Пєша А.А.

СТУДЕНТКА IV КУРСУ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ІНВАЛІДА У СІМ’Ї

Правове становище людини з особливими потребами завжди було болючою темою. Оскільки на певних етапах розвитку нашого суспільства дане питання взагалі не підіймалося. На сьогодні громадяни з інвалідністю є серед усіх верств населення будь-якого суспільства.

В Україні з даною проблемою постає багато питань. Вони пов’язані з тим яке місце займає в суспільстві дана особа, як вона себе почуває у ньому. Проблема правового становища інваліду у сім’ї, його місце у суспільстві є актуальною ще й тому, що кількість таких осіб, на жаль, збільшується, а законодавством не забезпечується те, що у ньому прописано.

Питаннями, які стосуються осіб-інвалідів, а саме такими як соціальна адаптація, реабілітація, захист прав інвалідів та інші займалися такі вчені: Ветрова І.Ю., Вернер Д., Борецька С., Іванова І.В., Кравченко М.В. та інші. Але не дивлячись на значну кількість научних публікацій необхідно додатково дослідити правове становище інваліда у сім’ї.

Дане питання частково регулюється Сімейним кодексом України, він зокрема визначає права та обов’язки подружжя по утриманню, права повнолітніх дітей по утриманню батьків, обов’язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу прадіда у разі непрацездатності, у потребі в матеріальній допомозі, за умови, що інша особа має змогу надати таку допомогу.

Згідно із частиною 3 статті 75 непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановлено законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Тобто Сімейний кодекс України регламентує питання, що стосуються матеріального забезпечення особи яка являється інвалідом і має сім’ю.

Наша держава, також, сприяє захисту інвалідів. Дані положення регулюються безпосередньо законами України. Зокрема, це закони «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», а також укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України.

Зазначеними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами для інвалідів передбачається право на роботу, навчання, на регулярне санаторно-курортне лікування, забезпечення спец автомобілями, безплатні або за пільговими цінами ліки, і також чимало інших пільг. Але у зв’язку з тим, що дані положення дотримуються частково виникає ряд проблем, які слів вирішувати.

По-перше, основною проблемою для інвалідів є те, що наявні певні обмеження пов’язанні із пересуванням, особливо це стосується людей з особливими потребами на візках. Це призводить до того, що дані особи не можуть самостійно пересуватися, їм потрібна допомога. В результаті відбувається погіршення морального стану особи, настає відчуття безсилля небажання до життя і боротьби з недугою. У нашому законодавстві передбачено обладнання о’бєктів соціальної інфраструктури, громадського транспорту для безперешкодного пересування, обладнання місць для паркування. На жаль, норми законодавства забезпечуються дуже слабо. У деяких будинках, громадському транспорті спостерігається фактичне спеціальне обладнання, але практичне його використання неможливе.

По-друге, в нашій державі, як і в більшості європейських країн, діє концепція квотування державою певного відсотка робочих місць на підприємствах. Стаття 19 зазначає, що всім підприємствах, установам та організація з кількістю працюючих від 8 і більше осіб встановлено нормативи із створення 4% робочих місць для працевлаштування інвалідів. Але, на жаль, не всі підприємства дотримаються даної форми (55%). Оскільки для них вигідніше сплатити штрафні санкції, ніж прийняти на роботу інваліда.

По-третє, для дітей-інвалідів існують проблеми із влаштуванням до дитячого садку, школи, університету. Хоча в Конституції України зазначено, що кожен має право на освіту. Стаття 5 забезпечує отримання освіти, професійної перепідготовки та інше. Дані проблеми зумовлені ти, що для деяких дітей-інвалідів потрібні спеціально обладнанні приміщення. А в деяких випадках, батьки проти, щоб такі діти навчалися поруч із їхніми дітьми. Що до дітей-інвалідів, то це особи, які внаслідок хронічних захворювань, вроджених чи набутих порушень у розвитку мають обмеження у життєдіяльності, перебуває в складних і надзвичайних умовах та мають особливі потреби у розвитку психофізичних можливостей, природному сімейному оточенні, доступні до об’єктів соціального оточення і засобів комунікації, соціалізації та самореалізації.

По-четверте, проблема у медичному забезпеченні, забезпечені житлом, спеціально обладнаним автотранспортом. Усі ці положення прописані у законодавстві, але вони повною мірою не реалізуються.

Також, ще однією проблемою, що в Україні відбувається така тенденція, люди маючі всі потенційно можливості брати активну участь у житті суспільства, не можуть їх реалізувати. Причинами цього являється те, що громадяни психологічно не готові, вони не хочуть з ними спілкуватися, не знають як ставитись до таких людей.

Отже, є низка проблем, які пов’язані з людиною-інвалідом. Шляхи вирішення даних проблем можна запропонувати такі:

- забезпечення соціального захисту інвалідів, їх реабілітації адаптації до життя повинно бути прописано на законодавчому рівні, а й реально застосовуватися;

- обладнання об’єктів соціальної інфраструктури для безперешкодного пересування інвалідів;

- запуску спеціального автотранспорту, який би розвозив осіб з особливими потребами;

- щодо навчання і роботи запровадження його у дистанційній формі;

- проведення певних семінарів серед громадян, певної соціальної реклами, що люди-інваліди такі ж члени суспільства як і ми;

- створення у навчальних закладах, школах аудиторій, класів, які будуть спеціально обладнаними.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Сімейний кодекс України: за станом на 16 січня 2012 р./ Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Паливода А.В., 2012. – 96 с.

2. Про реабілітацію інвалідів закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. № 34. – ст. 481.

3. Про державну соціальну допомогу інвалідів з дитинства та дітям-інвалідам закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 1. – ст. 2.

4. Соціальний захист населення України: навч. посіб/ авт. кол. І.Ф.Гнибіденко, М.В.Кравченко, О.М.Коваль, О.Ф.Новікова та ін.: За заг. ред. В.М.Вакуленка, М.К.Олатого – К.: «Фенікс», - 2010. – 2017с.

5. Проблеми соціальної адаптації Ветрова І.Ю. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://refs.co.ua/64167-Problemy_social_noiy_adaptacii_invalidov.html

6. Актуальні проблеми соціального захисту інвалідів в Україні Кравченко М.В. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dupt/2010_2/txts/10hmvziu.pdf

7. Інформаційно-ресурсний центр інвалідів [Електронний ресурс] Режим доступу: http://invacenter.com/news/7/658/

8. Мама дитини-інваліда тягар відповідальності [Електронний ресурс] Режим доступу: http://dt.ua/SOCIETY/mama_ditini-invalida_tyagar_vidpovidalnosti-5837.html