«Педагогические науки»

подсекция 4

Філенко Олена Дмитрівна

Терьохіна Наталія Олексіївна

викладачі кафедри іноземних мов Сумського національного аграрного університету

Болонський процес: проблеми інтеграції української освіти до європейського освітнього простору

19 червня 1999 року в італійському місті Болонья 29 міністрів освіти від імені своїх урядів підписали однойменну декларацію. З того часу Болонський процес є одним з елементів європейської інтеграції. Разом з тим, участь у ньому є своєрідним мірилом ефективності реформування освітньої системи.

Головною метою Болонського процесу є узгодження спільних вимог, критеріїв та стандартів національних систем вищої освіти і формування єдиного європейського освітнього та наукового простору до 2010 року у продовження Лісабонської конвенції 1997 року щодо визнання кваліфікацій дипломів, отриманих у європейських країнах, і Сорбонської декларації 1998 року, яка була орієнтована на узгодження структури вищої освіти в Європі.

Болонська декларація є результатом закономірного розвитку і взаємовпливу освітніх систем Європи, коли ідейні настанови спільного освітнього простору почали переходити у практичну площину. Власне, підписаним у Болоньї документом задекларовано шість цілей для досягнення єдиної по змісту і якості європейської системи освіти:

1. введення двох циклів навчання за формулою 3 + 2, де перший цикл має тривати не менше трьох років і закінчується отриманням першого академічного ступеня бакалавра; другий цикл, який триває не менше двох років, орієнтований на отримання ступеню магістра;

2. створення кредитної системи організації навчання, відповідно до європейської системи трансферу оцінок; за основу пропонується взяти систему ECTS (European Community Course Credit Transfer System), яка враховує трудомісткість навчальної роботи в кредитах;

3. формування системи контролю якості освіти, із застосуванням порівняльних критеріїв, механізмів і методів їх оцінки відповідно до вимог ENQA (European Network Quality Assurance – Європейська мережа з гарантування якості);

4. підвищення мобільності студентів і викладачів в межах європейського освітнього простору;

5. забезпечення працевлаштування випускників на європейському ринку праці;

6. забезпечення конкурентоспроможності європейської системи освіти.

Власне, європейські університети прагнуть підвищити власну конкурентоспроможність по відношенню до американських університетів, оскільки останні вже давно стали місцем акумуляції найкращих спеціалістів з усього світу. Це є результатом вдалої освітньої і наукової політики Сполучених Штатів, які пропонують величезну кількість програм обмінів і стажування. Болонський процес повинен сформувати свою відповідь на глобальні потуги США, і зробити Европу новим технологічним центром світу. Інше питання, чим може допомогти Болонський процес Україні, на які виклики, які зараз стоять перед нашою освітою, він сформулює відповіді?

Якщо приймати умову про два цикли навчання, то тут ми стикаємося з проблемою недооцінки такого освітнього рівня як бакалавр – як з боку студентів, так і з боку роботодавців. В цілому, для західних освітніх систем рівень бакалавра є вже достатнім для того, щоб випускник вважався спеціалістом у своїй сфері і мав змогу займати відповідну виробничу позицію. Для України кваліфікаційний рівень бакалавра поки що виглядає чимось дивним і екзотичним, а на побутовому рівні (та навіть на співбесідах з роботодавцями) сприймається як незакінчена вища освіта.

Коли говорять про якість освіти, то, в першу чергу, мають на увазі їх дієвість – здатність використовувати набуті знання і вміння на практиці. За експертними оцінками, цим параметром ми поступаємося нашим європейським колегам найбільше. За європейським стандартом, дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов’язки, гарантією чого є диплом і авторитет вищого навчального закладу.

Такі умови можна забезпечити тільки в тому випадку, якщо випускник має достатні навички самостійної роботи, вміє планувати свій робочий час і займає активну позицію по відношенню до виконуваної роботи – якраз такі вміння повинен отримувати студент під час свого навчання.

Способом реалізувати таку співпрацю викладачів і студентів є модульно-кредитна система, яка є однією з умов Болонського процесу. Вона передбачає модульну перевірку знань на початку, в середині і в кінці навчального курсу (модульні заліки), самопідготовку і активну участь в пропонованих протягом курсу видах роботи – семінарах, колоквіумах, індивідуальних заняттях.

В такій системі, як правило, кінцевий залік з курсу є лише частиною оцінки роботи студента, бо найбільш вагому частину оцінки складає все таки робота протягом всього часу вивчення предмету. Результатом роботи студента стане отримання “кредиту” , який свідчить про засвоєні знання і вміння.

Виконання формальних умов Болонського процесу не може розв’язати для нас більшу частину освітніх проблем – але воно може стати загальною рамкою для цих перетворень. Тим більше, що в самих європейських країнах формальне зближення освітніх систем тільки починається. Для України важливо активно приймати участь у цьому процесі, щоб до 2010 року виступати повноправним партнером в єдиному освітньому просторі.

Автори:

Філенко Олена Дмитрівна, викладач кафедри іноземних мов СНАУ

м. Суми

вул. Кірова 129, кв. 33

Тел. 80632121899

Терьохіна Наталія Олексіївна, викладач кафедри іноземних мов СНАУ

м. Суми

вул. Кірова 112, кв.63

Тел. 80542628411