Наталуха Олена Володимирівна

Коледж Луганської державної академії культури і мистецтв

Кадровий потенціал як важливий чинник в системі підготовки фахівців

Сучасне людство вступило в епоху електронних технологій і будує інформаційне суспільство у глобальному масштабі. Світ ідей змінюється швидше, ніж відбувається зміна поколінь. Докорінно змінюється парадигма філософії освіти.

Процеси глобалізації, інтеграції в Європейський і світовий освітянський простір, політичні, господарсько-економічні і соціально-культурні особливості нинішнього етапу розвитку України вимагають глибокого перетворення традиційної структури освіти, яка була б спроможною до формування принципово нового типу особистості. Ідеться насамперед про новий тип особистості спеціаліста, адекватного за своїми якостями суспільним змінам. Адже освіта, яка потім трансформується в науку і технології,-є першоджерелом формування інтелекту держави, а особистість викладача - ії головним механізмом.

Нині суспільно-освітня функція викладача трансформується в організатора самостійного навчання студентів і осмислення ними здобутої інформації. Отже, має відбутися зміна суті підготовки педагогічних кадрів, спроможних не тільки бездоганно навчати, а й адаптувати студентів до наявної навчальної ситуації, оскільки школа із суто педагогічного середовища перетворюється на відкриту для навколишнього світу систему. Інноваційність має стати стилем життя викладача.

Кадрове забезпечення навчально-виховного процесу у вищій школі-найважливіша умова реалізації Державної Національної програми «Освіта. (Україна XXI століття)».

Створення педагогічного колективу нового типу, який відповідав би високим вимогам сучасного інформаційного суспільства, спроможного до реалізації проблеми підготовки майбутнього фахівця в контексті інновацій освіти-головна управлінська задача адміністрації ВНЗ. Тому визначене кредо роботи адміністрації: відібрати, підтримати викладача як людину і професіонала, створити умови для його фахового вдосконалення.

Викладачам потрібно активно включатися у справу модернізації освіти. Шляхом оновлення змісту навчання, запровадженням в навчально-виховний процес новітніх форм, методів, педагогічних технологій, комп´ютерізації поглиблюється якість підготовки фахівців. Необхідно уміло й цікаво вміти організувати роботу студентів з електронними підручниками і навчальними посібниками, пропонувати навчальний і методичний матеріал на електронних носіях, створювати електронну бібліотеку, використовувати мережу Інтернет.

Сьогодні всім відомо, що професійний потенціал педагогічного колективу є запорукою підготовки конкурентоспроможних фахівців. Тому пріоритетними напрямками кадрової політики адміністрації вищої школи є:

· забезпечення навчально-виховного процесу підготовки молоді висококваліфікованими, творчими й енергійними педагогічними кадрами;

· сприяння молодим викладачам у набутті наукових ступенів і звань;

· створення сучасних матеріально-технічних і морально-психологічнихумов для забезпечення росту методичного й інформаційного рівня викладачів;

· удосконалення мережі професійної перепідготовки й пропаганди практичних надбань педагогів, механізмів морального й матеріального стимулювання їх діяльності. Зміни соціально-економічної сфери диктують нові форми організації навчального процесу, вимагають переглянути принципи дидактики і педагогічної психології з урахуванням можливостей, які надають комп´ютерна техніка та комп´ютерні технології.

Важливою умовою ефективного впровадження новітніх технологій є здатність викладачів змінити акценти в методиці викладання, готовність до видів діяльності, що базуються на нових засадах, з тим, щоб виховати не лише високоосвіченого, кваліфікованого професіонала, а практично мислячого інтелектуала, здатного гармонійно облаштовувати свої відносини з природою та соціальними умовами. Тому в ВНЗ I-II р.а. власна роль відводиться створенню і функціонуванню системи організаційної й науково-методичної роботи з педагогічними кадрами.

Зазначені напрямки й форми забезпечують постійну й різнопланову роботу щодо вдосконалення методичного й оновлення освітньо-інформаційного рівня викладача. Головним координатором роботи з кадрами виступає педагогічна рада, яка спрямовує колективну і індивідуальну діяльність викладачів, визначає ефективність педагогічних технологій, динаміку вдосконалення процесу підготовки спеціалістів.

Рівень досягнень викладачів значною мірою залежить від науково-методичної роботи, яка представляє систему, складовими якої є науково-методична рада, циклові (предметні) комісії, школа молодого викладача, інститут наставництва.

Науково-методична рада, до складу якої входять голови циклових (предметні) комісій та провідні викладачі, є організатором методичних і наукових заходів, організує й забезпечує участь викладачів у обласних, всеукраїнських і міжнародних науково-методичних форумах, конференціях, Днях науки, видавничої діяльності, тощо.

Підвищенню науково-методичного рівня, педагогічної майстерності викладачів сприяють: навчання в магістратурі, аспірантурі, участь у роботі обласних методичних об´єднань викладачів ВНЗI-II р.а., відкриті заняття, проведення майстер-класів, курси перепідготовки, інтеграція діяльності з науковцями ВНЗ III-IVрівнів акредитації.

Значну увагу требо приділяти молодим викладачам. Для цього організовуються наставництво, школа молодого викладача. За планом роботи школи з молодими колегами потрібно проводити теоретичні заняття, консультації, майстер-класи, семінари, тренінги, взаємовідвідування занять. Кінцевим результатом дворічної роботи потрібні бути творчі звіти і виставка методичних досягнень молодих педагогів.

З метою підвищення ефективності професійної діяльності й стимулювання наукового росту викладачів, якісної модернізації навчально-виховного процесу потрібно запроваджувати в практику роботи рейтинг досягнень викладачів та циклових комісій.

Необхідно зазначити, що завдання, зміст та форми науково-методичної, організаційно-інформаційної роботи потребують постійного розвитку й подальшого пошуку ефективності вдосконалення професійної майстерності педагогічних кадрів.

Література

1. Александрова И. Ф. Специфика, методы и средства активизации учебного процесса в системе повышения квалификации / И. Ф. Александрова. – М. : Знание, 1975. – 56 с.

2. Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса / Ю. К. Бабанский. – М. : Просвещение, 1982. – 190 с.

3. Батышев С. Я. Научная организация учебно-воспитательного процесса / С. Я. Батышев. – М. : Просвещение, 1980. – 480 с.

4. Ващенко Н. М. Управление учебным процессом в системе повышения квалификации / Н. М. Ващенко. – К. : Вища школа, 1987. – 154 с.

5. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник / І. М. Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с.