Кувшинчиков І.М., Демченко П.С.

Донецький національний медичний університет ім. М. Горького

Кафедра фізичного виховання та здоров'я

Оздоровчий вплив на студентську молодь різними формами туристичних походів

Анотація. Проблема зміцнення здоров'я населення в умовах сучасного суспільства з притаманними йому особливостями соціально-економічного, науково-технічного розвитку і з урахуванням істотної модифікації ціннісних установок - проблема першорядного значення. Про це свідчать зусилля Всесвітньої Організації охорони Здоров'я (ВООЗ), проблемні міжнародні погоджувальні конференції ВООЗ, Сеульська декларація VI Всесвітнього конгресу «Спорт для всіх» (1996). Здоров'я людини є найвищим інтегральним показником функціонування цілісного організму, в якому всі його компоненти впорядковано і взаємопов'язано працюють на одну загальну ідею активної діяльності, самозбереження і продовження життя . Це здатність живого організму підтримувати сталість внутрішнього середовища незалежно від мінливих зовнішніх умов, проявляти повний набір специфічних видів діяльності, які підтримують цю стабільність, життєздатність і життєздатність. Це реальне відображення дійсності і адекватне реагування на зовнішні зміни. Це гармонія душі і тіла. Це гармонія цілісного організму із середовищем існування.

Ключові слова. Здоров'я, спосіб, життя, доцільність, ефективність, засоби, аналіз, фактори, вправи, розвиток, здібності, підготовленість, зв'язок, туризм.

Аннотация. Проблема укрепления здоровья населения в условиях современного общества с присущими ему особенностями социально-экономического, научно-технического развития и с учетом существенной модификации ценностных установок - проблема первостепенное значение. Об этом свидетельствуют усилия Всемирной Организации Здравоохранения (ВОЗ), проблемные международные согласительные конференции ВОЗ, Сеульская декларация VI Всемирного конгресса «Спорт для всех» (1996). Здоровье человека является самым высоким интегральным показателем функционирования целостного организма, в котором все его компоненты упорядоченно и взаимосвязано работают на одну общую идею активной деятельности, самосохранения и продолжения жизни.
Это способность живого организма поддерживать постоянство внутренней среды независимо от изменяющихся внешних условий, проявлять полный набор специфических видов деятельности, которые поддерживают эту стабильность, жизнеспособность и жизнеспособность. Это реальное отражение действительности и адекватное реагирование на внешние изменения. Это гармония души и тела. Это гармония целостного организма со средой обитания.

Ключевые слова. Здоровья, образ жизни, целесообразность, эффективность, средства, анализ, факторы, упражнения, развитие, способности, подготовленность, связь, туризм.

Аnnotation. Taking into account the characteristics of each age period, theory and methods of physical education of students defines the goals, objectives, means, methods and forms of organization of the pedagogical process, especially its management in higher educational institutions. It equips the practice of the necessary theoretical frameworks, thus contributing to its improvement. In the theory of physical education covers the following basic concepts: physical training, physical development, physical perfection, sports.

Clarification of these concepts will allow teachers consciously and creatively explore the pedagogical literature, competently carry out their work.
Physical training is the process of upbringing of physical qualities and mastering the vital movements. She stresses applied aspects of physical education-to-work or other activities. Distinguish between the General and special physical training. General physical training is aimed at raising the level of physical development, the General motive of preparedness as prerequisites of success in various activities. Special physical training is a specialized process that contributes to the success of the particular activity (type of occupation, sports, etc.), lodging specialized requirements of the motor abilities of the individual.

The key words. Health, way of life, appropriateness, efficiency, tools, analysis, factors, exercises, development, abilities, training, communication, tourism.

Актуальність. Одним з перспективних шляхів вирішення цієї проблеми фахівці вважають вдосконалення складу засобів, що використовуються в процесі фізичного виховання студентів. Зокрема, для підвищення інтересу студентів до занять фізичною культурою пропонується до складу традиційно використовуваних засобів в більшому обсязі включати найбільш популярні серед студентської молоді групи фізичних вправ і види спорту (А.І. Давиденко, 2005; І.М. Овсяннікова, 2008; О.О. Брилліантова, 2009; Ю.А. Васильківська, 2009; Е.А. Штіх, 2009).

Туризм, як давно відомий і ефективний засіб фізичної культури, і в даний час не втратив своєї емоційності, привабливості і матеріальної доступності для студентської молоді, а його використання дозволяє підвищити обсяг рухової активності і поліпшити функціональний стан (Л.Г. Рубіс, 1995; В.І. Радченко, 2000; А.А. Федякин, 2001; О.Л. Жигарев, 2002; Т.Ю. Тарасеня, 2008 і ін.).
Популярність туризму серед різних вікових і соціальних груп населення, включаючи й студентську молодь, зумовила інтерес до нього широкого кола фахівців. У своїх дослідженнях ними розглянуті: теоретико-методичні та біологічні основи оздоровчого туризму (В.М. Сергєєв, 1987; А.І. Аппенянский, 1990; В.М. Селуянов, А.А. Федякин, 2000; А.А. Федякин, 2001); зміст і організація туристичних походів в горах з метою оздоровлення (В.І. Радченко, 2000); зміни окремих показників функціонального стану організму в ході туристичного походу (А.Н. Бурових, 1990); рекреаційна ефективність занять туризмом (В.І. Ганопольский, 1990); педагогічні фактори підвищення культурної цінності туризму (С.С. Новікова, 1994); організаційно-педагогічні особливості шкільного туризму (Н.В. Масягина, 2003); туризм як один із засобів рекреації студентів (Ю.І. Євсєєв, 1988; Л.Г. Рубіс, 1995); вплив спортивно-оздоровчого туризму на морфофункціональні і психофізіологічні показники організму студентів (О.Л. Жигарев, 2002); комплекс засобів спортивно-оздоровчого туризму у фізичному вихованні студентів (Т.Ю. Тарасеня, 2008; Ю.А. Васильківська, 2009).

Разом з тим цілий ряд питань так і залишається відкритим, що не дозволяє повною мірою реалізувати потенційні можливості туризму в процесі фізичного виховання студентів.

Вищевикладене вказує на наявність протиріччя між об’єктивною потребою використання туризму для підвищення ефективності вирішення завдань фізичного виховання студентів і відсутністю відповідной методики.
Звідси стає очевидною актуальність проблеми розробки методики комбінування туристичних пішохідних маршрутів з різними показниками навантаження, що дозволяє підвищити обсяг рухової активності студентів, а також проектувати результат впливу походів на їх фізичну підготовленість і функціональний стан.

Функціонування всіх систем життєзабезпечення всіх органів людини, їх взаємодія між собою, побудовані на пристосуванні до існуючих у природі умовами. Відрив людини від природи, в результаті розвитку цивілізації привів, по-перше, до порушення принципів еволюційно склалися взаємин між організмом людини і природою, по-друге, до порушень у діяльності систем організму людини і як наслідок до різних захворювань. Вчені встановили: для підтримки здоров'я і фізичного і психічного - кожен з нас повинен здійснювати рухову активність в природних умовах мінімум 200 годин в рік. Це не так вже й багато - всього три вихідних дні на місяць. За даними Інституту вікової фізіології, навіть у дні проведення уроків фізичної культури, за відсутності іншої рухової активності, студенти недоотримують до 40 %, а без уроків фізкультури - до 80 % і більше рухів. В наш час існує безліч різноманітних оздоровчих програм, систем оздоровлення (йога, шейпінг, аеробіка, система П. Брега, система П. Іванова та ін.), До одного з таких відноситься спортивно-оздоровчий та рекреаційний туризм. Туристичний похід є найбільш поширеною формою туризму, який сприятливо впливає на організм студентів. Туризм (франц., tourism, від tour - прогулянка, поїздка) - подорож (похід) у вільний час (відпустка, канікули і т.д.); вид активного відпочинку, засіб оздоровлення, пізнання духовного і соціального розвитку особистості. Туризм є важливим засобом гармонійного розвитку особистості, зміцнення здоров'я, виховання сучасної людини активним учасником громадського життя. Він покликаний охороняти і зміцнювати здоров'я студентів, забезпечувати змістовне дозвілля.

Залежно від складності подоланих перешкод, району походу, автономності, новизни, протяжності маршруту і ряду інших показників, характерних для пішохідного туризму, походи розділяються на походи вихідного дня (ПВД), пішохідні і категорійні. Походи вихідного дня під силу будь-якій молодій людині, студентської групи, незалежно від віку і навіть здоров'я, проте, подорожі вищої категорії складності, вимагають від туриста фізичної досконалості та бездоганного володіння технікою. Туризм доступний кожному, оскільки фізичне навантаження регулюється в ньому довільно, у вільній формі. Завдяки занять туризмом, зміцнюється і загартовується організм студентів, поліпшується його діяльність серцево-судинної системи, підвищується стійкість до несприятливих впливів зовнішнього середовища, зміцнюється нервова система.

Завдяки занять туризмом, зміцнюється і загартовується організм студентів, поліпшується його діяльність серцево-судинної системи, підвищується стійкість до несприятливих впливів зовнішнього середовища, зміцнюється нервова система. Під впливом природних факторів відновлюються багато порушені процеси в організмі людини. Оздоровчим фактором відновлення в першу чергу є саме перебування в лісі, де повітря насичене фітонцидами і легкими аероіонами. Насичена негучними звуками (спів птахів і шелест вітру в кронах дерев) тиша лісу, прохолодна і чиста джерельна вода і багато інші елементи природи благотворно впливають на нервову систему міського жителя.

У ряді випадків це дія виявляється більш потужним, ніж лікарські препарати. Проведені медико-біологічні дослідження показали, що чисте природне повітря зміцнює здоров'я людини, підвищує працездатність, знижує чутливість до різних захворювань. Завдяки своїм фізичним властивостям прохолодне гірське, лісове, річкове і особливо морське повітря, впливаючи на шкіру, позитивно впливає на чутливі нервові клітини шкірного покриву і дихальної системи людини. Через них відбувається рефлекторне вплив на інші органи і системи: судини, серце, печінка, нирки, мозок, кровотворну і ендокринну системи. Важливим фактором оздоровлення студентів в туристичних походах і експедиціях є загартовування організму. Загартовування - один із потужних засобів підвищення стійкості організму до захворювань і змін зовнішніх метеорологічних умов. Гартувальні процедури в туристичній подорожі необхідно підпорядкувати наступними принципами: безперервність, поступовість, комплексність, врахування індивідуальних особливостей організму дитини. Загартовування повітрям є найпростішим і найбільш м'яким способом, тому що теплопровідність повітря дуже мала. Загартовування водою впливає на організм людини більш активно. Купання і обливання - виключно корисні для усунення та зменшення нервово - судинних розладів, підвищують стійкість організму до температурних контрастів і охолодженням. Сонячно-повітряні ванни підвищують стійкість організму до інфекцій, покращують обмінні процеси, сприяють розсмоктуванню залишкових запальних процесів. Характерною особливістю туристських походів, як однієї з форм фізичних занять зі студентами є масовість. Однак вона залежить від тривалості походу і його складності. Чим складніше маршрут і тривалий період походу, тим менше склад його учасників. Інша особливість - можливість придбання життєво важливих знань, умінь, навичок, необхідних у побуті, у зовнішніх умовах, які змінюються, в екстремальних ситуаціях, які не передбачені змістом програми з фізичної культури в Внз. Наступна особливість - розширення кругозору, загальнокультурний розвиток, освоєння регіональних традицій, звичаїв, виховання почуття громадянськості і патріотизму. Сприятливі умови для формування стійкої потреби до занять фізичною культурою, зокрема туризмом, на все подальше життя. Нарешті, в туристичних походах відбувається активне виховання особистості, корекція її поведінки, способів взаємин з людьми. При цьому оптимізація відносин спостерігається не тільки в системі «студент - студент», але і у системі «студент - викладач».

Висновок: Все вищесказане свідчить про те, що туристські походи є важливим засобом гармонійного розвитку особистості, стимулюють процес оздоровлення студентів що займаються, роблять істотний вплив на фізичне, психічне і соціальне здоров'я студентів, сприяють підвищенню життєвого тонусу, стимулюють адаптаційні можливості організму. Впровадження туристських походів вихідного дня, як обов'язкову форму занять зі студентами, дозволить підвищити ефективність фізкультурно-оздоровчої роботи у вузі.