Педагогические науки/6. Современные методы преподавания

Колісник Н.В.

аспірантка кафедри методики навчання та управління навчальними закладами Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ, Україна)

ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖПРЕДМЕННИХ ЗВ’ЯЗКІВ В НАВЧАННІ ТА ЇХ ФУНКЦІЙ

Становлення та формування української національної освіти й виховання вимагає від кадрів компетентності та професіоналізму. Досягнення цих вимог можливе лише за умови відповідної якості фундаментальної підготовки. Саме тому виникає необхідність пошуку нових технологій підготовки майбутніх фахівців. Однією з таких є ефективна реалізація міжпредметних зв’язків у навчальному процесі [2; 7].

Актуальність міжпредметних зв’язків у вищій освіті очевидна. Вона обумовлена сучасним рівнем розвитку науки, на якому яскраво виражена інтеграція суспільних, природничих і технічних знань. Інтеграція наукових знань, у свою чергу, пред’являє нові вимоги до фахівців. Зростає роль знань людини в області суміжній зі спеціальністю наук і умінь комплексно застосовувати їх при вирішенні різних завдань.

Аналіз стану реалізації різних аспектів міжпредметних зв’язків на рівні вищих навчальних закладах, виявив, що цьому питанню присвячена невелика кількість праць (Г. Дутка, Л. Ковальчук, Т. Крилова, Л. Романишина, З. Слєпкань та ін.). Зовсім недавно міжпредметні зв’язки розглядались в теорії і практиці вищої освіти як зв’язки навчального матеріалу за змістом. Однак цього недостатньо. Кожний викладач повинен шукати в своєму предметі точки дотику з матеріалами інших предметів [1].

Міжпредметні зв’язки у різні часи трактувалися неоднозначно, що зумовлено їх багатоаспектністю та поліфункціональним характером. Так, міжпредметні зв’язки визначають:

1) як взаємну узгодженість (С. Бабаджанян, М. Монахов та ін.);

2) як дидактичний принцип (Н. Лошкарьова, В. Максимова, Г. Федорець та ін.);

3) як дидактичну умову (В. Федорова, А. Усова та ін.);

4) як засіб (В. Якиляшек, В. Янцен та ін.);

5) як систему (Д. Коломієць, П. Кулагін, та ін.);

6) як рівень інтеграції (Н. Берулава, І. Козловська та ін.).

У сучасній педагогічній літературі існує більше 30 визначень категорії «міжпредметних зв’язків». Одними з найбільш повних визначень є наступні: Міжпредметні зв’язки – комплексне та системне дидактичне явище, яке складається з таких підрівнів: наукового дидактичного явища; методології дидактики вищої школи; дидактичного принципу; дидактичної умови; процесу навчання; педагогічної діяльності викладача; навчальної діяльності студента при вивченні навчальних дисциплін [8].

Інше трактування міжпредметних зв’язків як дидактичної категорії – багатовимірний системний об’єкт дослідження функцій міжпредметних зв’язків, їх відношень з іншими системними об’єктами дидактики, перш за все з навчальним предметом і процесом навчання. Відношення «навчальний предмет – міжпредметні зв’язки – процес навчання» носять діалектичний характер. Структура навчального предмета – основне джерело міжпредметних зв’язків, багатогранності їх видів у змісті процесу навчання [6].

Міжпредметні зв’язки, як педагогічна категорія слугують для позначення синтезуючих, інтеграційних відносин між об’єктами, явищами і процесами реальної дійсності, що знайшли своє відображення у змісті, формах і методах навчально-виховного процесу і виконують освітню, виховну, конструктивну і розвиваючу функції [2].

Освітні функції міжпредметних зв’язків націлені на формування цілісної системи знань студента. Опора на вдосконалення змісту освіти у вищому навчальному закладі, на комплексне використання в навчанні міжпредметних зв’язків є одним з критеріїв відбору та координації навчального матеріалу в програмах суміжних предметів.

Конструктивні функції міжпредметних зв’язків полягають в тому, що з їхньою допомогою викладач удосконалює зміст навчального матеріалу, методи й форми організації навчання.

Виховні функції сприяють підвищенню освітнього рівня навчання. Психологічною основою дослідження, які розкривають взаємодію освітніх і виховних функцій міжпредметних зв'язків, виступає закономірне поєднання свідомості, почуттів і дій у психічній діяльності людини. Забезпечення цієї єдності в навчанні є однією з педагогічних умов комплексного підходу, спрямованого на формування освітнього світогляду як інтегрального та особистісного (Н. Менчинська, Е. Моносзон).

Розвиваючі функції – впливають на розвиток самостійності, пізнавальної активності та інтересів студентів (В. Максимова, Н. Чурилін). Міжпредметні зв’язки розглядаються як один із шляхів розвивального навчання, який веде до формування нових знань в навчальній діяльності студентів –міжпредметних понять і міжпредметних умінь (Т. Александрова, Л. Панчешнікова, Н. Сорокін).

Різноманіття функцій міжпредметних зв’язків в процесі навчання показує, що сутність даного поняття не може бути визначена однозначно. Явище міжпредметних зв’язків багатомірне. Вони не обмежуються рамками змісту, методів, форм організації навчання. Міжпредметні зв’язки проникають у навчально-пізнавальну діяльність студентів і навчальну діяльність викладачів. Вони звернені до особистості студента, формують діалектичне мислення, науковий світогляд, переконання, сприяючи всебічному розвитку його здібностей і потреб.

Міжпредметні зв’язки є, з одного боку, педагогічною категорією, яка використовується для характеристики інтегративних зв’язків між різними об’єктами, явищами та процесами реальної дійсності, які є предметом вивчення майбутніми фахівцями у вищих навчальних закладах, та з іншого – загально-дидактичним явищем, яке має місце і свій безпосередній прояв у всіх компонентах їх професійної підготовки – мотиваційно-цільовому, змістовному, процесуально-методичному, діяльнісному, результативному, суб’єктному та сприяє комплексній реалізації основних функцій їх професійної підготовки – розвивальної, освітньої, виховної та конструктивної.

Використана література:

1. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения в 2-х томах, т.1 – М.: Педагогика, 1982.

2. Кулагин П. Г. Межпредметные связи в процессе обучения. – М.:Просвещение, 1981. – 96с.

3. Лернер И. Я. Качества знаний учащихся. Какими они должны быть? –М.: Знание, 1978.- 45с.

4. Лошкарева Н. А. О понятии и видах межпредметных связей // Советсткая педагогика. – 1972. - №6. – С.48-56.

5. Макареня А. А., Кривых С. В., Ишкова Л. В. От химического образования к междисциплинарному подходу// Химия в школе.-2000,№7.-с.2 - 6.

6. Максимова В. Н. Межпредметные связи в учебно-воспитательном процессе современной школы. – М.: Просвещение, 1987. – 160с.

7. Пальчевський С. С. Педагогіка: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2007. – 576 с.

8. Усова А. В. Межпредметные связи в преподавании основ наук //Народное образование. – 1984. - №8. – С.78-79.