Педагогічні Науки

Сучасні методи викладання

Субачев Валерій Петрович

Вище професійне училище №4

Методи навчання, що впливають на розвиток пізнавальної активності учнів під час занять Захисту Вітчизни.

Сучасна дидактика, як і практика навчання, розвивається в складних умовах науково-технічного прогресу, проникнення науки в усі сфери життя людей і виробництва, обумовлює необхідність по-новому глянути на проблему підготовки всебічно розвиненої особистості учня.

Репродуктивний характер навчання, озброюючи учнів запам’ятовуванням часом значних за обсягом знань, не робить кардинальних змін, перебудови в їхній свідомості. Діяльність учнів заснована на завчанні того, що вони почули або побачили від викладача. При запам’ятовуванні найчастіше не відбувається переосмислення того, що почув, прочитав, побачив.

Інший характер діяльності спостерігається в умовах самостійного пошуку або при виконанні творчої роботи. Тут приводиться в рух безліч розумових процесів: здогад, осяяння і т.д. Тобто активізується пізнання учня [1].

Необхідність формування в учнів пізнавальних потреб у цілеспрямованості висуває нові вимоги до організації навчання.

Програмоване навчання – один з таких підходів. Сутність його складає гранично чіткий і точний вибір інформації, яка надається учням невеликими порціями (кроками). У межах покрокового руху встановлюється зворотній зв’язок, що дозволяє відразу бачити, зрозуміла чи не зрозуміла, засвоєна чи не засвоєна, вирішена чи не вирішена задача. Програмоване навчання, що реалізує ідею керування навчальним процесом, сприяє самостійності дій кожного учня, воно упорядковує й організує прийом і переробку навчальної інформації так, що викладач, як і сам учень, може простежити за рухом в оволодінні знаннями. Це дає можливість відразу встановити, в якій ланці відбувся «збій» і на цій основі можна внести корективи в навчальний процес.

На нинішньому етапі проглядаються наступні риси програмованого навчання – створення комп’ютерних класів, збільшення кількості і якості навчальних програмних засобів, а також використання інтерактивних технологій (мультимедіа).

І все-таки, незважаючи на безперечні переваги програмованого навчання, воно не в змозі забезпечити рішення складних задач, що стоять перед освітою, тому що в умовах програмованого навчання творча діяльність учнів і їхня ініціатива скасовується.

Для осмисленого засвоєння знань і умінь учнів необхідна власна пізнавальна діяльність. Активізація її – найважливіша задача викладача. Адже навчаючи виконувати робочі прийоми, показуючи послідовність дій, пояснюючи, аналізуючи дії, відбувається і розвиток розумових здібностей учнів. Тому необхідно систематично і терпляче привчати учнів координувати свої рухи, організовувати своє робоче місце так, щоб не робити зайвих рухів: учити раціональним прийомам виконання різних операцій. Через наслідування, якісне копіювання потрібно неухильно вести учня до творчості.

Самостійна діяльність удосконалює навички самоконтролю. Чим він повніше, тим менше повинний бути контроль з боку викладача. Тому що, якщо викладач в усьому направляє учня, допомагає йому в тім, з чим він справився б сам, то таке керування придушує самостійність учня, гальмує його розвиток. Тому самостійність необхідно заохочувати, навіть якщо запропонований учнями спосіб роботи більш трудомісткий. Похвала стимулює творчий саморозвиток [2].

Інший підхід до навчання – це проблемне навчання. Його основою є розвиток пізнавальної самостійності учнів у пошуковій, дослідницькій діяльності. Зміст проблемного навчання складається у створенні особливих ситуацій у навчальному процесі, коли учень не може залишатись байдужим, не може і орієнтуватися і на шлях рішення, зазначений тільки викладачем. При цьому є можливість вибрати свій, особливий шлях з ряду інших. У таких ситуаціях відбувається складна і найцінніша для розвитку особистості розумова робота: подив, прикидка, здогад, зіставлення можливих шляхів, вибір рішення, залучення доказів і, далі, перевірка правильності і цінності рішення й обраних шляхів, аналіз результатів і т.д. Багато чого з цього учень буває позбавлений при здійсненні покрокових запрограмованих дій.

Шляхи створення проблемної ситуації різноманітні і залежать від багатьох факторів. Найчастіше застосовуються проблемні питання, ситуації, задачі, демонстраційний експеримент.

Особлива роль у формуванні особистісної активності учня в процесі навчання належить активному(інтерактивному) навчанню. Активні методи навчання сприяють розвитку самостійної творчої діяльності учнів в процесі оволодіння професією. Інтерактивні методи спрямовані на організацію навчання в режимі діалогу, в процесі якого відбувається взаємодія учнів між собою з метою сумісного рішення проблеми, взаєморозуміння, розвитку особистісних якостей. Тобто, окрім рішення освітніх функцій, інтерактивні методи спрямовані на подолання труднощів у міжособистісних комунікаціях учнів.

В процесі професійно-практичної підготовки застосовуються імітаційні ігрові і неігрові методи, які сприяють розвитку професійно значущих якостей майбутніх кваліфікованих робітників: критичного, аналітичного та технічного мислення, професійної самостійності, умінь творчого застосування знань у процесі виконання професійних обов’язків, уміння бачити проблеми і знаходити правильні рішення в нестандартних ситуаціях.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Черчата Л.М. Самостійна робота як середовище креативної

діяльності //Педагогіка формування творчої особистості у ви-

щих і загальноосвітніх школах. – Вип. 3(56). – 2009. – С. 404-

408.

2.Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности уча-

щихся в учебном процессе / Г.И.Щукина // Семья и школа. – №3. – 1982. – С.10-14.