Досвід економічно розвинених держав свідчить про те, що підприємницька
діяльність є основою економічної могутності і, відповідно, безпеки держави.
Вагомою компонентою економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємств є
податкова безпека як складова фінансової безпеки. Захищеність економічних
інтересів підприємств через оптимізацію
податків забезпечує їх стале функціонування та розвиток в умовах
європейської інтеграції України і вступу держави до СОТ, що, своєю чергою,
сприяє формуванню здорового конкурентного середовища та передумов для залучення
інвестицій.
У всьому світі майбутнє економічної безпеки неможливе без
податкової безпеки, оскільки здійснювана державою податкова політика може
як зрушити економіку з „мертвої точки”, дати поштовх до розвитку, так і
„згубити економіку”. В Україні найбільшою загрозою підприємництву є політика
держави щодо маніпулювання податками, що спричиняє негативні явища в економіці,
соціальну напруженість.
У літературі проблемам податкової безпеки як виду економічної безпеки
підприємств не приділено достатньої уваги, вони залишаються маловивченими. Поняття податкової безпеки
насамперед асоціюється з можливими загрозами, які пов’язані з системою
оподаткування і які призводять до матеріальних і фінансових втрат. Податкові загрози можуть існувати як з боку
самих підприємств у вигляді дотримання податкової дисципліни, податкового
планування, а також з боку держави у вигляді встановленої системи
оподаткування, здійснення різного роду податкових перевірок тощо.
З огляду на це вважаємо, що податкову безпеку
підприємства (бізнесу) слід розглядати як процес виявлення (знаходження), попередження і
припинення загроз (фактів, явищ і дій), що можуть заподіяти матеріальний або
моральний збиток бізнесу внаслідок
виконання податкових платежів.
Сьогодні розуміння податкової безпеки у категоріях
економічного відтворення поки що не здобуло в Україні належного визнання.
Чинною залишається застаріла Концепція державної політики національної безпеки
1997 року, в якій основними загрозами національній безпеці в економічній сфері
визнано: неефективність системи державного регулювання, структурні
диспропорції, монополізм та перешкоди становленню ринкової економіки, ресурсну,
фінансову та технологічну залежність від інших країн, економічну ізоляцію від
світової економічної системи, відплив ресурсів за межі країни, криміналізацію
суспільства та „тінізацію” економіки. Відповідно до
цього Концепція будує й основні напрями державної політики національної безпеки
в економічній сфері, якими визнано: недопущення нецільового використання
бюджетних та інших державних коштів, контроль за експортно-імпортною діяльністю
та захист вітчизняного виробника (у цій сфері), боротьба з протиправною
економічною діяльністю та відпливом ресурсів.
З процесами глобалізації економіки, приватизації державної власності за
участю іноземних структур, відмивання значних сум грошей, тінізації
економіки і масового ухилення від сплати податків на чільне місце виходить
захист підприємництва від податкових загроз, а, отже, і питання податкової
безпеки.
Існуюча податкова система є однією з реальних загроз розвитку
підприємництва. Для того щоб осягнути сучасний стан оподаткування
підприємницької діяльності в Україні необхідно пам'ятати, що на сьогодні цей
процес регулюють понад 80 законів України; більше 200 указів Президента
України; майже сотня постанов уряду України та майже дві тисячі підзаконних актів
міністерств та відомств. Крім того, нормативно-правова база оподаткування є
складною, неоднорідною та нестабільною, інколи суперечливою. Така регламентація
правового поля призводить до збільшення податкового і фіскального тиску. За даними Інституту реформ податковий тиск в Україні
становить 67 %. Звідси можна зробити висновок про те, що податкова система
України має переважно фіскальний характер, а не зорієнтована на економічне
зростання.
Значною є проблема ухилення від оподаткування. Непомірний
податковий тиск, коли після оподаткування гривні залишається всього 20 коп.,
заганяє в тінь значні грошові потоки, чим звужується сфера банківського
кредитування, особливо довгострокового. Як свідчить досвід Росії, зменшення
розмірів податків сприяє зростанню виробництва, створенню стимулів чистої і
чесної діяльності з прозорими грошовими потоками.
Крім того, діючий в Україні принцип оподаткування, на відміну від
загальноприйнятого, є принципом оподаткування намірів, а не результатів
діяльності, адже оподаткуванню
підлягають неотримані реально кошти. Звичайно, такий
підхід стримує розвиток підприємницької діяльності, бо за несвоєчасну (за
законом) сплату податку застосовуються дуже жорсткі санкції, які здатні
розорити підприємство.
Ще однією податковою загрозою є наявність
у системі оподаткування податку на додану вартість, що, як вважають фахівці, є
абсолютно невиправданим, оскільки ПДВ — це податок на витрати, що несе
підприємство. Цей податок застосовується лише в окремих економічно розвинених
країнах з метою обмеження надмірного внутрішнього споживання та стимулювання
експорту. В Україні ж обмеження внутрішнього
споживання є абсолютно неприйнятним.
Тому наявність
такого податку у системі оподаткування є одним із найдієвіших дестимуляторів розвитку підприємництва.
Досвід розвинених країн Заходу доводить, що чим нижчі податки, тим
більше поле оподаткування і, як результат, загальна сума зібраних податків, а не навпаки,
як у нашій вітчизняній
практиці, коли податкова система конфіскаційного
характеру змушує виробників
“ховатися в тінь”, щоб уникнути втрат. Яскравим
прикладом залежності рівня податків і ділової
активності та поповнення
бюджету була ситуація в кінці 1970 - на початку 1980 років
у США, коли спостерігалася досить загрозлива тенденція спаду темпів
економічного зростання, зниження бюджетних надходжень та скорочення робочих місць. Перше, що зробила нова адміністрація,
це суттєво знизила податки. Вже через кілька місяців ситуація почала виправлятися: з‘явилось більше підприємців, податки від діяльності
яких з лишком компенсували їх знижений рівень.
У контексті податкової безпеки принциповим є питання контролю з боку як
податкових структур, так і державних органів
за безпосередньою поточною діяльністю підприємницьких структур, тобто
втручання у їх діяльність. Сьогодні право контролю мають більше 20 органів
державного управління, які є
зацікавленими саме у порушеннях власних нормативних актів, бо це дає можливість
накладати штрафні санкції і отримувати відповідну частку. Відповідно до такої
зацікавленості формується зміст відповідних актів, що дає можливість поліваріантного їх трактування.
З метою покращення ситуації щодо податкової безпеки потрібно якнайскоріше
доопрацювати і прийняти Податковий кодекс України, зменшити кількість органів
контролю, ввести "дзеркальну відповідальність", створити умови для
формування сприятливого інституційного середовища оподаткування. Все це
сприятиме економічному зростанню України.