Економічні науки / Маркетинг і менеджмент
К.е.н. Пуліна
Т.В.
Для
безперервного просування результатів інноваційної діяльності на ринок необхідно
сформувати адекватну інноваційно -
інвестиційну політику підприємства.
Інноваційно-інвестиційна політика - це своєрідна програма, що встановлює
черговість впровадження інновацій у залежності від наявних ресурсів
(інвестицій) і поставлених завдань. Метою інноваційно - інвестиційної політики
є забезпечення погодженості якісних і кількісних зв'язків усіх елементів інноваційно
- інвестиційної діяльності.
Механізм розробки інноваційно - інвестиційної політики містить у собі ряд послідовних етапів. Серед них головні:
-
дослідження попиту на продукцію підприємства, визначення місткості
ринку і перспектив його розвитку;
- дослідження ринків необхідних ресурсів;
- планування
й організація інноваційної діяльності;
- кадрове забезпечення інноваційної діяльності;
-
комплексний аналіз ефективності впровадження нововведень і
пов'язаних з ними ризиків.
Основна мета формування інноваційно - інвестиційної політики - об'єднання всіх учасників проекту на виконання комплексу робіт для досягнення кінцевого результату.
Щоб досягти
цілей інноваційно-інвестиційної політики підприємства, необхідно врахувати
реальні й потенційні можливості в цьому напрямку і формувати інноваційну
стратегію, орієнтовану на них. Інноваційна стратегія підприємства визначає, на
яку товарно-ринкову комбінацію необхідно орієнтувати інноваційні дії підприємства.
Розробка
інноваційної стратегії підприємства ґрунтується на базових вимогах до інноваційного продукту
отриманих за допомогою маркетингових інструментів. Основу вироблення
інноваційної стратегії складають
науково-технічна політика, ринкова позиція підприємства і зміни в зовнішнім середовищі.
Основною умовою реалізації інноваційної стратегії є – розвиток інноваційного потенціалу підприємства відповідно до стратегії підприємства, що дозволяє одержати конкурентні переваги як у короткостроковий, так і в довгостроковий період часу.
Оптимізації інноваційного потенціалу сприяють такі фактори:
- наявність ключових компетенцій, що визначають
напрямки і масштаби можливих потенційно
ефективних нововведень;
-
гнучкі організаційні
форми, що дозволяють сполучити децентралізацію управління, необхідну для
ефективного освоєння нововведень, і централізацію, необхідну для застосування
колективних технологій і постійного перегляду організації і функцій відповідних
підрозділів;
- процеси навчання, що забезпечують нагромадження специфічних компетенцій у результаті досвіду, аналізу зовнішніх факторів і явищ, асиміляції нових технологій, методів виробництва й управління;
- методи розміщення ресурсів, що відповідають потребам прибуткових капітальних вкладень у даний момент, і створення можливостей для таких у майбутньому;
- наявність спеціалізованої структури управління, здатної інтегрувати і координувати діяльність функціональних підрозділів у інноваційному процесі, здійснювати постійний моніторинг існуючої структури ринків, здійснювати аналіз функцій і задач у сфері інноваційного розвитку, оцінювати і підвищувати кваліфікаційний рівень персоналу при реалізації конкретних інноваційно-інвестиційних проектів.
Для успішної реалізації розглянутих аспектів інноваційно – інвестиційної діяльності підприємства останнім часом досить успішно застосовується концепція реінжинірингу, яка у свою чергу теж може розглядатись як організаційна інновація та інструмент реалізації інноваційної стратегії.
{6.11}
Інноваційний характер реінжинірингу полягає в тому, що розробляється
зовсім новий діловий процес, а його реалізація дає дерево наступних інновацій у
стані інших елементів виробничо-господарської системи підприємства.
Виділяють
три типи організацій, для яких застосування реінжинірингу необхідно і доцільно:
1. Організації, що знаходяться в кризовому стані. У таких компаній немає вибору: якщо вони не почнуть рішучих кроків, вони неминуче згаснуть. У такому стані час від часу знаходяться практично всі організації коли переходять з одного рівня життєвого циклу організації на інший;
2. Організації, що розробляють інноваційні стратегії розвитку, у сучасний момент не знаходяться в кризовому
стані, але керівники передбачають неминучість виникнення проблем, пов'язаних з появою нових
конкурентів, зміною вимог клієнтів, зміною поводження галузевих конкурентів,
зміною постачань ресурсів, зміною стану макросередовища та інше;
3. Організації-лідери, що проводять агресивну інноваційну політику. Вони не мають проблем ні зараз, ні в майбутньому. Однак такі організації-лідери не задовольняються поточним гарним станом і за допомогою реінжинірингу прагнуть досягти іншого якісного стану (рівня розвитку).
Концепція реінжинірингу одержала широке визнання, сотні вітчизняних й закордонних підприємств активно використовують методи аналізу і корінного перепроектування бізнес-процесів. Більше 80 % керівників американських підприємств (в опитуванні брали участь керівники підприємств із річним оборотом від 7 млн. дол. до 7 млрд. дол.) стверджують, що корінна реорганізація виробництва є найважливішою умовою майбутніх успіхів і виживання, а майже 5 % вважають, що зусилля з перепроектування бізнес-процесів уже досягли наміченої мети - вивели їх у число підприємств «світового класу». Серед основних мотивів, що спонукали керівників піти на здійснення корінної реорганізації виробництва згадувалися: прагнення задовольнити запити споживачів, намір вистояти в конкурентній боротьбі й прагнення домогтися найкращих фінансових показників.
{6.11}
Інноваційний характер реінжиніринга полягає в тому, що
розробляється зовсім новий діловий процес, а його реалізація дає дерево
наступних інновацій у стані інших елементів виробничо-господарської системи
підприємства. Об'єктом реінжиніринга є один з організаційних елементів -
технологія ділових процесів (бізнес-процесів ). Бізнес-процес - це сукупність взаємозалежних функцій
перетворення вхідних ресурсів у вихідні.
У результаті перепроектування існуючих
бізнес-процесів підприємства перерозподіляється і мінімізується використання
різних ресурсів, підвищується якість обслуговування клієнтів, спрощується
організаційна структура підприємства, на порядок підвищується ефективність
діяльності.
Станом на сучасний момент більшість
вітчизняних підприємств має
лінійно-функціональну структуру управління з перевагою централізованих
вертикальних взаємозв'язків, що не відповідає сучасним вимогам ринкових відносин
в силу об'єктивних причин.
Зміна структури управління підприємства можлива шляхом проведення його реструктуризації, організаційно-управлінським аспектом якої є реінжиніринг бізнес-процесів.
Таким чином процес реструктуризації/трансформації підприємства
це переведення компанії з існуючого положення в бажане при наявності
наступних умов:
-розвиток
бачення та стратегії;
- створення
необхідної (бажаної) бізнес-культури;
-інтегрування та покращення ведення бізнесу (реінжиніринг);
- розвиток технологічних рішень.
В
дослідженні доведено що для перетворень
на рівні організації з метою забезпечення конкурентних переваг у
довгостроковому періоді останнім часом все більшого поширення набуває такий вид
організаційних інновацій як реінжиніринг бізнес-процесів.