Гончарюк Михайло Адамович

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

Педагогічні функції вчителя: визначення, аспекти, характеристика

Майстерність вчителя фізичної культури визначається вмінням розв'язувати педагогічні завдання, необхідності цілеспрямовано розвивати свої загально педагогічні й спеціальні здібності, включаючи і рухові. Відзначимо, що праця вчителя фізичної культури, незважаючи на велику питому вагу тут рухового компонента, є розумовою. Результати його професійної діяльності залежать, як і у вчителів інших предметів, головним чином, від широти й гнучкості розуму.

Учитель фізичної культури-професіонал повинен володіти теорією навчання і виховання, знаннями предметів медико-біологічного циклу, теорією і методикою фізичного виховання, комп'ютерних технологій.

Педагогічна діяльність учителя реалізується сукупністю різноманітних дій в певних ситуаціях, які підпорядковані навчально-виховним цілям і спрямовані на вирішення конкретних педагогічних завдань.

Упорядкована сукупність таких дій визначає виконання певної педагогічної функції вчителя. Усі педагогічні функції можна поділити на дві загальні групи, до першої входять

орієнтацїйна;

розвиваюча;

мобілізуюча;

інформаційна функції.

Загальною основою цієї групи функцій є дидактичні, академічні, авторитарні, комунікативні здібності людини. У процесі професійно-педагогічної підготовки вчителя необхідно діагностувати рівень розвитку цих здібностей і цілеспрямовано розвивати ті, прояв яких виявився недостатнім.

Узагальнення матеріалів багатьох досліджень другої групи – організаційно-структурних функцій дозволяє долучити до неї такі педагогічні функції: конструктивна, організаторська, комунікативна і гностична (дослідницька).

Проаналізуємо організаційно-структурні педагогічні функції. Отже, конструктивна функція вчителя забезпечує визначення мети і завдань навчально-виховного процессу, відбір навчального матеріалу та його систематизацію. А також проектування діяльності учнів та власної діяльності та поведінки, підбір адекватних засобів, методів і методичних прийомів, способів організації і форм навчальної, тренувальної і, відповідно, виховної роботи. І, на фінальному етапі, виявлення розбіжностей між запланованим і досягнутим.

Організаторська функція реалізується через забезпечення різноманітних видів навчальної діяльності учнів, організацію учнівського колективу, організацію позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання учнів та матеріально-технічного забезпечення цього процесу тощо.

Оволодіваючи організаторськими вміннями, майбутні педагоги у процесі практики поступово досягають таких рівнів:

ü репродуктивного, за якого особа діє за Інструкцією або наслідує організаторські дії вчителя чи інших осіб;

ü адаптивного, за якого студент пробує застосувати досвід організаторських дій у нових, але типових ситуаціях;

ü моделюючого, за якого студент за завданням педагогів планує і реалізує організаторські дії, які забезпечують виконання певних колективних завдань учнів, або завдань окремих дітей;

ü творчого, за якого студент проявляє достатню самостійність та ініціативу, організуючи педагогічно доцільну діяльність учнів; уміє ставити мету і завдання, забезпечити їх виконання, оцінити результати діяльності.

Зрозуміло, що не кожен студент може оволодіти організаторськими здібностями на творчому рівні. Проте найактивніші оволодівають ними, що Дозволяє стверджувати: майбутній учитель за роки навчання може і повинен нагромадити досвід організаторської роботи, повинен уміти організовувати фізкультурно-спортивне життя учнівського колективу.

Комунікативна функція передбачає встановлення ділових і неформальних особистих стосунків з окремими учнями і групами учнів; ділове спілкування з іншими вчителями та адміністрацією школи; контакти з різноманітними фізкультурно-спортивними організаціями; налагодження взаємодії з батьками учнів; уміння знаходити меценатів (спонсорів).

Культура педагогічного спілкування починається з самовизначення позиції вчителя щодо своєї професійної учительської ролі. Це самовизначення розкриває ставлення вчителя до учнів і їх батьків, колег, керівництва школи, до суспільства, чиє замовлення він виконує.

Вагомим показником здатності вчителя до неформального спілкування є його вміння подумки ставити себе на місце учня, його очима і вухами бачити і слухати себе, розуміти мотиви своїх вчинків, а отже, краще розуміти думки, емоції та мотиви поведінки учня.

Гностична функція передбачає вивчення:

ü змісту і способів впливу на учнів на основі розуміння їх внутрішнього стану;

ü вікових і індивідуальних особливостей учнів;

ü особливостей процесу і результатів власної діяльності, її вад і переваг.

Гностична функція вчителя є провідною, оскільки пізнавальна діяльність у процесі навчання є основним видом діяльності, без якого неможливі (або стають неповноцінними) всі інші її види.

Гностична функція реалізується ефективно, якщо її результатом є правильна самооцінка, самоконтроль, самосвідомість, самопроектування, самоуправління тих, хто навчає і навчається.

Без реалізації гностичної функції педагогічна діяльність учителя неефективна і формальна. Без неї неможлива педагогічна творчість.

Реалізація вчителем професійних функцій визначає значного мірою ту атмосферу, в якій працюють учні. Хороший учитель опирається, перш за все, на глибокі знання змісту навчального матеріалу, на володіння методами викладання і на вміння розвивати у своїх учнів суспільно значущі мотиви для поглибленого засвоєння навчального матеріалу. Додамо, що характер атмосфери, в якій проходить навчання, дуже важливий для формування особистості учня. У процесі фізичного виховання вчитель допомагає учням краще пізнати самих себе, реалізувати свої сили і здібності.

1. Гринченко І. Професійна підготовка майбутніх учителів фізичної культури в нових умовах / І.Б. Грінченко // Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис. – Т. VІІ. Тематичний випуск: Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору. – К.: Гнозис, 2011. – С. 84-93.

2. Комісарик М. Основи психології спорту / М.І.Комісарик, Б.АЛеко, Г.В.Чуйко. – Чернівці, 2004. – С. 73-109.

3. Моторин В. О структуре профессиональной деятельности учителя физической культуры / Моторин В.М. // Теория и практика физической культуры. – 1980. – №5. – С.45-47.