Проценко О. Л

Харьківський національний автомобільно-дорожній університет

Основні функції рекреації

Сучасне виробництво пов’язане з великими фізичними та нервовими навантаженнями на людину. Деградоване штучне міське середовище здійснює комплексну шкідливу дію на здоров’я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напружених ритмом життя, щільністю населення, недостатньою кількістю зелених насаджень і так далі.

З давніх пір відомий сприятливий вплив природи на фізичне і психологічне здоров’я людини. Відновлення сил на лоні природи на віддалі від міської метушні застосовувалось іще в Древньому Римі.

Останнім часом проблемам, пов’язаних із розвитком рекреаційного природокористування, приділяється все більше значення.

За ступенем забезпечення рекреаційними ресурсами територія України займає одне з провідних місць в Європі, але сучасне використання цих територій має від’ємні тенденції, що виражаються в зменшенні рівня рентабельності оздоровчих та рекреаційних закладів (коефіцієнт використання складає 0,25 – 0, 30), нерегульованості процесів освоєння рекреаційних територій за іншими призначеннями (житлове, дачне будівництво), і так далі.

Використання рекреаційних ресурсів в містах і пригородніх районах в наш час відбувається стихійно, без врахування екологічної ситуації, яка, з одного боку - здійснює негативний вплив на здоров’я відпочиваючого населення, а, з іншої – перевищує допустимі навантаження на екосистеми. Крім того, неорганізований відпочинок і туризм негативно впливають на розвиток туристичного бізнесу і не приносить можливого прибутку в бюджет регіону.

Рекреаційна діяльність характеризується економічною, соціально-культурною та методико-біологічною функціями.

1) Економічна функція рекреаційної діяльності полягає в розширеному відтворенні робочої сили, підвищенні продуктивності праці, збільшенні фонду робочого часу. Рекреація сприяє розвитку сфери обслуговування населення, вирівнюванню рівня розвитку районів, раціональному, науково-обґрунтованому використанню природних багатств краю.

2) Методико-біологічна функція рекреаційної діяльності – це зниження захворюваності, збільшення тривалості життя людей.

3) Соціально-культурна функція полягає в пізнанні навколишнього світу, спілкуванні людини з природою. Вона знаходить відображення в рості творчої активності, розширенні кругозору, покращенні психологічного клімату в трудових колективах.

Усі три функції рекреації тісно пов’язані між собою і виражаються у збільшенні національного прибутку і загальному підвищенні соціально-економічної ефективності суспільного виробництва

Рекреаційна діяльність проявляється у вигляді конкретних рекреаційних занять чи циклів. За функціональними особливостями і цілями рекреаційна діяльність класифікується на види: лікувально-профілактична, оздоровча, спортивна, утилітарна, пізнавальна.

Життєві цикли рекреаційної діяльності виявляються в чергуванні видів і форм рекреації, географічних районів і т.д.

Різноманітність, комбінування і циклічність рекреаційних занять безпосереднім чином пов'язана з властивостями рекреаційних територій і їх організацією. Різноманітності занять повинна відповідати різноманітності рекреаційних ресурсів як природних, так і культурно-історичних. Комбінування і циклічність також можливі за наявності різноманітних ресурсів на певній території.

В районному плануванні функціональна різноманітність рекреаційної території (вибір природних комплексів, набір і розміщення інженерних споруд і т. д.) досягається на основі бюджету часу рекреанта, тобто з вказівкою набору і тривалості занять.

Прояв властивостей рекреаційних циклів на глобальному і макротериторіальному рівнях може розцінюватися як задача територіальної організації рекреаційної галузі в цілому, тобто як забезпечення різноманітності пропозиції.

Необхідно відзначити дві основні тенденції в еволюції рекреаційної діяльності. Ці зміни відображаються на структурі рекреаційних потреб. Перша тенденція виявляється в зростанні відносного значення рекреаційних оздоровчих, спортивних і пізнавальних занять, з одного боку, і у відносному зниженні лікувальних видів занять, з іншого.

Особливо помітна тенденція зростання популярності видів рекреації, зв'язаних з використанням природних (не перетворених або слабо перетворених) ландшафтів. Другою тенденцією є виникнення нових, вірніше тих, що раніше не практикувалися, рекреаційних занять.

В умовах все більшої самостійності управління регіонами постає питання обґрунтування основних напрямків розвитку рекреаційних територій. При цьому необхідне формування соціально-економічного механізму рекреаційного природокористування. Альтернативою удосконалення існуючих структур управління рекреаційними ресурсами може стати створення нових організацій, наприклад, основаних на корпоративних початках, головною функцією яких стало б створення ефективного фінансово-економічного інвестування рекреаційних господарств в мстах і сільських районах.

Аналіз практики розв’язання подібних проблем в країнах з розвиненою ринковою економікою свідчить про особливу значимість програмно-цільового підходу як рекомендованого інструменту координаційного типу в організації та управлінні. Програма раціонального розвитку рекреації повинна містити цільовий та ресурсний блоки, блоки розробки заходів та забезпечення. Головною метою такої програми може стати формування правових, економічних, організаційних основ для оптимального розвитку рекреаційних ресурсів регіону.

Зрозуміло, що проекти по рекреаційному оздоровленню території не можуть бути надзвичайно прибутковими, але їх експлуатація гарантує постійний прибуток.

Велике суспільне значення рекреації зумовлює необхідність подальшого дослідження теоретично-методичних питань розробки організаційно-економічних та екологічних основ розвитку рекреаційного комплексу регіону.

Літературні джерела

1. Петренко И.М. Организационный механизм управления рекреационным комплексом города // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2002. - № 3 – 4. – С.208-213.

2. Теоретические основы рекреационной географии/Под ред. В.С.Преображенского.- М.: Наука, 1975.- 224 С.