Ворох А

Педагогические науки/1.Дистанционное образование

К.пед.н. Ворох А.О.

Українська інженерно-педагогічна академія, Україна

MIT OPEN COURSE WARE – ДИСТАНЦІЙНА

БЕЗКОШТОВНА ОН-ЛАЙН ОСВІТА

Он-лайн освіта – це одна з форм дистанційної освіти, запровадження якої стало можливим з розвитком Інтернет-технологій і пов’язано зі зміною стиля життя студента. Сьогодні он-лайн освіта починає складати конкуренцію традиційній академічній, завойовуючи мільйонні аудиторії студентів в усьому світі. Безкоштовні навчальні курси від провідних вищих навчальних закладів світу стали реальністю, а отже виникла негайна потреба для вітчизняних навчальних закладів вивчати та впроваджувати сучасний досвід використання он-лайн ресурсів у навчальних цілях.

Педагогічні технології дистанційного навчання – це технології опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами з використанням телекомунікаційного зв'язку та методології індивідуальної роботи студентів з структурованим навчальним матеріалом, представленим у електронному вигляді.

Інформаційні технології дистанційного навчання – це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального процесу дистанційного навчання за допомогою телекомунікаційного зв'язку.

Новітнім явищем в світовому освітньому просторі є безкоштовна он-лайн освіта для усіх – це дистанційна освіта, що базується на Інтернет-технологіях і забезпечує вільний, безкоштовний доступ усіх бажаючих без географічних обмежень до найсучасніших навчальних програм, розроблених найкращими професорами провідних ВНЗ світу. При цьому викладання проводять провідні фахівці світового рівня у своїх галузях. В результаті ми маємо, що кожен бажаючий, який має доступ до Інтернет, може безкоштовно навчатись у найкращих фахівців світу за найсучаснішими освітніми програмами. Що правда, результат такого навчання на сьогодні, в кращому випадку, буде підтверджено сертифікатом від конкретного професора без прив’язки до ВНЗ зі світовим ім'ям. Тобто диплом про закінчення ВНЗ поки що отримати не вдасться, але якісні, актуальні, конкурентно спроможні знання – це реально. Як бачимо, простір для розвитку безкоштовної он-лайн освіти ще є, і це не дивно, адже ця освітня система знаходиться в стадії становлення.

Розглянемо особливості організації он-лайн освіти. Навчальний заклад створює для кожного студента аккаунт, потрапити на який можна після вводу відповідного паролю і логіну на одній з електронних сторінок ВНЗ. У цьому но-лайн аккаунті студенту доступні: перелік навчальних курсів, відео-лекції, навчально-методичні матеріали (мультимедійні матеріали, домашні завдання, тести, підсумкові іспити тощо), он-лайн лабораторії, контактні данні викладачів та одногрупників, центр технічної підтримки. Комунікація між учасниками навчального процесу здійснюється за рахунок чату, відео-дзвінків, телеконференцій, e-mail переписки, програми NetMeeting (дозволяє здійснювати інтерактивний обмін думками з демонстрацією матеріалів та можливістю збереження результатів) [4, с. 237].

Обираючи дистанційну форму навчання, студент отримує ряд переваг: 1) гнучкість – можливість займатись у зручний час, у зручному місці та темпі; 2) модульність – можливість формувати навчальний план, що відповідає індивідуальним потребам студента; 3) паралельність – можливість поєднувати основну професійну діяльність з навчанням (без відриву від виробництва); 4) дальнодійність – відстань від студента до навчального закладу не впливає на ефективність навчального процесу; 5) асинхронність – можливість студента і викладача працювати за зручним для кожного графіком; 6) охоплення – кількість студентів не є критичним параметром; 7) рентабельність – економічна ефективність для усіх учасників навчального процесу; 8) інноваційність – можливість доступу до новітніх інформаційних та освітніх технологій; 9) соціальність – забезпечення рівних можливостей отримання освіти незалежно від місця проживання та матеріальних можливостей студентів; 10) інтернаціональність – забезпечення зручної можливості експорту та імпорту освітніх послуг у світовому масштабі [2, с. 10-11].

Разом з тим, дистанційна освіта не позбавлена певних недоліків, як то: 1) дистанційна освіта більш тривала та менш ефективна у порівнянні з очною за рахунок відсутності у студентів необхідної самодисципліни та мотивації; 2) знеособлене, опосередковане спілкування студента з викладачем; 3) орієнтація на технічні засоби та віртуальне середовище, що відображається на внутрішньому стані студента і може призвести до психічних порушень; 4) складність об’єктивної оцінки знань студентів [3, с. 107, 127].

Незважаючи на неоднозначну оцінку дистанційної освіти, провідні ВНЗ світу активно розвивають подібні ресурси. Зупинимося на конкретних проектах безкоштовної он-лайн освіти, що здобули величезну популярність та світове визнання вже сьогодні.

Першим проектом безкоштовної он-лайн освіти став MIT OpenCourseWare (MIT OCW) – проект Массачусетського технологічного інституту (MIT), відкритий у 2003 році. Мета створення проекту – продемонструвати навчальну програму інституту, що впливатиме на викладання в інших навчальних закладах і покаже, що MIT ставить знання вище фінансової вигоди. Цю ідею підтримало більшість викладачів, що було підтверджено добровільною участю у проекті 78% професорсько-викладацького складу. Рішення зробити проект некомерційним дозволило отримати гранти благодійних фондів – основне джерело фінансування [1].

У 2007 році кількість опублікованих курсів досягла 1800 – це були практично усі курси інституту. У 2010 році кількість курсів збільшилася до 2000, що складало 80% від навчальної програми інституту. У процесі розвитку проекту з'ясувалось, що, окрім підвищення авторитету інституту, він приносить і додаткову користь. Близько 35% першокурсників MIT зазначили, що на їх вибір вплинув OCW. Таким чином, викладаючи свої напрацювання в Інтернет, MIT отримав якісну рекламу і позиціонував себе в якості лідера. Одночасно викладачі констатували підвищення якості викладання, так як матеріали, які можуть вивчати мільйони потенційних студентів, забезпечують їх кращу підготовку до навчання [1].

До 2011 року кількість унікальних відвідувачів проекту склала 53 млн., 50% з яких не мали до MIT жодного відношення, а займались самоосвітою. Найбільша кількість відвідувачів приходиться на США, Китай та Індію. В регіонах Африки та Азії розповсюдженню OCW заважає слабкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій. Експерти відзначають високу якість навчальних матеріалів MIT OCW, одночасно головною проблемою є фінансування, адже проект не приносить прибутку [1].

Незважаючи на усі досягнення, проект MIT OCW не можна вважати повноцінним он-лайн ресурсом безкоштовної освіти. Так, адміністрація і викладачі MIT формально не відносять його до програми дистанційного навчання, а позиціанують лише як статичне представленням викладання певного предмету у певний період. Крім цього, проект MIT OCW не видає користувачам сертифікати і дипломи та не дає змоги зв’язатись з викладачами інститут. Здебільшого, опубліковані матеріали не є готовими курсами – замість цього матеріали є окремими складовими, які можуть використовуватись викладачами інших навчальних закладів та усіма бажаючими займатись самоосвітою [1].

Серед інших недоліків відзначають різні об’єми представлених курсів, які наповнюються в залежності від бажання викладачів. Окремі домашні завдання можуть задаватись за підручниками, які недоступні для вільного розповсюдження і повинні бути придбані окремо. Незважаючи на те, що найбільшою популярністю користуються курси з відео-лекціями, частина таких не перебільшує 2%. Все інше – це курси, навчальні матеріали по яких представлені у текстовому вигляді. У підсумку, на початку 2011 року було всього 5 курсів (менше 0,25% від загальної кількості доступних курсів), які можна було використовувати для повноцінної самоосвіти. Такі курси характеризуються повнотою представлених навчальних матеріалів, значним зменшенням необхідності звернення до підручників та розташуванням навчального матеріалу у логічній послідовності [1].

Серед основних перешкод для українського користувача можна виділити англійську мову, на якій розроблено більшість курсів. За таких умов дуже незначна частина українців має змогу вільно проходити навчання на зарубіжних он-лайн ресурсах. Отже, мовний фактор плюс відсутність сертифікатів університетського зразка убезпечує українську систему освіти від відпливу студентів. Хоча завдяки роботі волонтерів з'являються переклади або субтитри російською мовою, а у найближчому майбутньому завдяки українським філантропам очікується поява перекладів і на українську мову. Якщо аналізувати роль он-лайн освіти на сучасному етапі, то вона найкраще підходить для самоосвіти і, поки що, не може у повній мірі замінити академічну, так як не закінчується видачею дипломів стандартного зразку від конкретного університету.

Література:

1. MIT OpenCourseWare [Електронний ресурс] // Википедия, свободная энциклопедия. — Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/MIT_OpenCourseWare (24.02.13). — Назва з екрану.

2. Андреев А.А. Дидактические основы дистанционного обучения / А.А. Андреев. – М.: РАО, 1999. – 126 с.

3. Иванченко Д.А. Системный анализ дистанционного обучения: Монография / Д.А. Иванченко. — М.: Изд-во РГСУ «Союз», 2005. — 192 с.

4. Полат Е.С. Теория и практика дистанционного обучения: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Е.С. Полат, М.Ю. Бухаркина, М.В. Моисеева; Под ред. Е.С. Полат. – М.: Издательский центр "Академия", 2004. – 416 с.