История / 2. Общая история

асп. Василенко Д. П.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Аналіз наукових джерел 80-х років ХХ століття щодо функціонування радянської шкільної системи освіти в другій половині 40-60 років: історіографічний аспект

Фундаментом наукових історико-педагогічних праць є історіографія конкретної проблеми, що дає змогу визначити мету, завдання, наукову новизну дослідження. Історіографічний метод як загальнотеоретичний підхід до здійснення історико-педагогічних пошуків обґрунтував український учений Н. М. Гупан: «У вузькому розумінні – це історіографія окремої проблеми, наприклад розвитку школи, освіти, педагогічної думки тощо або аналіз досліджень певного хронологічного періоду (декількох десятиріч, століття) [5]. Спираючись на наведене тлумачення, спробуємо узагальнити історіографічні надбання досліджуваної нами проблеми – розвиток шкільної освіти в Українській РСР у другій половині 40-60-х років ХХ століття.

Певною мірою окресленої проблеми торкалися радянські вчені у працях 80-х років щодо розвитку шкільної освіти. На сучасному етапі розвитку українського шкільництва автор хоче провести історіографічний екскурс в минуле питання для більш повного розуміння сучасної української системи освіти. Собі за мету ми ставимо вивчення фундаментальних історіографічних джерел, які висвітлюють добу реформування радянської шкільної освіти (друга половина 40-60-х років).

Провівши дослідження, автор змушений визнати, що питаннями історіографії народної освіти у значений період займається дуже вузьке коло українських науковців. Серед них можна назвати В. Береку [1], Л. Березівську [4], Ю. Виговського [3], Н. Брехунець [2]. Результатами їхніх досліджень в стали дисертації та науково статті в яких вони дають критичну оцінку тодішньої освітньої галузі.

Розвитку історіографії цього історичного етапу пов’язаний із гласністю та утвердженням плюралізму думок. Праці багатьох науковців стали базуватися на цивілізаційному підході до аналізу історичних фактів та подій. Особливо з проголошенням «перебудови» розширився доступ до джерел за цією тематикою. З’явилися наукові труди з альтернативними оцінками історії освіти.

Першою фундаментальною працею в якій подається обґрунтування проблеми радянської системи освіти є колективна монографія Константінова М. А., Мединського Є. М., Шабаєвої М. Ф. «Історія педагогіки». Автори зосереджуються на ключових заходах, які вживала влада в період 1940-1960 років для підтримання та розвитку системи шкільної освіти. Вони виділяють характерні особливості діяльності Накромпросу: ведення політики всезагальної освіти, змінення структури шкільної мережі та її розширення, створення шкіл робочої молоді, шкіл-інтернатів. Важливою темою, яка висвітлена у монографії є питання методичного забезпечення народної освіти, вказуються основні підходи до його вирішення на цьому етапі (політехнізація, визначення ідеологічного курсу розвитку народної освіти тощо).

Актуальним питанням періоду повоєнної відбудови, яке висвітлюється авторами є кадрове забезпечення радянських шкіл, ними відзначається, що після закінчення війни був постійний брак кваліфікованих педагогічних кадрів, тому у другій половині 40-х років радянський уряд прийняв ряд заходів по розширенню набору абітурієнтів до педагогічних училищ та вищих навчальних закладів. У монографії також висвітлюються питання комуністичного виховання в школах, при його обґрунтуванні використовуються праці Сухомлинського В. О., який наголошував, що виховання дітей у школі повинно бути проникнуте соціалістичним гуманізмом, повагою до особистості дитини, піклуванням про всебічний розвиток школяра. З цими твердженнями авторський колектив повністю погоджується [6].

Вважаємо за потрібно наголосити, ще на одній фундаментальній монографії Хіторяна М. Г. «Трудове виховання і політехнічна освіта в радянській школі на передодні переходу до всезагальної середньої освіти (1937-1956 р.р.). Історико-педагогічний нарис», яка теж присвячена радянській шкільній системі освіти. Хіторян розглядає питання повоєнної шкільної освіти у 1945-1956 роках, примічаючи велику роль законодавчого оформлення галузі та ідеологічного направлення розвитку народної освіти. Він виділяю ряд важливих питань в освітянській галузі в повоєнний період, серед них: незадоволеність педагогічних колективів підготовкою випускників шкіл до практичної діяльності; невідповідність методичних планів потребам агропромислового комплексу країни; розрив між теоретичною та практичною частиною навчання учнів у школах. Кожна з окреслених проблем чітко роз’яснюється Хіторяном. Автор дає позитивний відгук, на ті дії влади, які були здійснені для вирішення проблем галузі, зокрема це впровадження політехнізації школи, введення мічурінського принципу єдності теорії і практики тощо. Але в той же час дослідник критикує політику щодо методичного забезпечення шкільних предметів, зокрема він відмічає, що за час повоєнної відбудови не сталося жодних важливих новшеств у викладанні предметів, особливо це стосується циклу природничих наук. Тільки з 50-х років процес наглядності (практична частина) починає діяти у поєднанні з теорією. У зв’язку з цим програма з політехнізації школи починає теж набирати обертів і давати результати, оскільки учні мають певну підготовку для роботи з приладами та обладнанням [10].

Хіторян розглядав проблему шкільної освіти глибоко, торкаючись її глибини. Він звертає увагу на зв’язки освітньої галузі з іншими сферами життя, вимальовує цілу низку взаємовідносин і підтверджує необхідність політехнічної освіти для шкіл. Спираючись на Навчальну програму школи 1945 року він цитує: «преподавание естествознания должно вооружить учащихся не только знаниями, но и некоторыми практическими умениями и навыками…» [7].

У дослідженні Хіторяна, були виокремленні основні риси передових шкіл: організація гурткової роботи по виконанню наочного обладнання для виконання лабораторних робіт (оскільки школа мала постійну нестачу такого устаткування); проведення членами гуртків електрифікації та радіофікації шкільних кабінетів; залучення до гурткової роботи учнів 6-10 класів. Гурткова робота дала можливість у роки першої повоєнної п’ятирічки налагодити інфраструктуру школи за допомогою самих школярів [10].

Не можемо не згадати у нашому дослідженні роботу видатного українського педагога В. О. Сухомлинського, яку було опубліковано у 1988 році у журналі «Радянська педагогіка», «До питання про організацію шкіл-інтернатів» [8], написану ще в 1956 році, та його лист М.С. Хрущову, датований 1958 роком. Ці матеріали не були опубліковані за його життя, бо містили критичні оцінки щодо урядової освітньої політики [9].

Проаналізувавши наукові джерела 80-х років хочемо зосередити увагу на тому, що порівняно з попередніми роками автори починають проводити свої дослідження менш упереджено, але все ще спираючись на ідеологічні підвалини. Саме це і не дає їм повністю відобразити розвиток шкільництва особливо з точки зору ідеологічного виховання школярів. Але тим не менш, те, що стосується заходів до яких влада вдавалася для покращення та розвитку галузі шкільної освіти, то вони описані та розкриті дослідниками повністю.

За період 80-х років було видано небагато наукових праць присвячених тематиці розвитку шкільної освіти в другій половині 40-60-х років ХХ століття. Головним чином це пов’язано з проведенням освітянської реформи 1984 року, що призвело до появи великої кількості публікацій саме на цю тематику. Тому за браком наукової літератури за проблематикою нами було проаналізовано лише невелику кількість історіографічних джерел цього періоду.

Література:

1. Берека В. Є. Соціально-педагогічні основи розвитку позашкільної освіти в Україні (1957-2001 р.р.) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / В. Є. Берека. – К., 2001. – 20 с.

2. Брехунець Н. С. Навчальні заклади освіти України 50-80-х років ХХ століття : історіографія : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни» / Н. С. Брехунець. – К. : 2006. – 25 с.

3. Виговський Ю. М. Становлення та функціонування номенклатури радянської системи освіти в Україні 20 – 30-х рр. ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня док. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / Ю. М. Виговський. – К., 2006. – 37 с.

4. Березівська Л. Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті : монографія / Л. Д. Березівська – К. : Богданова А. М., 2008. – 406 с.

5. Гупан Н. М. Українська історіографія історії педагогіки / Н. М. Гупан. – К. : «А.П.Н.», 2002. – 224 с.

6. Константинов Н. А. История педагогики / Н. А. Константинов, Е. Н. Медынский, М. Ф. Шабаева. – М. : Просвищение, 1982. – 447 с.

7. Программы начальной школы / Наркомпрос СССР. – М. : Наркомпрос, 1945. – 40 с.

8. Сухомлинский В. А. К вопросу об организации школ-интернатов / В. А. Сухомлинский // Советская педагогика. – 1988. – № 12. – С. 82-88

9. Сухомлинский В. А. В Центральный Комитет КПСС тов. Хрущеву Н. С. / В. А. Сухомлинский // Советская педагогика. – 1988. – № 3. – С. 97-102

10. Хиторян М. Г. Трудовое воспитание и политехническое обучение в советской школе накануне перехода ко всеобщему среднему образованию (1937-1965 г.г.). Историческо-педагогический очерк / М. Г. Хиторян. – Вологда : Северо-Западное книжное издательство Вологдское отделение, 1984. – 219 с.