окремих явищ з особливою увагою до їх переломлення в індивідуальній і колективній свідомості. Для сформульованої нової парадигми історичного пізнання, що отримала назву «нової історичної науки», стало характерним розбиття дослідників на різні напрями й течії й залучення ними до свого пізнавального арсеналу теорій та методів інших соціальних, гуманітарних і природничих наук. У т.ч. виникли «нова економічна історія» та «нова соціальна історія», серед відгалужень останньої – «нова міська історія», «нова робітнича історія» тощо. У їхньому річищі вивчаються соціальні структури в усіх їх життєвих проявах. У той же час соціокультурні чинники розвитку міст знаходять відображення у дослідженнях сфери свідомості та культурних проявів, здійснюваних у межах культурно-антропологічної історії – «історії ментальностей», «цінісних орієнтацій», «взірців діяльності», феноменів людських бажань та прагнень тощо [5, с.47-56].

Багатовекторність досліджень різних аспектів історії міста в Україні, зокрема, підтримується створеним з 2004 р. у м. Львові Центром міської історії Центрально-Східної Європи, який виказує сприяння усестороннім та інноваційним дослідженням історії міста із застосуванням підходів гуманітарних та соціально-наукових дисциплін (антропології, соціології, мистецтвознавства, літератури, психології тощо). Кредо Центру – дотримання у своїй академічній та культурній діяльності принципів відкритості до нових поглядів, толерантності до відмінності, тематичної достовірності і релевантності інтерпретації. Однією з цілей заснування Центру є формування міждисциплінарних міських студій у Центрально-Східній Європі через міжнародну співпрацю з іншими науковими інституціями; у бібліотеці представлений широкий спектр видань з історії міста [6].

Отже, проблема соціокультурних та історичних чинників соціально-економічного розвитку міст як предмет міждисциплінарних досліджень характеризується багатоманітністю та різнорідністю підходів до її розв’язання, створюючи широке поле для інтерпретацій отриманих результатів.

Література:

1. Богачов С.В. Економіка місцевого господарства: Навчальний посібник. – Макіївка, 2011; О’Салливан А. Экономика города. – 4-е изд.: Пер. с англ. – М., 2002; Місто та економіка (або місцевий економічний розвиток). Посібник для працівників органів місцевого самоврядування. – К., 2003; Теоретичні основи міської політики: Навч. посіб. / Дробишевська Т.В., Стоян О.В., Гудименко Н.М.; за заг. ред. докт. екон. наук С.В.Богачова. – Макіївка, 2007 та ін.

2. Лазарев А.Г., Шеина С.Г., Лазарев А.А., Лазарев Е.Г. Основы градостроительства. – Ростов-на-Дону, 2004; Островский В. Современное градостроительство: Пер. с пол. / Под ред. В.В. Владимирова. – М., 1979 та ін.

3. Культурологія: українська і зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.; За ред. М.М.Заковича. – 2-ге вид., стер. – К., 2006; Культурологія: Навч. посібник для студентів вищиї навчальних закладів. – 3-тє вид. / За заг. ред. проф. В.М.Пічі. – Львів, 2009; Культурологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Упоряд.: О.І.Погорілий, М.А.Собуцький. – 2-ге вид. – К., 2005; Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? Человек. Общество. Природа. – К., 1997; Бублер В.С. Цивилизация и культура. – М., 1993; Ерасов Б.С. Социальная культурология. В. 2 ч. – М., 1999; Людина і культура в умовах глобалізації: Зб. наук. статей. – К., 2003 та ін.

4. Соціологія міста: навч. посіб. / Л.В.Малес, В.В. Середа, М.О.Соболевська, Ю.Г. Сорока та ін.; за заг. ред. О.К.Міхеєвої. – Донецьк, 2010; Вагин В.В. Городская социология. – М., 2000; Вагин В. Город как объект управления: основные концепции принятия политических решений в городах. Современные города как объекты изучения политических наук // Социология города [Электр. ресурс]. – Режим доступа: www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/Vagin/; Матяш С. Человек в городе . – К, 1990; Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: [зб. наук. праць]. – Х., 2007 та ін.

5. Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія: Посібник для студентів історичних спеціальностей університетів. – Львів, 2007.

6. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.lvivcenter.org/uk/mission/