Постольна Яна Валентинівна

Коледж Луганської державної академії культури і мистецтв

Демократичні та гуманістичні направлення

реформування освіти

В умовах становлення Української держави пріоритетним завданням освіти є виховання нового покоління молоді, підвищення загальної культури суспільства. Здобуття вищої освіти, підготовка творчої молоді до наукової і виховної діяльності, пошук ефективних способів підвищення якості освітніх послуг, апробація та впровадження інноваційних педагогічних систем, розвиток вітчизняної науки – неповний перелік напрямів роботи вищого навчального закладу. Саме за таких обставин вітчизняна система освіти має забезпечити адекватне плекання особистості, здатної творчої розбудови ефективної економіки, формування громадського суспільства і забезпечення демократичного поступу Української держави. Важливим поступом демократизації є взаємне визнання навчальними закладами програм навчання, переліку контрольних предметів, заліків та іспитів. Демократизація освіти – це велике поле проблем яка починається з демократизації шкільного життя, виховання, культурного розвитку особистості.[1]

Проблематика демократичної освіти включає два компонента:

- підготовка майбутніх громадян демократичного суспільства (демократична цивільна освіта);

- втілення демократичних цінностей і принципів в об’єкти системи освіти і її окремих інститутів (демократизація утворення).

При цьому основними складовими демократичної освіти є пряме навчання і виховання, з одного боку, і отримання досвіду демократичного життя – з другого. Одже для виконання цих проблем необхідна реформування освіти.

Реформування освітньої галузі покликане сприяти орієнтації педагогів на засвоєння гуманістичних цінностей та дотримання їх у житті і професійній діяльності. Гуманізація освіти – це погляд на перетворення професійної школи з точки зору інтересів особи студента, орієнтована на світоглядне знання. Проблема полягає в необхідності концептуалізації гуманітарних дисциплін, підпорядкуванні їх єдиній меті, фундаменталізації гуманітарних дисциплін, усвідомленню пріоритетності гуманітарної освіти. Йдеться не про соціальні і гуманітарні науки, а про гуманітарне знання в цілому, що включає філософію, літературу, мистецтво. Особливість гуманізації освіти полягає в тому, щоб сформувати в людині здатність рефлексії до себе і до світу, дати поняття про існування різних культур, багатообразних культурних традицій. Більш того сформувати шанобливе ставлення до іншої культури, тому що людина, що ввібрала свою культуру, часто ставиться до інших культур як до чогось чужого і ворожого. Досягнення цієї мети залежить насамперед, від сьогоденних цінностей вчителя, а також визначається необхідністю підвищення престижу вчительської праці, подолання матеріальних негараздів педагогів, оскільки зазначені негативні чинники перешкоджають збільшенню особистої уваги вчителя до проблем духовного розвитку. [2]

Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ ст. визначено, що головними чинниками успіху цих намірів мають стати:

- єдність освіти і науки як умови модернізації освітньої системи; формування змісту освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень;

- інноваційна освітня діяльність у навчальних закладах усіх типів, рівнів акредитації та форм власності;

- залучення до наукової діяльності учнівської та студентської обдарованої молоді, педагогічних працівників;

- створення науково-інформаційного простору для дітей, молоді та всього активного населення, використання для цього можливостей нових комунікаційно-інформаційних засобів;

- запровадження цільових програм,сприяють інтеграції освіти і науки [5,4].

Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні [3]. Завданням суб’єктів освітнього простору України є якнайшвидший перехід від декларованих заяв щодо забезпечення реформ освітньої галузі до її активної модернізації на основі інноваційно-гуманістичних орієнтирів, більшість із яких було проголошено ще в Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 року № 896. Програма чітко визначаються пріоритетні напрями реформування освіти – національної системи освіти з урахуванням кардинальних змін в усіх сферах суспільного життя України; забезпечення моральної, інтелектуальної та психологічної готовності всіх громадян до здобуття освіти; досягнення нового рівня у вивченні базових навчальних предметів: української та іноземних мов, історії, літератури, математики та природничих наук; створення умов для задоволення освітніх та професійних потреб і надання можливостей кожному громадянину України постійно вдосконалювати свою освіту, підвищувати нові спеціальності; забезпечення у кожному навчально-виховному закладі відповідних умов для навчання і виховання фізично та психічно здорової особи; запобігання пияцтву, наркоманії, насильству, що негативно впливають на здоров’я людей.

Таким чином, стратегія реформування сучасної освіти повинні враховувати можливості радикальних цивілізаційних змін, пов’язаних з розробленням нових світоглядних орієнтацій. В. В. Давидов пише, що необхідно корінним чином міняти сам спосіб побудови навчальних дисциплін, щоб їх освоєння було одночасно і формуванням здібностей до справжнього мислення [6]. Освічена людина – це не тільки фахівець, підготовлений не тільки до нормального життя і відлагодженого виробництва, а і до випробувань, до змін способу життя.

Література

1. Бочкарев В.И. Педагогическая наука и практика: проблемы и перспективы. Сб. науч. статей. Выпуск первый. – Москва: ИОО МОН РФ, 2004. – 186с.

2. Вайновська М. К. Особистість вчителя в духовно-ціннісному контексті [Електронний ресурс] / М. К. Вайновська. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Pfto/2010_7/files/PD710_07.pdf.

3. Вікторов В. Г. Проблеми, тенденції та перспективи реформування вищої освіти в сучасній Україні / В.Г. Вікторов, В.В. Приходько // Гілея (науковий вісник) : зб. наук. праць / гол. ред. В.М. Вашкевич К., 2009. – Випуск 29. – С. 265-276.

4. Гончаренко Л. А. Підвищення рівня професіоналізму педагога як важлиий чинник якості освіти / Л. А. Гончаренко // Таврийський вісник освіти. – 2011. - № 3 (35). – С. 18-22.

5. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ ст. – К. : Шкільний світ, 2001. – 24с

6. Философия образования для ХХІ века. Сб. статей / Ред-сост. Н. Н. Пахомов, Ю.Б. Тулталов. – М., 1992. – С. 55-59.