УДК 373.5.16:53

П. С. Атаманчук, В. П. Атаманчук

Україна, Кам’янець-Подільський національний

університет імені Івана Огієнка:

e-mail: aps2005@mail.ru

ОСНОВНІ ВИЗНАЧАЛЬНИКИ ОРІЄНТИРІВ ТА ПРІОРИТЕТІВ

В ПРОЦЕДУРАХ СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

Стаття присвячена дослідженню визначальних механізмів узгодження стандартів середньої та вищої педагогічної освіти, прогнозування та управління процесами становлення майбутнього учителя фізики в умовах особистісно орієнтованого навчання.

Ключові слова: стандарт освіти, стандарт освітнього середовища, еталонні вимірники якості знань, прогноз, доктрина, управління, педагогічне кредо, компетентність, світогляд, Національна рамка кваліфікацій.

Постановка проблеми. Проблема фахового становлення [1;2;5;7] мала б вибудовуватися на поєднанні стандартів середньої та вищої освіти. Однак, існує значна неузгодженість між ними; наявні прогалини у створенні предметних дидактик. Розв’язання вказаної проблеми необхідно здійснити на шляху надійної «фільтрації» методологічних орієнтирів сучасних наук, – педагогіка, психологія, фізіологія, методика, філософія, кібернетика та ін., – від позірних пріоритетів (наявних стереотипів) традиційних схем навчання, вибудовуючи дієві предметні стандарти та дидактики [2;4].

Розв’язання проблеми. В умовах домінування традиційних схем навчання (хоч би як не пропагувались ідеології особистісних орієнтацій, інтерактивності, креативності, якості навчання) доводиться вдовольнятися тим, що результативність цього процесу та дієвість знань більшості учнів (студентів) [2;4] знаходиться на рівні, далекому від вимог державних стандартів.

На цьому тлі чітко викристалізовуються дві нагальні проблеми:

1) створення й впровадження методологій розвитку освіти;

2) забезпечення результативності та дієвості навчання.

При цьому розв’язки обох проблем [2–7] лежать у площині, що є логічним наслідком дії механізму освітньої доктрини (рис. 1). Освітня доктрина [2;3] – «…це теоретично обґрунтована система поглядів, задумів, установок, цінностей та норм, яка є визначальником освітніх пріоритетів та механізмів їх впровадження на державному рівні».

Рис. 1. Структура освітньої доктрини

На ціннісному рівні вирішальна роль належить механізмові зорієнтованності освітньої доктрини на термінальні цінності, такі, що визначають, формують чи складають мету життя індивіда. Інші механізми – орієнтують на перехід від інформаційно-виконавської до проектно-творчої системи навчання, забезпечують розвиток мислення й світосприймання як на раціонально-логічному, так і на емоційно-ціннісному рівнях.

Виходячи з окресленого, приходимо до висновку про можливість розробки освітнього прогнозу, як тричленної структури, – глобальна мета → освітній стандарт (план) → управління (рис. 2).

Рис.2. Структура освітнього прогнозу

Глобальна мета. Глобальна мета освіти для суб’єкта пізнання повинна мати конкретну очікувану цінність, вона, як свідома ціль, умотивовує навчально-пізнавальну діяльність індивіда.

Стандарт освіти – це своєрідний план, який становить головну частину освітньої моделі (прогнозу) як суспільного ідеалу в навчанні, як результату передбачення розвитку освіти в теперішньому часі та у найближчій перспективі. Іншими словами – це проект соціального замовлення на якість і результат освіти. Зміст стандарту відображається у навчальному плані, цільовій навчальній програмі, підручниках, методиках тощо. Вказані елементи стандарту несуть у собі якості орієнтування, унормування, коригування, регулювання та управління в навчанні.

Безперечною є й теза про те, що однобокість у навчанні необхідно рішуче усунути шляхом вмілого поєднання раціонально-логічного та емоційно-ціннісного стилів діяльності. Іншими словами, впровадження освітніх пріоритетів можна трактувати як наслідок керованої інтеграції обох вказаних начал

Головна функція будь-якої дидактичної системи (результативність її дії!) – стимулювання і доведення якості пізнавальної активності тих, хто навчається до рівня самоосвіти. Саме тому, проблему управління якістю навчання треба співвідносити з феноменом сформованості стійкого пізнавального інтересу [2–5]. Якщо ж проблему розглянути з позицій формування компетенцій [2–5] (зауважимо, що компетенція – це потенціальна міра інтелектуальних, духовно-культурних, світоглядних та креативних можливостей індивіда; компетентність – виявлення цих можливостей через дію: розв'язування проблеми (задачі), креативна діяльність, створення проекту, обстоювання точки зору тощо), то легко спрогнозувати цілісний цикл цього процесу (рис. 3).

Рис. 3. Результативність як наслідок завершеності пізнавального циклу

Якість національної системи вищої освіти [2–8] – багатовимірне поняття, яке охоплює: навчальні та академічні програми, навчальну і дослідницьку роботу, професорсько-викладацький склад і студентів, навчальну базу і ресурси, залежить від контекстуальних рамок цієї системи, інституціональних завдань чи умов і норм у певній дисципліні (рис. 4).

Рис. 4. Визначальник орієнтирів якісного навчання

Нами розроблено [2–4] теоретичну концепцію і створено технологічну схему управління і коригування процесами результативного навчання та формування належних компетентностей і світогляду внаслідок опанування змісту конкретного навчального предмета в умовах особистісно заданих цілеорієнтацій.

Механізм формування прогнозованих навчальних досягнень (репродуктивного + креативного характеру) в особистісно орієнтованому навчанні є специфічним наслідком поступового підвищення рівня обізнаності (компетентності, світогляду). Репродуктивна активність студентів у навчанні ще якось здатна себе виявляти на раціонально-логічному рівні пізнавальної діяльності, однак пошукова та креативна активність немислима без поєднання обох сторін пізнавального акту – раціонально-логічного та емоційно-ціннісного (духовного). Тільки внаслідок такого поєднання впливів на активність студента у навчанні маємо шанс формувати його обізнаність від рівня буденних знань до відповідних вищих рівнів професійних компетентності та світогляду (рис. 5). І все ж таки, необхідно визнати, що сьогодні ще недостатня увага приділяється аналізу можливого впливу ультранових наукових досягнень і технологічних винаходів на плин світових соціальних процесів, освіту й науку, врешті-решт на основи

побудови антропосфери та щоденне буття людини, що прирікає освітню галузь на «відставання» від потреб часу за рівнями і змістової, і фахової обізнаності. На жаль, (започаткований раніше і здійснюваний сьогодні на дещо інших засадах – компетентнісний підхід, рамка кваліфікацій) перехід на стандарти середньої та вищої освіти не розв’язує сповна вказаного протиріччя і навіть його підсилює внаслідок наявної змістової та ідейно-методологічної неузгодженості цих стандартів. Дослідження аналогічного характеру необхідно поглиблювати [2–5;7]. Безперечно, що основою формування предметних та професійних компетентностей і світогляду того, кого навчаємо є його залучення до активної навчально-пізнавальної діяльності, такої, щоб «теоретик» більше практикував, а «емпірик» більше теоретизував [2; 3]. Встановлено, що обізнаність (компетентність, світогляд) учня (студента) формується через належне навіювання відношень до об’єкта пізнання і що принцип динамічного балансу (раціонально-логічне та почуттєво-ціннісне) в навчанні, сприяє формуванню в учнів компетентнісних показників вищого рангу, а в студентів – власного (авторського) педагогічного кредо [2; 3].

Інтегральний особистісно-діяльнісний вимірник якості знань (таблиця 1) можна розглядати одночасно і як ступінь досягнення мети, і як стимул

Таблиця 1.

Компетентнісні характеристики особистості

Рівень	Ознаки компетентності	Позначення	Ціннісні новоутворення (компетентності)
Нижчий	Завчені знання	33	Учень (студент) механічно відтворює зміст пізнавальної задачі в обсязі та структурі її засвоєння
	Наслідування	НС	Той, хто навчається копіює головні моторні чи розумові дії, пов’язані із засвоєнням пізнавальної задачі, під впливом внутрішніх чи зовнішніх мотивів
	Розуміння головного	РГ	Учень (студент) свідомо відтворює головну суть у постановці і розв’язуванні пізнавальної задачі
Опти-мальний	Повне володіння знаннями	ПВЗ	Учень (майбутній спеціаліст) не тільки розуміє головну суть пізнавальної задачі, а й здатний відтворити весь її зміст у будь-якій структурі викладу
Вищий	Навичка	Н	Той, хто навчається здатний використовувати зміст конкретної пізнавальної задачі на підсвідомому рівні, як автоматично виконувану мисленєву чи моторну операцію щодо розв’язання конкретної навчальної проблеми (це єдина якість обізнаності, виявлення якої регламентується в часі та супроводжується категоричною забороною використання будь-яких навчальних джерел чи консультацій)
	Уміння застосовувати знання	УЗЗ	Здатність свідомо застосовувати набуті знання у нестандартних навчальних ситуаціях (творче перенесення)
	Переконання	П	Міра обізнаності незаперечна для особистості, яку вона свідомо долучає у свою життєдіяльність, в істинності якої вона впевнена та готова її обстоювати, захищати в рамках дії механізму діалектичного сумніву (нові наукові факти можуть скоригувати точку зору, яка обстоювалась)
	Звичка	Зв.	Автоматизована поведінкова дія, що виступає психологічним елементом структури вчинку

і як критерій оцінки, і як ціннісні здобутки особистості [2;3]. Також він характеризує контрольно-стимулюючий компонент процесу навчально-пізнавальної діяльності, що реалізується на етапах об’єктивізації контролю та проектування наступної діяльності.

Розроблена нами технологія цільових орієнтацій у фаховій підготовці учителя [2] побудована на використанні рівнів обізнаності (компетентності) [4;5], – (33) – заучування знань, (НС) – наслідування, (РГ) – розуміння головного, (ПВЗ) – повне володіння знаннями, (УЗЗ) – уміння застосовувати знання, (Н) – навичка, (П) – переконання, - які несуть у собі повний набір інтегральних (діяльнісно-особистісних) характеристик людини.

Аналіз структури і логіки засвоєння навчального матеріалу, в адекватному до цілей навчання (змісту) освітньому середовищі, дозволяють подати найбільш вірогідну інтерпретацію процедурної підтримки саморегульованого навчання (рис. 6.):

Рис.6. Забезпечення гарантованої результативності в навчанні

Сьогодні нами обґрунтовано, доведено, розроблено та впроваджено [2–5]:

технологію побудови освітнього прогнозу та розробки структурно-логічної схеми змісту моделі освіти, яка охоплює змістову, організаційну та операційну складові пізнавальної діяльності;

схему-матрицю цільової навчальної програми та механізм використання її як засобу цілеорієнтацій відповідної освітньої моделі навчання;

методику формування готовності тих, кого навчаємо (учнів, студентів) до переведення процесу навчання в режим саморегульованого протікання та техніку оцінки значущості освітнього (навчального) середовища у навчанні за дидактичною схемою, що орієнтує на фіксований результат-еталон тощо.

Крім того, встановлено: якщо професійну підготовку здійснювати на основі вимог цільової освітньо-професійної програми та освітньо-кваліфікаційної характеристики, побудованих за бінарним принципом, суть якого полягає у чіткому визначенні і забезпеченні досягнення прогнозованих рівнів змістової (з конкретного навчального предмету) і професійної (методичної) обізнаності (компетентності та світогляду), то це сприяє формуванню тих професійних компетентностей та світогляду майбутнього фахівця, які вдовільнятимуть перспективам розбудови суспільства знань

Дія механізму прогнозування [4;5;7] полягає в поступовому підвищенні рівня обізнаності (предметних та професійних компетентностей і світогляду) тих, хто навчається. При цьому вищі показники компетентності та світогляду індивіда трактуються через панорамність та багато-вимірність характеристик [2], якими охоплюються різні аспекти організації та здійснення навчання: навчальні та академічні програми, навчальна та дослідницька робота, матеріально-технічна база та педагогічні кадри, стандарти освіти та адекватні їм освітні середовища тощо.

Якщо опорний рівень обізнаності учня (студента) достатній (йому ставляться підсильні пізнавальні завдання) для розв’язання конкретної навчальної проблеми, то відображені у схемі фіксовані результати набувають для нього ознак «дороговказу» у сходженні до вищих рівнів компетентності та світогляду. Ідеалізований результат дії такої схеми – управлінські функції учителя (викладача), поступово вичерпуючись (потреба у зовнішньому управлінні зникає), переводять навчання у план саморегульованого протікання, тобто – самоуправління і самоосвіти.

У цілому, схема результативного навчання будується відповідно до структури освітнього прогнозу: мета ð план ð управління. За умови еталонного підходу, перших два елементи структури прогнозу (мета, план) окреслюються цільовою навчальною програмою, у якій відображено (на основі аналізу міжпредметних зв'язків, соціальних цілей навчання, вимог профільного навчання або кваліфікаційної характеристики спеціаліста, пізнавальної, практичної, світоглядної значущості змісту тощо) еталонний рівень засвоєння кожної пізнавальної задачі на різних етапах навчально-пізнавальної діяльності.

Двоєдина діяльність (учитель ð учень або викладач ð студент) пов'язана з третім елементом освітнього прогнозу: управлінням. За наявності цільової навчальної програми, управління (контроль, корекція, регулювання) пізнавальною діяльністю досягає такої міри самодостатності, що цілком реальною є можливість забезпечення високо результативного навчання.

Висновки. Механізми освітньої доктрини, освітнього прогнозу та «Національної рамки кваліфікацій» в поєднанні з ідеологією предметних дидактик є визначальниками пріоритетів та орієнтирів у забезпеченні якісного навчання, якщо його здійснювати на основі цільових та бінарних цільових навчальних програм, які чітко окреслюють вірогідні межі навчально-пізнавальних домагань учасників процедури навчання.

Дослідження варто продовжити у напрямку соціально-філософських, психолого-педагогічних та нейро-фізіологічних основ розробки і формування освітньої доктрини, концепцій та стандартів освіти, орієнтованих на цілеспрямоване формування вчинкових особистісних якостей майбутнього вчителя – його авторського педагогічного кредо.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Ангеловски К. Учителя и инновации: Кн. для учителя: Пер. с макед. – М.: Просвещение, 1991. – 199 с.

2. Атаманчук П.С., Панчук О.П. Дидактичні основи формування фізико-технологічних компетентностей учнів: Монографія. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2011.– 252 с.

3. Атаманчук П.С., Самойленко П.И. Дидактика физики (основные аспекты): Монография. – Московский государственный университет технологий и управления: РИО, 2006. – 245 с.

4. Атаманчук П.С.. Действенный прогноз как важнейший механизм преодоления кризисных явлений в обучении / Атаманчук П.С., Атаманчук В.П., Засанова-Гофман И. В. // Ways of solving crisis phenomens in pedagogics, pgyhology and linguistics: materials digest of the XXXI International Scientific and Practical Conference and the III stage of Research Analytics Championship in research analytics in pedagogical and psyhological sciences, the II stage of Research Analytics Championship in research analytics in philological sciences. - London: IASHE 2012. – С.44-49

5. Атаманчук П.С., Атаманчук В.П. Особливості формування фахових компетенцій та світогляду майбутніх вчителів // Materialy VI mezinarodni vedecko-prakticka conference “Dny vedy – 2010”. – Dil 19. Pedagogika: Praha. Publishing House “Education and Science” s.r.o. – 104 stran. – S. 14–22.

6. Боднар В.І. Дидактика. – К.: Либідь, 2005. – 264 с.

7. Національна рамка кваліфікацій // Освіта. 2012. – № 1 – 2 (5488 – 5489). – С. 11 – 13.

8. Скулов П.В. Принцип динамічного балансу як необхідна компонента процесу професійної підготовки майбутнього учителя фізики // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К.: НПУ, 2003. – Вип. 53. – С. 335-341.

The article is devoted to investigation of major mechanisms of secondary school standards in accordance with higher pedagogical education, of prognosis and management by processes of would-be teacher in Physics formation under the conditions of personally oriented education.

Key words: standard of education, standard of educational environment, standard measuring devices of quality of knowledge, prognosis, doctrine, management, pedagogical credo, competence, world view, National Frame of Qualifications.