Захарчин Н.Г.

Національний лісотехнічний університет України

“Русская национальная фракция “ у Третій Державній Думі про етнокультурний характер Холмщини і Підляшшя і потребу створення Холмської губернії

Тема запропонована у заголовок статті є актуальною, оскільки може послужити справі глибшого вивчення історії Холмщини і Підляшшя, які на початку ХХ століття були заселені українською людністю. Актуальність теми обгрунтовується також і невеликою кількістю історичних розвідок про спроби створення Холмської губернії з Холмщини і Підляшшя у 1909-1912 рр.

25 листопада 1911 року у Третій Державній Думі розпочалося обговорення законопроекту “Про виділення зі складу губерній Царства Польського східних частин Люблінської і Сідлецької губерній з утворенням з них особливої Холмської губернії [1,стб.2591]. питання про створення Холмської губернії піднімалося не вперше. Так, ще в 60-х рр. ХІХ ст. така пропозиція була відхилена у вищих урядових колах. В кінці 90-х рр.ХІХ ст. проект статс-секретаря Побєдоносцева К.П. також не знайшов підтримки. У 1901 р. міністр внутрішніх справ звертається до Варшавського генерал-губернатора Черткова з вимогою надати висновки у справі виділення. Генерал-губернатор висловлюється не тільки проти виділення східних частин Люблінської і Сідлецької губерній для створення Холмської губернії. Він виступає проти будь-якої відособленості даного регіону. Головну небезпеку генерал-губернатор вбачав у створенні “найкращих умов” для “бродіння в умах польського населення”, проект, на його думку, міг би призвести до антиурядової агітації не тільки на Холмщині і Підляшші, але й у всій Польщі [5, с.200].

Революційні події 1905-1907 рр. в Російській імперії зумовили непрогнозовані зрушення в Холмщині і Підляшші. Та частина колишніх уніатів, яка перебувала у стані т.зв. “упорствующих”, майже повністю перейшла у римо-католицтво.

Саме через ці події Холмське Свято-Богородицьке Братство, головою якого був єпископ Євлогій (один з членів “Русской национальной фракции”), створює спеціальну комісію для розробки відповідного законопроекту, сподіваючись провести його в адміністративному порядку.

На початку 1906 р. питання відокремлення піднімається з ще більшою силою в урядових колах Петербурга. Весною цього року пропозиція виділення східних частин Люблінської і Сідлецької губерній в окрему Холмську губернію була розглянута Радою Міністрів. Рада відклала розгляд до вирішення питання про введення самоуправління в Привіслянському краї [5, с.202]. Восени 1906 р. на прохання Холмського Братства урядом було створено спеціальну комісію для визначення кордонів майбутньої губернії. Розглянувши роботу комісії Рада Міністрів доручила Міністру внутрішніх справ Столипіну П.А. розробити відповідний законопроект для внесення його на розгляд Державної Думи [5, с.202].

Суть урядового законопроекту, який було передано 19 травня 1909 р. для опрацювання в комісію законодавчих пропозицій і на заключення Комісії по місцевому самоуправлінню, зводилась до наступного. Зі східних повітів Люблінської і Сідлецької губерній створювалась нова Холмська губернія. До неї мали увійти Білгорайський, Влодавський, Грубешівський, Томашівський і Холмський повіти. Внаслідок цього Сідлецька губернія в адміністративному плані скасовувалась, а її західні повіти передавалися Люблінській губернії. Кордони майбутньої губернії визначалися спеціальною картою. Для обгрунтування виділення даних територій у 1909-1911 рр. було здійснено спеціальний урядовий перепис населення Холмщини і Підляшшя. За ним визначалася кількість православного, а також населення, яке розмовляло “русской” мовою. Частини повітів, що залишалися поза межами кордрнів новоутвореної Холмської губернії, розподілялися поміж повітами інших губерній. Так, з північно-західної частини Білгорайського повіту, Люблінської губернії та з частини Замостського повіту створювався новий повіт – Шебрешинський.

Холмська губернія передавалася в управління київському генерал-губернатору. А у військовому та віросповідному відношенні управління губернією залишалося незмінним. В судовому підпорядкуванні вона приєднувалася до Київської судової палати. Що ж стосуїться діючих до того часу на Холмщині і Підляшші законів, то вони залишалися незмінними. Єврейське і польське землеволодіння обмежувалося.

Суттєві зміни в законопроект внесла Комісія законодавчих пропозицій після його обговорення на своїх засіданнях в 1909-1911 рр. Так, кордон майбутньої Холмської губернії пропонувалося перемістити ще далі на захід [1, стб.2605]. Замість влади Київського генерал-губернатора комісія запропонувала, щоб майбутня губернія безпосередньо підпорядковувалась міністру внутрішніх справ. Було виключено також обмеження стосовно єврейського і польського землеволодіння. Це обгрунтовувалося відсутністю в регіоні “руської” приватної власності на землю.

З доповіддю від Комісії законодавчих пропозицій в питанні щодо створення Холмської губернії “ у Третій Державній Думі виступив депутат Чихачов Д. Він належав до “Русской национальной фракции” і у всьому підтримував як сам законопроект, так і ставлення своїх однодумців до нього. Чихачов Д. наголосив, що законопроектстворює лише форму, а певний зміст потрібно буде влити згодом [1, стб.706]. В своїй доповіді він особливу увагу звернув на “історичні права” Росії на землі Холмщини і Підляшшя. Чихачов Д. обгрунтував ту думку, що чисельність населення потрібно визначати не за релігійною ознакою ( в даному випадку за мовним принципом, оскільки саме це враховував урядовий перепис – Н.З. ).

Одним із ініціаторів законопроекту, а також одним з найпалкіших його прихильників був єпископ Холмський і Люблінський Євлогій. Він також належав до “Русской национальной фракции”. Цілі законопроекту, на думку Євлогія, полягають у тому, що виділення потрібне у першу чергу для відвернення полонізації краю, що активізувалася після 1905 р. ( після т.зв. толеранційного указу ). “Це необхідно для врятування гинучої там руської народності. На території того краю, який зветься Холмською Руссю, спостерігається дивне, прикре для руського серця явище: поступове зникнення руської народності і перетворення її в народність польську, або поступове її ополячення [1, стб.2652]”. Нерідко в своїх виступах Євлогій сперечається з членами польського кола, наголошуючи на тому, що поляки не мають права на цю землю [2, стб.1937]. Суть його виступів щодо польських домагань зводилася до наступного: “Давайте Польщі самоуправління, але не прирікайте на денаціоналізацію частку давньої руської землі”.

В основі всіх його виступів на підтримку законопроекту лежала думка про те, що в Холмщині пригнічують корінне руське населення. В краї йде цілеспрямована полонізація, яка прявляється наверненням у римо-католицтво. Так, Євлогій наводить приклади численних утисків православного населення. “Коли католицьке духовенство разом з польськими поміщиками, а також дрібною шляхтою спільно накинулися на наш бідний народ, коли стали бити вікна у православних, які залишилися вірними, коли стали…палити будинки – і ось тоді народ, під тиском цього терору, дійсно, кинувся, охоплений панікою в костьоли… Коли прийшов спокій, то багато в народі зрозуміли, що вони були обмануті, і хотіли повернутися знову в православну віру, але, на жаль, було вже пізно”[2, стб.1768]. Саме для того, щоб огородити корінне православне населення від полонізації, “цілковитого поховання руської Холмщини” ”[1, стб.2523], уникнути зникнення руської народності і перетворення її в народність польську ”[1, стб.2625], і потрібен був, на думку Євлогія, законопроект про виділення Холмщини і Підляшшя зі складу Царства Польського.

Схожим на виступи Євлогія були також погляди члена Державної Думи від націоналістів графа Бобринського В.А. Граф промовисто заявив про права Росії на цей регіон: “ цей край за фатальною історичною помилкою був включений до складу Царства Польського, тоді як за народністю він нічого спільного з Царством Польським не мав [1, стб.2732]”. Для його виступів, так само, як і для виступів Чихачова Д.Н., була характерною впевненість, що виділення є лише першим кроком до єднання цього краю з корінною Росією. ”Нікого примушувати ми не хочемо, а хочемо підняти руську народність шляхом культури, шляхом руської школи, еконоиічним розвитком і організацією самодопомоги і самодіяльності руського селянства. Але для цього, панове, потрібно розпочати з виділення [1, стб.2745]”.

Отже, фракція націоналістів у Третій Державній Думі виступала за втілення у життя законопроекту про виділення Холмщини і Підляшшя в окрему губернію.

Націоналісти обгрунтовували законопроект тим, що православному населенню регіону потрібна термінова допомога для відстоювання своїх прав (як в релігійному, так і в економічному відношенні). При цьому наголошувалося, що проект є лише поштовхом до інших культурних і економічних акцій у регіоні. Агітуючи за створення Холмської губернії, члени фракції влаштовують публічні лекції для ознайомлення російської громадськості з Холмським питанням [4, с.5]. Виступаючи за виділення Холмщини і Підляшшя з Привіслянського краю, фракція націоналістів одночасно передбачала створення найсприятливіших умов для його русифікації. Фактично ними піднімалося питання, якою бути Холмщині: “польской или русской” [3, стб.2681]? Питання самовизначення українців російськими націоналістами не розглядалося. Прихильники проекту вважали, що він допоможе припинити навернення населення Холмщини і Підляшшя у римо-католицтво, відвернути полонізацію Холмської Русі, буде сприяти її зближенню з Росією.

Література:

1. Государственная Дума. Стенографические отчеты. Третий созыв. Сессия пятая. – С-Петербург, 1912. – Ч.1.

2. Государственная Дума. Стенографические отчеты. Третий созыв. Сессия вторая. – С-Петербург, 1908-1909. – Ч.1.

3. Государственная Дума. Стенографические отчеты. Второй созыв. Сессия вторая. – С-Петербург, 1907. – Ч.1.

4. Новое время. – 1911. – №12837 . – 7 декабря. – С.5.

5. Каретников С. Холмская губерния. Географическо-исторический очерк. – Лубны, 1913. – 220 с.