Економічні науки/10. Економіка підприємства

Кравцова К.М., Корасьова Ю. М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського, Україна

Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні

Для успішного розвитку малого бізнесу потрібне оптимальне сплетіння різноманітних засобів фінансування малих підприємств: самофінансування, державні інвестиції, банківське кредитування та зовнішні інвестиції.

Адже, удосконалення системи розвитку малого підприємництва України в сучасних умовах виступає дуже важливою проблемою. Її вирішення суттєво вплине на поповнення державного бюджету, подальший розвиток підприємництва, інвестування галузей національної економіки та соціальний захист населення. Недоліки у податковій системі призводять до негативних наслідків в економіці країни та до її тінізації.

Актуальність теми дослідження визначається тим, що в Україні малі підприємства ще не посіли належного місця в національній економіці країни, в той час, як, наприклад, в країнах ЄС малі підприємства розглядаються як визначальний фактор у досягненні конкурентоспроможності європейської економіки на світовому ринку, високої ефективності внутрішнього ринку, а також як фактор забезпечення зайнятості населення.

Результати дослідження тенденцій розвитку малого бізнесу в країнах з розвинутою економікою доводять потенційну можливість перетворення малого підприємництва у потужний сектор економіки шляхом накопичення великої кількості суб'єктів господарювання. Але ефективна реалізація внутрішнього потенціалу цих підприємств можлива лише за умов належної підтримки з боку держави.

Практично в усіх розвинутих країнах держава бере активну участь у формуванні та розвитку підприємницької діяльності, підтримці найбільш доцільних і ефективних напрямів. В Україні реалізація програми Уряду щодо підтримки малого підприємництва дала змогу розв'язати комплекс проблем. Зокрема, на початок 2006 р. в країні зареєстровано 295,1 тис. малих підприємництв різноманітних форм власності, що на 77,2 тис. одиниць, або на 35,4% більше, ніж у 2000 р. На цю саму дату середньорічна кількість найманих працівників малих підприємств становила 1,8 млн осіб порівняно з 1,7 млн, або збільшилась на 5,9% порівняно з 2000 р. На 10 тис. наявного населення кількість малих підприємств на 01.01.2006 р. становила 63 одиниці і збільшилась на 19 одиниць, або в 1,4 раза, при цьому у 2005 р. середньорічна кількість найманих працівників малого бізнесу становила 19,6% до кількості найманих працівників підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності та зросла на 4,5 відсоткових пункта, або в  1,3 раза порівняно з 2000 р.[2, С 319].

При відсутності налагоджених механізмів координації дій суб'єктів господарювання й несприятливій макроекономічній ситуації можливі зниження ефективності як окремих елементів, так і всієї системи.

Говорячи про корінні фактори низької ефективності й конкурентоспроможності підприємств, необхідно зауважити недостатню ефективність управління й організацію праці, які є передумовою низької ефективності уже наявних виробничих потужностей. Як показала практика, технічне переозброєння не вирішує проблему підвищення техніко-економічної ефективності виробництва. Впровадження нових поколінь технічних засобів, що здійснюється в рамках неефективно діючої системи управління, як правило, не забезпечує очікуваної віддачі. Цей самий фактор стримує освоєння передових технологій, що потребує вищого ступеня координації потокових процесів. Таким чином, якісне підвищення економічної ефективності блокується існуючими методами управління й організації, що не дозволяють повною мірою забезпечити ефективну адаптацію до зовнішнього середовища.

Отже, можна виділити дві ключові проблеми, що перешкоджають досягненню конкурентоспроможності, високої економічної ефективності підприємств: низька економічна ефективність технологій, використовуваних для створення споживчої цінності, і неадекватні вимогам досягнення високої конкурентоспроможності методи організації й управління підприємством.

Більш за все суб'єктів малого підприємництва пригнічує податковий тягар. Це призводить до таких негативних наслідків, як спад ділової активності суб'єктів господарювання, відтік національного капіталу за кордон, тінізація економіки. Через це зменшуються надходження у бюджет, що в свою чергу знову примушує державу вводити нові податки та збільшувати базу існуючих податків. Таким чином, все обертається по колу і не дає можливості суб'єктам малого підприємництва успішно розвиватися.

Але, як показує практика останніх років, відсутність сприятливих умов для розвитку підприємництва базується на недосконалості механізмів державного регулювання, а саме: податкова та фінансово-кредитна система не відповідає вимогам сьогодення; недосконала система державного регулювання ціноутворення; диспропорції у перерозподілі податкових зборів між центром та регіонами тощо.

Зважаючи на це, малі підприємства в Україні, як правило, невеликі - в кожному з них у 2005 р. працювало в середньому 6 осіб, що в 1,3 раза менше, ніж у 2000 р. та у 8,3 раза нижче нормативного показника. Крім того, дохід від реалізації на одне мале підприємство у 2005 р. нижче, ніж у 2000 р. в 2,1 раза [2, с. 314, 319; 4, с. 298, 301]. За видами економічної діяльності на початок 2006 р. малі підприємства розподілились таким чином: оптова й роздрібна торгівля і торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту -101,4 тис. (34,4%); операції з нерухомістю, здаванням у найом та послуги юридичним особам - 59,4 (20,1%); промисловість - 44,8 (15,2%); будівництво - 28,7 (9,7%); сільське господарство, мисливство та лісове господарство - 15,1 (5,1%); транспорт і зв'язок -14,3 (4,8%); колективні, громадські та особисті послуги - 10,6 тис. (3,6%); на інші види малих підприємства припадає - 7,1% (2, с 315).

Більш досконалою формою активності підприємництва є вибір зовнішніх умов або їхня адаптація до потреб існування цієї системи[1]. Сутність цього вибору полягає в організації такої взаємодії всіх потокових процесів у конкретних зовнішніх умовах, що вела б до підтримки рівня варіабельності зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства на рівні, що забезпечує утворення резервів (буферів) для компенсації втрат у потоках.

Вибір поведінки припускає наявність безлічі різних наслідків (варіантів регулювання), об'єднаних загальною властивістю відповідності одній зовнішній причини – факторові варіабельності – у даних умовах. Із цих позицій сутність вибору полягає в тому, що кожен з можливих різних наслідків перетворюється на фактичну поведінку, що відповідає в певних межах даному факторові варіабельності і внутрішньої мети функціонування системи. Внутрішня - це інформаційна внутрішня причина, що регулює дію системи за допомогою вибору поведінки у відповідь на дію зовнішнього фактора варіабельності (ентропії).

Дослідження динаміки малих підприємств за видами економічної діяльності свідчить, що найвищі темпи зростання їх кількості спостерігаються на ринку операцій з нерухомістю, здаванням в найом та наданням послуг юридичним особам - в 2,3 раза, у сільському господарстві - в 1,9 раза; охороні здоров'я та соціальній допомозі - майже в 1,9 раза, транспорті і зв'язку - в 1,7 раза, будівництві - в 1,6 раза тощо. Якщо ж порівняти частку продукції малих підприємств у загальних обсягах реалізованої продукції по Україні в динаміці, то ми доходимо висновку: за 2005 р. вона становила 5,5% та зменшилася порівняно з 2000 р. на 2,6 відсоткових пункта, а частка продукції малих підприємств в обсязі реалізованої промислової продукції у 2005 р. становила всього 2,3%, що менше ніж у 2000 р. на 0,6 відсоткових пункта [2, с. 318, 323].

Таким чином, у результаті дослідження стану, тенденцій і закономірностей розвитку діяльності малих підприємств України виявлено значні проблеми: темпи зростання малих підприємств, які здійснюють операції з нерухомістю, перевищують середні темпи зростання по Україні у 2005 р, в 1,7 раза, але вони мають збитки від своєї діяльності в сумі 135,8 млн грн. Усі ці особливості розвитку показників малих підприємств дають підстави для сумнівів у прозорості  формування фінансових результатів.

Це свідчить про відсутність виваженої податкової, фінансової політики з боку державних органів влади або необізнаність їх у реальних можливостях малого бізнесу, відсутність контролю за рухом капіталу малих підприємств. Жоден підприємець не буде працювати декілька років поспіль збитково.

Отже, ми можемо сказати, що на даному етапі розвиток малого бізнесу в Україні відбувається хаотично. Над його вдосконаленням працює багато науковців. Але перед ними постає ряд проблемних питань, які вимагають невідкладного розв'язання.

Наразі пріоритетами діяльності малих підприємств має бути вдосконалення механізмів стимулювання розвитку бізнесу, створення умов для підвищення конкурентоспроможності, а державні органи влади повинні вдосконалити нормативно-правові передумови щодо податкової реформи з метою зміцнення фінансово-економічної основи малих підприємств. Фінансове забезпечення реалізації стратегічних пріоритетів має здійснюватися за рахунок власних коштів малих підприємств та залучених коштів інвесторів.

Література:

1. Сергеев В. И. Логистика в бизнесе: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 608 с.

2. Статистичний щорічник України за 2005 р. / Державний комітет статистики України; За редю О. Г. Осауленка: Відп. За вип.. В. А. Головко. – К.: Консультант, 2006ж. – 575 с.

3. Саваріна О. Удосконалення законодавства з питань оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності // Право України. – 2005. - №7. – с.46-49.

4.Фокіна Н. П., Бокій В. І., Економічна безпека підприємства – найважливіша складова фінансової стійкості// Актуальні проблеми економіки, №8, 2003, 111-113 с.

5. Державна програма соціального і економічного розвитку України на 2007 р. – К., 2007. – 371 с.