Филологические науки / 1.Методика преподавания языка и литературы

Роман Л.А.

Буковинський державний медичний університет

Технології та методи навчання іноземної мови

Поняття «технологія» навчання іноземних мов з’явилось у вітчизняній

методиці в 70-х роках минулого століття як альтернатива розмежування понять «метод» та «підхід». Науковець О.Б.Тарнопольський наголошує, що в зарубіжній методиці відрізняють поняття «аpproach» (підхід) та «method» (метод, спосіб), але надають їм зовсім іншого значення [11]. «Підхід» же в розумінні вітчизняних методистів передбачає не тільки те, як навчити (метод), а й для чого вчити (мету) та чого вчити (зміст). «Технологія» визначається Г.В.Роговою як «система всіх практичних прийомів, які використовуються в аудиторії, та практичних методичних положень, що покладені в їх основу» [9]. П.І.Сердюков наводить інше визначення цього поняття: «використання інформаційних, насамперед комп’ютерних, технологій у навчанні іноземних мов» [10]. «Технологію» як практику навчання, тобто практичні способи і прийоми досягнення мети й завдань навчання, трактуючи «метод» як комплекс теоретичних положень або принципів, на основі яких може будуватись навчальний процес: це теоретична база того, «як навчати» розглядають О.Б.Тарнопольський та С.П.Кожушко [11]. Тоді як дослідник В.А.Козаков основними ознаками сучасної технології навчання вважає «системне сполучення активної самостійної роботи студентів (індивідуальна діяльність учіння) і активних методів-способів навчання (кооперативно-групова діяльність учіння), що має працювати систематично протягом усього часу засвоєння навчального предмета, який являє собою частку суспільного досвіду (людської культури)» [3, с. 57]. Л.І.Даниленко під навчальною інноваційною технологією розуміє такий підбір операційних дій педагога зі студентом, у результаті якого суттєво поліпшується мотивація студентів і нова якість навчання стає життєвою цінністю [7].

На сьогодні напрацьовано вже чимало підходів до викладання іноземної мови: діяльнісно-орієнтований, комунікативний, діяльнісно-комунікативний, індивідуальний, особистісно орієнтований тощо, які можна вважати вже достатньо поширеними у вітчизняній педагогічній науці. В нашій публікації ми зупинимось на новітніх підходах і технологіях, які існують у галузі навчання іноземних мов. У рамках конструктивістського підходу вітчизняні вчені звертаються до технології «індивідуально-кооперативного навчання – individual cooperative learning» (В.А.Козаков) та «неперервної ділової гри – continuous simulation» (О.Б.Тарнопольський). В.А.Козаков розглядає індивідуальне як активну, конструктивну й результативну самостійну діяльність навчання студента; кооперативне – як активну діяльність студента в малих групах, командах на практичних заняттях, що створюються для розв’язання ситуацій, і вимагає застосування таких активних методів-способів, як малі групи, мозковий штурм, дискусія, сюжетно-рольові ігри, симуляції, парна робота, презентації тощо.

У провідних вітчизняних університетах, обладнаних сучасною комп’ютерною технікою, використовуються креативні інформаційні технології, які створюють реальні можливості для розвитку творчих здібностей студентів у процесі навчання. З усіх відомих видів креативних технологій (комп’ютерна графіка, мультимедіа, віртуальна реальність тощо) для формування іншомовної соціокультурної компетенції найчастіше використовується гіпертекст. Це текст, наділений асоціативністю, який імітує людську думку. Такі можливості гіпертексту реалізуються через спеціальні зв’язки (links): виділені або підкреслені слова, фрази, які відкривають шляхи до певних частин документа або до інших документів, логічно пов’язаних з даним документом [2, с. 13]. Працюючи з гіпертекстом, одним натисканням клавіші користувач переноситься до потрібної йому частини документа чи до нового документа. Паралельно з іншими видами роботи на заняттях широко використовується проектна методика активізації пізнавальної діяльності студентів. У контексті розвитку нових освітніх технологій навчальні проекти посідають особливе місце як засіб максимального наближення особистості до реального життя та залучення її до розв’язання конкретних завдань у просторі міжособистісного та ділового спілкування й співпраці.

Якщо раніше освіта розглядалась як сума знань, то зараз вона трактується як засіб для інтеграції особистості у навколишній світ, що вимагає вміння спілкуватись і співпрацювати. Метод проектів (далі – МП) у навчальній діяльності почали використовувати в США ще в ХІХ столітті. На початку становлення радянської системи навчання педагоги широко користувались цим методом. Але коли основним завданням освіти стало оволодіння певною сумою знань, необхідність у проектуванні відпала, оскільки воно не забезпечувало належного рівня засвоєння знань. Про розвиток особистості студента тоді не йшлося. Зарубіжні педагоги розвивали МП як продуктивний метод навчання через організацію самостійної діяльності учня чи студента, який стимулює їх зацікавленість у навчанні, веде до оволодіння новими знаннями та вміннями. В основі МП, як вважає Є.С.Полат [5], лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватись в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Але, окрім цього, МП дозволяє навчити студентів працювати в команді, в групі, підпорядковувати власні інтереси інтересам команди, якщо вони спрямовані на успіх проекту. Робота над індивідуальним завданням у рамках групової роботи над проектом стимулює студента до пошуку нестандартних шляхів вирішення поставленої задачі, спонукаючи його до самоосвіти, оскільки від його особистого внеску в загальний проект залежить успіх всієї команди і ставлення членів команди до нього.

Проект – це сукупність певних дій, документів, попередніх текстів, задум для створення реального об’єкта, предмета, створення різного роду теоретичного продукту. Це завжди творча діяльність [6, с. 46]. Сутність МП полягає у стимулюванні інтересу студентів до визначеної проблеми, оволодінні необхідними знаннями й навичками, організації проектної діяльності для її вирішення, практичному застосуванні отриманих результатів. МП базується на ідеї, що відображає сутність поняття «проект», його прагматичну спрямованість на результат, отриманий при вирішенні практично чи теоретично значущої проблеми. Головним виступає той факт, що результат спільної діяльності можна побачити, осимслити й застосувати в реальній практичній діяльності. Щоб домогтися такого результату, треба привчати студентів самостійно мислити, знаходити, формулювати й вирішувати проблеми, використовуючи для цього знання з різних галузей, прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв’язання проблеми, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Успіх застосування МП залежить від того, наскільки студенти захочуть самостійно чи спільними зусиллями вирішувати проблему, застосовувати необхідні знання, одержати реальний і відчутний результат. Зростаюча популярність МП криється не тільки у сфері педагогіки, але й у соціальній сфері. Вона зумовлена такими причинами:

• необхідністю не стільки передавати студентам певну суму знань, скільки навчити їх здобувати ці знання самостійно й використовувати для вирішення нових пізнавальних і практичних задач;

• актуальністю розвитку у студентів комунікативних навичок, умінь працювати в різних групах, виконувати різні соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника та ін.), долати конфліктні ситуації;

• необхідністю широких людських контактів, знайомства з різними культурами, точками зору на одну проблему;

• значущістю для діяльності людини вмінь користуватися дослідницькими методами: збирати необхідну інформацію, аналізувати її, висувати гіпотези, робити висновки.

МП надає кожному студентові можливість розвивати власні пізнавальні інтереси, вміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватись в інформаційному просторі, критично мислити. Цей метод завжди орієнтований на самостійну діяльність студентів – індивідуальну, парну, групову, яку вони виконують упродовж визначеного відрізка часу. МП завжди передбачає вирішення проблеми, що вимагає, з одного боку, використання сукупності різноманітних методів і засобів навчання, а з іншого – необхідність інтегрування знань і умінь із різних сфер науки, техніки, культури, повсякденного життя тощо. Результати виконання проекту повинні бути «відчутними»: якщо це теоретична проблема, то конкретне її вирішення; якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження. Тому МП сприяє створенню соціально значущих ситуацій, а згідно з концепцією Л.С.Виготського [1], психічний розвиток людини визначається соціальною ситуацією, тобто її статусом у суспільстві, системою відносин з дорослими і ровесниками. При цьому соціальна ситуація розвитку не створюється ззовні: вона створюється в процесі живого спілкування між людиною і середовищем, яке її оточує. МП містить у собі сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю сутністю, тому цей метод можна розглядати як такий, що сприяє творчому розвитку студента, використанню ним певних навчально-пізнавальних прийомів, які в результаті самостійних дій студентів дають змогу вирішити ту чи іншу проблему. Крім того, МП передбачає обов’язкову презентацію результатів. Для викладача вміння користуватися МП слугує показником його високої кваліфікації. Особливого значення при цьому набуває вміння викладача організувати спільну діяльність студентів у групі. Аналізуючи структуру спільної діяльності, виділимо такі її основні компоненти: предмет, зміст спільної діяльності, функції учасників спільної діяльності, функціонування (індивідуальний внесок кожного учасника в спільну діяльність).

Виділимо основні вимоги до використання МП:

• формулювання значущої в дослідницькому і творчому аспекті проблеми (задачі), яка вимагає для вирішення інтегрованого знання, дослідницького пошуку;

• практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;

• самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність студентів;

• структурування змістовної частини проекту з визначеними результатами окремих етапів;

• використання дослідницьких методів, що передбачає певну послідовність дій: обговорення методів дослідження, обговорення способів оформлення кінцевих результатів, збір, систематизація й аналіз отриманих даних, підведення підсумків, оформлення результатів, їх презентація, висновки, висування нових проблем дослідження [8].

Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різним. Аналіз досліджень з питань класифікації проектів (Є.С.Полат, О.О.Доненко) дає підстави стверджувати, що на сьогодні виділяють такі види проектів:

• за характером домінуючої діяльності: пошуковий, дослідницький, інформаційний, творчий, ігровий, конструкційний, практико-орієнтований;

• за мірою реалізації міжпредметних зв’язків: монопредметний проект, у рамках однієї галузі знань; міжпредметний проект, на межі різних галузей знань; позапредметний проект;

• за характером координації проекту: безпосередній – жорсткий чи гнучкий; опосередкований, прихований – неявний;

• за характером контактів: серед студентів однієї групи (півгрупи), потоку, факультету, всього навчального закладу;

• за складом учасників проекту: індивідуальний, колективний, парний, груповий, масовий;

• за характером партнерських взаємин між учасниками проектної діяльності: кооперативні, змагальні, конкурсні;

• за тривалістю виконання проекту: довготривалий, середньої тривалості – від тижня до місяця, короткостроковий [5, с. 7].

Один і той самий проект може бути класифікований за кількома параметрами одночасно. Дослідницькі проекти виконуються за логікою наукового дослідження і мають структуру, наближену до справжнього наукового дослідження. Творчі проекти відрізняються відповідним оформленням результатів.Такі проекти не мають детальної структури спільної діяльності учасників. Вона тільки намічається, а далі розвивається, підкоряючись вимогам кінцевого результату, логіці спільної діяльності та інтересам учасників проекту.

У рольових, ігрових проектах структура також намічається і залишається відкритою до завершення роботи. Учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути літературні персонажі чи вигадані герої, які імітують соціальні чи ділові відносини, що ускладнюються тими ситуаціями, які вигадують учасники проекту. Інформаційні проекти спрямовані на збір інформації про визначений об’єкт чи явище. Вони передбачають ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії. Такі проекти часто інтегруються в дослідницькі проекти і стають їх органічною частиною, модулем. Прикладні (практико-орієнтовані) проекти відрізняє чітко виражений із самого початку результат діяльності його учасників: він обов’язково орієтований на соціальні інтереси самих учасників. Такі проекти вимагають ретельно продуманої структури, сценарію діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них, чітких висновків, тобто оформлення результатів проектної діяльності і участі кожного в оформленні кінцевого продукту. Особливого значення набуває робота з координації й корекції проекту. Реалізація МП на практиці обов’язково приводить до зміни позиції викладача: з носія готових знань він перетворюється в організатора пізнавальної діяльності студентів. Змінюється й психологічний клімат в академічній групі, тому часом викладачеві доводиться переорієнтовувати репродуктивну навчальну діяльність студентів на різноманітні види самостійної діяльності: дослідницьку, пошукову, творчу. Отже, врахування теоретичних аспектів при організації конкурсу проектів у навчально-виховному процесі дає можливість науково обґрунтовано, чітко, логічно спланувати, скласти проект і впровадити його в життя, що в свою чергу сприяє покращенню процесу навчання іноземної мови.

Всі вищезгадані технології та методи навчання іноземної мови сьогодні є не тільки відповіддю на вимогу часу, оскільки входження нашої держави до європейського освітнього простору вимагає постійної інновації освітніх технологій, але і важливим чинником у формуванні конкурентоспроможності випускників університету на українському та світовому ринках праці.

Література

1. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр. соч.: В 6 т. – Т. 3. – М.: Педагогика, 1983.

2. Гуревич Р.С., Кадемія М.Ю. Інформаційно-комунікаційні технології в навчальному процесі. – Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2002. – 116 с.

3. Козаков В.А., Дзвінчук Д.І. Психолого-педагогічна підготовка фахівців у непедагогічних університетах: Монографія. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. – 140 с.

4. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.:Политиздат, 1983. – 304 с.

5. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования / Е.С.Полат, М.Ю.Бухаркина, М.В.Моисеева, А.Е.Петров; Под ред. Е.С.Полат. – М.: Издат. центр “Академия”, 2000. – 272 с.

6. Олексюк О.Є. Теоретичні основи методу проектів як педагогічної технології / Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Т. 36. Вип. 23. Педагогічні науки.– Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2004. – C. 46.

7. Оцінювання та відбір педагогічних інновацій: теоретико-прикладний аспект: Наук.-метод. посібник / За ред.Л.Даниленко. – К.: Логос, 2001. – 185 с.

8. Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія / С.О.Сисоєва, А.М.Алексюк, П.В.Воловик, О.Г.Кульчицька, Л.Є.Сігаєва, Я.Д.Цехмістер та ін.; За ред. С.О.Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ, 2001. – 502 с.

9. Рогова Г.В. Технология обучения иностранным языкам // Иностранные языки в школе. – 1976. – №2. – С. 74-80.

10. Сердюков П.И. Теоретические основы обучения иностранным языкам в языковом вузе с применением информационных технологий: Дисс. ... д-ра пед. наук. – Киев, 1997. – 349 с.

11. Тарнопольский О.Б., Кожушко С.П. Методика обучения английскому языку для делового общения // К.: Ленвит, 2004. – 192 с.