Физическая
культура и спорт / 2.Развитие физической культуры и
спорта в современных условиях
Пакулін С.Л., академік Української академії наук Національного
прогресу,
переможець
Відкритого чемпіонату
України серед ветеранів (м. Донецьк,
28
жовтня 2012 р.) (50-60 років, 100 кг), 2 дан
Дзюдо як філософія вирішення проблем
сьогодення в Україні
Так, саме так ми і
вважаємо: дзюдо може й
має стати філософією вирішення проблем сьогодення в Україні.
Автор розуміє, що тема для дослідження взята дуже широка, тому треба її обмежити певними рамками.
Ми вважаємо, що заняття
дзюдо сприяють розвитку цілеспрямованості в досягненні поставлених цілей,
концентрації зусиль людини на найбільш важливих ділянках для реалізації наміченого. Тому заняття
дзюдо сприяють і успішному веденню бізнесу. Без сумніву|безсумнівно|, людина, що володіє такими
якостями, досягне успіхів і на політичних теренах. Тим більше, як показали
останні події у Верховній Раді України з приводу ратифікації харківських угод
між президентами України і Росії, український політикум гостро потребує людей,
що мають досвід бойового єдиноборства, якими і є дзюдоїсти. Проте ми не настільки жорстокі, щоб пропагувати безпосереднє застосування|вживання| арсеналу дзюдо в політичних сутичках між
правлячою партією та прихильниками
опозиції. А ось такі якості,
записані в особливому кодексі честі дзюдоїста, як ввічливість, сміливість, щирість, контроль над
собою, чесність, скромність і дружба, упевнені, швидше допомогли б знайти
консенсус між політичними силами, направлений на ухвалення кращих з погляду інтересів України рішень.
Автор також є
прихильником
розширення участі жінок у політиці нашої держави. Основоположник дзюдо Дзігоро
Кано вважав, що
гнучкість, пластичність і жіночність дзюдоїсток більш відповідають змісту й духу дзюдо, ніж фізичне
протиборство чоловіків з
сильно розвиненими м'язами. Необхідно розширити й навіть квотувати участь жінок
в управлінні державою, вирішенні найважливіших проблем країни. А те, що
українські дзюдоїстки посідають високі місця на змаганнях, є кращим тому доказом.
Українську школу дзюдо прославили такі видатні майстри,
як срібний призер
Олімпійських ігор в Афінах-2004 і бронзовий призер Олімпійських ігор в Пекіні-2008 Роман Гонтюк,
бронзовий призер
Чемпіонату світу Тетяна Бєляєва, триразовий чемпіон Європи Валентин Греков, срібний
призер Чемпіонату
світу й багатократна
призерка Чемпіонатів Європи
Марина Прищепа, двократний чемпіон Європи і бронзовий призер Чемпіонату світу Геннадій Білодід, чемпіонка Європи Марина Прокоф’єва, бронзовий призер Чемпіонату світу Євген Сотников,
чотирикратний бронзовий призер
Чемпіонатів Європи Анастасія Матросова, срібний призер|призерка| Чемпіонату світу та бронзовий призер Чемпіонату Європи Муса
Настуєв, срібний призер
Чемпіонату світу Віталій Бубон, двократний бронзовий призер Чемпіонатів Європи Ілля
Чимчиурі, срібний призер
Чемпіонату Європи Руслан Мірзалієв і Чемпіон Європи Ренат Мірзалієв. Першим
українським Чемпіоном світу з дзюдо став у 2009 році Георгій Зантарая, а в 2011
році він став кращим і на континенті. Історичне золото виграла на континентальній
першості серед команд у 2011 році у Стамбулі чоловіча збірна України, що вперше в історії стала Чемпіоном
Європи. У фіналі наші борці виграли у 17-разових Чемпіонів Європи – збірної Франції. Володарями золотих
нагород стали Георгій
Зантарая, Сергій Дребот, Сергій Плієв, Володимир Сорока, Артем Василенко,
Віктор Савінов, Валентин Греков, Роман Гонтюк, Артем Блошенко
і Станіслав Бондаренко.
Заслуги українських дзюдоїстів на найпрестижніших турнірах говорять про те,
що наша країна могутньою школою дзюдо, має досвідчених|дослідними| тренерів і сильних спортсменів, здатних успішно вирішувати важливі завдання фізичного і етичного
виховання молоді, пропаганди здорового способу життя серед усіх вікових верств
населення.
Навчання дзюдо, на
наше глибоке переконання, треба починати не зі шкільної лави, а з дитинства.
Автор сам почав
заняття дзюдо тільки в 42
роки, а за радянських часів з другого класу займався легкою атлетикою в
дитячо-юнацькій спортивній школі. Так сформувалася певна життєва позиція й
переконаність у необхідності занять дзюдо не лише для ветеранів, а й і для
всіх, без винятку,
віків. Так склалося, що тренування дзюдо проходили в дитячо-юнацькій спортивній школі № 6 м.
Харкова, де доводилося
в такому начебто поважному для спорту віці й ваговій категорії +100 кг боротися
з молодими хлоп'ятами у віці 17-25 років, учнями
старших класів. Такий досвід
дозволив провести ряд
цікавих спостережень, виявити певні тенденції та закономірності в розвитку
спорту, зіставити рівень підготовки спортсменів за радянських часів і зараз,
намітити шляхи вирішення
актуальних завдань з
фізичного й етичного виховання, пропаганди дзюдо і здорового способу життя в
цілому серед населення.
Перш за все,
впадає в очі реакція батьків на заняття спортом своїх дітей. В усних розмовах
батьки висловлюють своє «за» дзюдо, щодо спорту в цілому|загалом|. А на практиці, як тільки дитина стикається з труднощами, обумовленими не перенавантаженнями,
а тим, що треба докладати певних зусиль при заняттях дзюдо, що болять певні
групи м'язів, задіяні (нарешті!) в процесі тренувань, батьки часто вирішують припинити
заняття або перейти в інший вид спорту. І кочує дитина|дитя| по секціях плавання, футболу, боксу, фігурного
катання, ніде не добиваючись результату. При цьому спостерігаються й дуже
важливі негативні психологічний і виховний
ефекти. Психологічний виражається
в тому, що дитина не
вчиться досягати поставлених цілей наполегливою працею. Негативний виховний ефект полягає в
тому, що в дитини не
виховується мужність і цілеспрямованість, працьовитість. Ми повністю солідарні з думкою засновника дзюдо Дзігоро Кано, який в
одній зі своїх доповідей сказав: «Я вважаю, що той, хто
вивчатиме дзюдо у хорошого
вчителя, той цінуватиме
свою батьківщину, любитиме
її справи й речі,
прославлятиме свій дух і зможе виховати в собі мужній, діяльний характер».
Батьки, нібито стурбовані станом
здоров'я своїх дітей через уявні перевантаження при заняттях дзюдо, віддають
перевагу проведенню часу своїх чад за комп'ютером, перебуванню їх у віртуальній
реальності. А нерідко
жорстокі комп'ютерні ігри, віртуальні вбивства призводять до того, що дитина втрачає|розгублює| ціннісні орієнтири, перестає цінувати
життя як таке, стає нелюдяною і, через відсутність фізичних навантажень, ще і
слабкою. У неї
починаються формуватися
комплекси, які мають істотну
пролонговану дію, негативно впливають на все подальше життя.
Дуже хочеться відзначити й таку важливу для людини якість, яка виховується при заняттях
дитини дзюдо, як
мужність. Де прищеплюватиметься така дуже важлива риса для людини? Вітчизняний кінематограф через
нестачу засобів скоротив
випуск високоякісних, високохудожніх фільмів для дітей, підлітків, що виховують
почуття патріотизму,
мужності. Телепередачі в гонитві
за рейтингами й гарячими новинами рясніють сценами насильства, жорстокості, побічно підігрівають
інтерес до нетрадиційної сексуальної орієнтації. Це дезорієнтує дітей в їх
ціннісних установках. До чого це призводить у майбутньому? Відповідь невтішна, знаючи, що
вже протягом життя одного покоління (17 років) і більш, – з 1990 по 2012 рр.
статистичні дані свідчать
про зростання захворюваності
школярів, значне погіршення їх фізичних кондицій. Учні вмирають під час занять
фізкультурою! І такі випадки не поодинокі в Україні. Невтішні дані й міністерства оборони України
про фізичний стан
призовників.
На початку своєї роботи викладачем у ВНЗ автор статті був глибоко переконаний,
що студент, який відмінно
знає свій предмет, хай і
недостатньо фізично розвинений, принесе більше користі країні, наприклад, ніж
трієчник, хай він і виграє серйозні змагання. Зараз думка змінилася. Не можна
недооцінювати те, що у фізично здорової (а значить, фізично культурної) молодої людини велика
вірогідність
народження здорового потомства. А чи не це найголовніше багатство в
майбутньому?
Заняття дзюдо виховують такі почуття, як любов до Батьківщини, гордість за її досягнення,
наполегливість, працьовитість, мужність, упевненість в собі, справедливість,
доброту. Хлопчики стають мужніми, а дівчатка – більш жіночними, упевненими
людьми.
Хороший тренер дзюдо
багато уваги приділяє
виховній роботі. Дзігоро Кано розглядав
дзюдо як метод удосконалення свідомості, розвиток моральності. Це
забезпечується через саму специфіку занять дзюдо і досягається, наприклад, за
рахунок поступової зміни ролі того, хто займається дзюдо, з учня на вчителя у процесі вивчення прийомів
у парах з людьми різного
рівня підготовки, що приводить
їх до необхідності допомагати один одному.
Заняття дзюдо, що вимагають самоконтролю, позитивно позначаються на особистості учня, розвивають його й
розумово. Так, добре тренується пам'ять за рахунок необхідності вивчення
складних прийомів, комбінацій. Розвивається спостережливість завдяки практиці
рандорі (тренувальні вільні схватки в дзюдо, – авт.), а також уява і творчий підхід при
освоєнні варіативної техніки,
уміння виражати свої
думки при описі прийомів.
Тобто людина завдяки заняттям
дзюдо розвиваються комплексно, всебічно.
Не можна не відзначити такий важливий аспект занять дзюдо, як прикладний. Уміння захистити
себе в наш жорстокий час є
дуже важливим. Дзюдо передбачає
не тільки застосування
своєї сили до супротивника,
але й використання сили супротивника
проти нього ж. А це
вміння дозволяє зрівнювати
сили суперників, наприклад, хлопчика й дівчинки, сприяє ефективнішому застосуванню сили.
Доцільно навести одну з історій, що трапилася з Дзігоро Кано, яка дійшла до
наших днів. Одного разу,
прогулюючись по саду після
снігопаду, майстер
помітив, що сильний
сніг поламав багато гілок
на деревах. Але одна тонка
гілочка під вагою снігу все нижче схилялася до землі. У якийсь момент сніг зісковзнув з неї. Гілочка
розпрямилася й зайняла
своє положення. «Ось таким і має бути дзюдоїст, –
гнучким і сильним!», – вигукнув Дзігоро Кано.
Закликаю батьків
віддавати своїх дітей займатися дзюдо. Чим раніше, тим краще, тим більше осягне
людина на шляху до свого духовного
й фізичного вдосконалення. Та й самі батьки повинні показувати дітям особистий приклад. Авторитет тата й мами істотно виросте, якщо вони
займатимуться таким серйозним видом спорту. Зникнуть проблеми, пов'язані з
тиском, надмірною вагою, стресами на
роботі. У цьому, шановні читачі, вам допоможе дзюдо. Займайтеся дзюдо,
самовдосконалюйтеся, боріться і перемагайте!
Дзюдо –
це не лише філософія, спосіб вирішення повсякденних проблем. Дзюдо – саме
життя.