Филологические науки. 3. Теоретические и методологические проблемы  исследования языка

Фещук А.М.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Прагматичне значення нового слова у тексті

Найчастіше перекладачу доводиться з’ясовувати значення нового слова із контексту, використовуючи вже відомі прийоми. Особливо складно слідкувати за вживанням нових слів у англійській та американській пресі. Знайдені в таких видавництвах пояснення нових слів дадуть можливість внести необхідні виправлення та доповнення в англо-англійський словник. Такі пояснення необхідно ретельно виписувати. Подібна картотека нових слів допоможе перекладачу правильно перекласти «найсвіжіші» слова. Інколи для правильного розуміння слова необхідно враховувати історію його виникнення, різні літературні та фактичні асоціації, пов’язані з новим словом.

Перекладач, який вперше зустрічає нове слово, звичайно не має уявлення про поняття, позначене ним. Тому його значення доводиться найчастіше визначати з контексту. При здійсненні письмового перекладу контекст, як правило, є доволі інформативним.

В процесі перекладу слова звичайно виділяють два етапи:

1. з’ясування значення слова з контексту;

2. передача цього значення засобами мови, на яку перекладається текст.

Перший етап відіграє вирішальну роль, а другий є лише чисто технічним питанням, хоча і його важливо вирішувати найбільш прийнятними методами для мови, на яку перекладаємо.

В межах загального уявлення поняття контексту розрізняється вузький контекст (мікроконтекст) та широкий контекст (макроконтекст). Вузький контекст – це контекст речення; широкий контекст – це сукупність мовних одиниць, які оточують нові поняття за межами одного речення, тобто в суміжних з ним реченнях. Точні рамки широкого контексту вказати не можна – це може бути контекст групи речень, певного абзацу, глави або навіть всього твору в цілому. Дуже важливо при поясненні значення слів приймати до уваги саме макроконтекст, оскільки в ньому може бути «підказка».

Вузький контекст, в свою чергу, можна поділити на контекст синтаксичний та лексичний. Синтаксичний контекст – це та синтаксична конструкція, в якій вживається дане слово, словосполучення чи речення. Лексичний контекст - це сукупність контекстних лексичних одиниць, слів та стійких словосполучень, в складі яких зустрічаються нові поняття, слова.

Отже, врахування синтаксичного контексту дозволить перекладачу визначити належність слова до однієї з частин мови, але при поясненні його значення вирішальним є саме врахування лексичного контексту.

Нове слово вступає у взаємодію з властивостями тексту, однією з яких є його новизна. На рівні мовних і мислячих категорій новизна тексту співвідноситься з його читабельністю. На рівні діяльної категорії новизна співвідноситься з цінністю тексту. Текст, який не несе нової інформації не може бути цінним. Проте не кожен текст, який має новизну, має цінність. Інформація, яка черпається з тексту, що містить у своєму складі нові слова, дозволяє реципієнту змінити свій словниковий склад, починаючи з розширення (включення нових елементів у деякі файли) до більш або менш значної перебудови, тобто зміни складу та структури файлів деяких фрагментів словникового запасу носія мови [3; с. 78].

Відомо, що словниковий запас співрозмовників, який повинен розглядатися як частина їхньої культурної та наукової компетентності, втілюється в процесі спілкування [4; с. 25]. Відомо також, що соціальні статуси співрозмовників, їх особистості представлені в комунікативному акті як категорії припущення. Виходячи з цього, прагматична інформація в слові може розглядатися як закодовані припущення акту комунікації. При цьому йдеться лише про частину припущень. Крім показників віку, професії, соціальної функції в поняття припущення входять відношення до адресата, конкретний мотив, який спонукає його до даного акту комунікації, прогнозування сприйняття, змісту комунікативного акту. Між видом припущення (показники віку, соціального статусу, статі тощо) і типом прагматичної інформації в слові існує певний зв'язок. Певні компоненти припущення співрозмовників співвідносяться з певним типом прагматичних компонентів у слові. Так, наприклад, припущення професійного статусу кодується прагматичними компонентами в ядрі значення слова.

Припущення наміру співрозмовника кодуються в суб’єктивно- оцінювальному компоненті змісту значення. Майже всі оцінювальні слова припускають позитивний чи негативний емоційний код. Для декодування прагматичних компонентів значення слова в тексті необхідний прагматичний контекст.

За останнє десятиліття в зв’язку з встановленням комунікативно-прагматичної дослідницької парадигми трансформувалось саме поняття контексту. Дж. Лайонз перераховує наступні універсальні риси контексту: 1) знання ролей і статусів співрозмовників; 2) знання просторової та часової локації; 3) знання стилю, який відповідає характеру інформації, яка передається (письмова чи усна мова); 4) знання галузі використання мови; 5) знання предмету розмови. Е. Окс додає до поняття контексту психологічні компоненти (увага співрозмовників, їх дії під час і після акту комунікації), а також рівень знань учасників процесу комунікації. При цьому Дж. Лайонз і Е. Окс підкреслюють необхідність врахування лінгвістичних рис контексту, оскільки саме ці риси є контекстуалізуючими сигналами (“contextualization cues”).

В радянській лінгвістиці проблеми контексту в аспекті прагмалінгвістики розроблялись в роботах Г.В. Колшанського (1980, 1984), В.Я. Миркіна (1978), Є.С. Азнаурової (1984, 1988). Контекст розглядається ними як глобальне явище, як комплекс мовних і позамовних значень, які отримують своє вираження на вербальному та невербальному рівнях.

Прагматичний контекст в мовному відношенні – це відрізок мовного ланцюга, який містить достатні вербальні сигнали для виявлення прагматичного змісту слова [1; с. 10]. Саме в межах прагматичного контексту відбувається перехід у вживанні та сприйнятті слова з рівня значення на рівень смислу, частково, прагматичного. Усвідомлення цього смислу адресатом кваліфікується як розуміння висловлювання. Сигнали для виявлення прагматики слова можуть виходити за межі вербальної репрезентації. В такому випадку прагматичний контекст включає всі види декодування повідомлення на основі фонових знань, висновків. Очевидно існує певна кореляція між типом прагматичної інформації в слові і типом контекстуальних сигналів, які декодують цю інформацію.

Для декодування припущення професійного статусу, які локалізуються в ядрі значення слова, як правило, достатньо вербальних сигналів прагматичного контексту. Наприклад: “A toss is no funny business, and the risks for a cop are enormous at all times, and for this reason he has mastered some … techniques” (“toss – a search for narcotics”) [2; с. 102].

В ролі контекстуального сигналу, який декодує прагматику нового значення слова, виступає слово “cop”. Для декодування прагматичних компонентів суб’єктивно-оцінювального компоненту змісту також достатньо вербальних сигналів. Для реалізації нової емоційної прагматики, яка кодує тон ситуації, наприклад, неофіційний, в прагматичному контексті необхідною є наявність традиційної розмовної лексики. Наприклад: “He thinks if I write about him, it’s jolly good. And if I don’t – it’s a piece of badly written drag” [2; с. 102]. Слово “jolly”, вживання якого традиційно обмежено рамками неформального спілкування, слугує сигналом, який активізує нову емоційну прагматику слова “drag” (а саме неофіційний тон), яка разом з тим співвідноситься з негативним ефектом всього вислову.

Досить часто слово кодує в собі відразу два параметри, два види припущення. Наприклад, слово “bad” (в значенні “good”) кодує припущення етносу і одночасно намір похвалити. Для адекватного сприйняття цього значення в контексті мають бути присутні певні сигнали. Розглянемо приклад: ““It was,” said the baddest heavyweight champion of the world, “like being in the middle of a rainbow knowing that at the end there is a pot of money waiting.” The irony, added Larry Holms, he thought the waiting was over when he won the World Boxing Council version of the title last June from Ken Norton” [2; с. 102]. В даному прикладі в ролі контекстних сигналів, які декодують прагматичний зміст слова “bad”, виступають такі одиниці, як “champion” і “won”. Вони сигналізують про позитивне значення слова і в результаті стає зрозумілим, що йдеться про темношкірого спортсмена, оскільки дане значення слова “bad” обмежене у вживанні рамками негритянського населення. Одночасно “the baddest” є найвищою точкою вислову і створює позитивний прагматичний ефект вислову. Наприклад: “Our differences are complimentary. Bullins is a bad dude. There’s no better playwright in the American theatre today” [2; с. 103]. Тут в ролі актуалізатора нової семантики, а відповідно і прагматики слова, виступає ступінь порівняння слова “good”. Позитивний прагматичний ефект досягається в даному випадку комплексно – за рахунок емоційної прагматики слова “bad” і за рахунок актуалізатора слова “better”.

Особливі труднощі представляє декодування асоціацій пов’язаних з денотатом слова. Як правило, тут недостатньо вербального контексту. Сигнали для з’ясування прагматики слова співвідносяться з основними значеннями. Мова йде про «фоновий» чи «культурний» контекст.

Для декодування прагматики словосполучення “Alf Garnett” (“a type of working class British man, who often reacts to social pressures in a bigoted and self-righteous manner”), яке зазвичай вживається представниками вищого класу з неповагою по відношенню до робочого, недостатньо вербального контексту. Наприклад: “Beneath that veneer, presumably, lie dark and hideous passions Lord Hunt worries that the “Alf Garnetts” may become the decisive voice in our society” [2; с. 103]. В наведеному контексті слово “lord” може лише приблизно вказати на вживання даного слова представниками вищого класу по відношенню до робочого класу, а дієслово “worries” лише частково пояснює їх негативне ставлення до людей, які знаходяться нижче на соціальній сходинці.

Таким чином, введення в текст нових слів безпосередньо пов’язано з зміною словникового складу носія мови. Виходячи з того, що словниковий запас співрозмовників є компонентом припущення спілкування, а особистості співрозмовників, їх соціальні статуси представлені в комунікативному акті як категорії припущення, прагматична інформація в слові розглядається як закодовані припущення акту комунікації. Взаємодія прагматики нового слова з текстом відбувається у двох аспектах: 1) в аспекті адресанта (адекватний вибір слова в залежності від його прагматичного маркування та правильна побудова висловлювання); 2) в аспекті декодування прагматичного смислу слова з боку адресата (розуміння, інтерпретація почутого чи прочитаного).

Література:

1. Азнаурова Э.С. Социальные и коммуникативно-ситуативные классификации норм реализации / актуализации / Э.С. Азнаурова // Нормы реализации: варьирование языковых средств. – Г.: 1984. – С. 10.

2. Заботкина В.И. Новая лексика современного английского языка / В.И. Заботкина. – М.: Высшая школа, 1989. – С. 102 -104.

3. Каменская О.Л. Прагматические свойства текста / О.Л. Каменская // Язык как коммуникативная деятельность человека. Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М. Тореза. – 1987. – Вып. 284. – С. 78.

4. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка / Г.В. Колшанский. – М., 1984. – С. 25.