Экономические науки/ 5. Управление трудовыми ресурсами

Добаріна Г.Є.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

Проблеми та шляхи підвищення ефективності праці

Однією з головних та найважливіших загальногосподарських та галузевих функцій в умовах розвитку в Україні ринкових відносин є раціональне використання трудових ресурсів на всіх рівнях національної економіки, що сприятиме виготовленню конкурентоспроможної продукції, поліпшенню економічної діяльності і зростанню доходів працівників. Реалізація цих завдань є неможливою без підвищення ефективності праці.

Розвиток ринкової економіки в Україні потребує здійснити перехід від оцінки ефективності праці переважно на основі екстенсивних методів до інтенсивних. В умовах екстенсивного розвитку результат праці був пов’язаний з аналізом валових показників – обсягу виготовленої продукції (виконання робіт, надання послуг) за визначений термін. За таких умов суспільний та внутрішньовиробничий критерій ефективності були фактично неподільними, а загальногосподарський критерій економічної ефективності праці самостійно не мав необхідності бути відокремленим та виділеним як показник оцінки самої праці [3, с. 14].

На сучасному етапі становлення ринкової економіки в Україні досі немає дієвих державних важелів, які повинні врегулювати використання найважливішого ресурсу – трудового потенціалу, що ускладнює забезпечення розвитку національної економіки на засадах застосування ефективної праці.

Не дивлячись на наявність наукових досліджень з питань методичного регулювання ефективністю праці та проблематики цього процесу в розрізі управління на локальному рівні, в Україні майже відсутні концептуальні дослідження та розробки щодо вдосконалення механізму ефективності праці, як пріоритетного напряму державного регулювання; недостатньо розроблені теоретико-методологічні аспекти взаємозалежності між ефективністю праці та її стимулюванням, оцінкою ефекту від праці у системах стимулювання; з теоретичної точки зору існує велика кількість трактувань, що ускладнює єдину термінологію та формування єдиного підходу при дослідженнях з проблем ефективності праці.

Для вирішення визначених проблем необхідно, перш за все, охарактеризувати поняття “праця” та “ефективність”.

В сучасному словнику соціально-трудових відносин праця розглядається як “діяльність людини, спрямована на створення життєвих благ, надання послуг, організацію функціонування держави і суспільства та управління ними” [2, с.12].

Економічний аспект дослідження поняття “праця” враховує дію економічних законів, які пов’язані із залученням робочої сили, розподілом продуктів праці, а також можливі шляхи щодо її підвищення завдяки продуктивності та ефективності.

Ефективність праці є більш широким поняттям, ніж її продуктивність, оскільки враховує не тільки обсяг продукції (робіт, послуг), кількість працівників або витрачений час, але й витрати на її виготовлення, що в ринкових умовах є найголовнішим чинником при визначенні собівартості та ціни на ринках збуту [1, с. 33]. У зв’язку з цим можна констатувати, що термін (показники) “ефективність праці” та “ефективність виробництва” взаємопов’язані та взаємозалежні. При цьому проблема оцінки ефективності праці тісно пов’язується з проблемою економічної оцінки виробленої продукції (робіт, послуг) та проблемою оцінки результатів праці.

Можна стверджувати, що в сучасних умовах розвитку ринкових відносин в Україні відбуваються негативні процеси, які характеризуються розбалансованістю між оцінкою праці та ефективністю економічної діяльності. Такі тенденції стримують піднесення національної економіки, оскільки мають ознаку не коригованих процесів на ринку праці та, зокрема, недосконалого управління ефективністю праці без безпосередньої участі держави [1, с.36].

За таких умов, на наш погляд, потребується розробка концептуального механізму управління працею з метою мобілізації трудового потенціалу до підвищення ефективності праці на всіх рівнях: від локального до національного. У зв’язку з цим за своєю метою концепція удосконалення механізму управління ефективністю праці повинна ґрунтуватися на:

- внесенні змін до чинного законодавства із визначенням “ефективності праці”;

- впровадженні ефективних методологічних розробок під час зміни у чинному законодавстві за участю вчених та науковців;

- удосконаленні механізму взаємодії на всіх рівнях національної економіки між всіма сторонами соціально-трудових відносин щодо досягнення збалансованості між ефективністю праці та її оплатою на засадах підвищення відповідальності працедавців за своєчасну та у повному обсязі виплату заробітної плати – як заходу відтворення її стимулюючої функції та підвищення рівня захисту прав найманих працівників.

Ми вважаємо, що запропоновані концептуальні підходи щодо підвищення ефективності праці в Україні повинні бути впроваджені за безпосередньою участю держави, втручання держави у соціально-економічні процеси дозволить підвищити ефективність праці, створити умови для ефективного використання робочої сили та удосконалити контроль за справедливою винагородою праці.

Література

1. Гончаров В.М. Концептуальні проблеми ефективності праці в Україні. // Вісник економічної науки України. 2007 № 2. с.33-37.

2. 100 термінів і понять соціально-трудової сфери: енциклопедичний словник. – Луганськ: ДУНДІ соціально-трудових відносин, 2005. – 220 с.

3. Концепція нормування праці на принципах ефективної взаємодії показників професійно-кваліфікаційного рівня працівників, їх продуктивності та заробітної плати. Краматорськ: центр продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України, 2004. 20 с.