Н.В. Герасименко, С.С. Никипорець
Вінницький національний технічний університет
Самоактуалізація
особистості як основний шлях реалізації гуманістичного підходу в навчальному процесі
В концепції національного виховання
зазначається: “Правильно організоване національне виховання формує повноцінну
цілісну особистість, індивідуальність, яка цінує свою громадянську та особисту
гідність, совість і честь”. Гуманістична революція в освіті включає в себе
зміни її мети. Проблеми особистості нації, суспільства та цивілізації не можуть
бути вирішені тільки інтелектом. На наш погляд, людство повинно визначити факт
існування чотирьох головних сучасних проблем – бідність, забруднення довкілля,
питання кількості мешканців планети та міжособові відносини. Перші три проблеми
є технічними, але четверта потребує не тільки розуму та знань.
Українському суспільству потрібні не
тільки люди, які можуть думати, але й такі, які здатні на почуття. Здатні жити
не тільки за вказівкою розуму, але й почуттів. Суспільству потрібні люди, які
здатні розуміти один одного, сприймати та поважати інших так само, як себе.
Метою освіти, таким чином, є створення
людини, вірніше гуманної людини, а не автоматів або суто інтелектуалів;
створення мислячої, дбайливої, діючої людини, особистостей, які можуть глибоко
відчувати, відкривати свій внутрішній світ, творити, а також здатних
розвиватися далі [1: 65]. Іншими словами, метою освіти є заохочення розвитку
особистостей, які можуть жити разом як повноцінні, мислячі живі істоти.
Що це за людина? Яка природа повноцінної
діючої людини? Багато психологів та педагогів вивчали це питання з метою
створення точного та повного опису такої людини. Щодо даного явища, в наукових
джерелах використовуються такі терміни: самовдосконалення, самореалізація,
самоактуалізація. Найбільш поширеним є останній – самоактуалізація,
якій ми і будемо використовувати надалі. Отже, самоактуалізація особистості є
метою освіти, але якщо бути більш точнішим, завданням освіти є розвиток
особистості, яка здатна на самоактуалізацію.
Для досягнення цієї мети освіти, людина
ні в якому разі не повинна знаходитись окремо від інших інститутів суспільства:
сім’ї, церкви, політичних інститутів тощо.
Однак, принцип самоактуалізації, який
сьогодні є популярним у західних теоріях освіти, набуває певної критики у
наукових колах. Найбільше критики зазнає власне термін “самоактуалізація”,
який, на думку деяких вчених, є досить загальним та неясним. Протести проти
впровадження принципу самоактуалізації в освіту базуються на впевненості, що
вона веде до розвитку егоїзму та егоцентризму. Але, на наш погляд, такі висловлювання
показують лише нерозуміння природи даного слова. Як каже Петтерсон,
самоактуалізуюча людина “буде жити в максимально
можливій гармонії” [2: 23].
Видатний американський педагог та
психолог Карл Роджерс в свою чергу стверджує, що
“організм має одну головну тенденцію та направленість – актуалізуватись,
підтримувати себе та підвищувати свій рівень” [3: 46]. Ця тенденція веде до росту,
незалежності та відповідальності перед собою. У своїх наукових працях К.Роджерс дає характеристику трьох типів особистостей, що
здатні на самоактуалізацію:
1)
Така людина
відкрита будь-якому експерименту, будь-яким зовнішнім та внутрішнім стимулам.
Вона не здатна на “самогризіння”, вона гостро
відчуває себе та оточуючих, вона знайома як з позитивними, так і з негативними
емоціями.
2)
Даний тип
особистості живе реальністю. Кожна хвилина для нього нова. Життя швидкоплинне,
не здається жорстоким та суворим. Він змінюється, легко пристосовується.
3)
Ця особистість
вважає свій організм за цінність, яка допомагає зорієнтуватись йому в будь-якій
ситуації. Її поведінка зумовлена перш за все внутрішнім світом. Фокус контролю
знаходиться в середині [3: 165].
Ще один знавець даної проблеми Е. Келлі описує особистість, здатну на самореалізацію, подібно К.Роджерсу. Така людина добре думає про себе, відчуває свої можливості, але дуже гостро реагує на обмеження. Вона також з повагою ставиться до інших, бачить в них чудову допомогу саморозвитку. В житті така людина керується цінностями людства, а не зовнішнім наказом. Але на відміну від Роджерса, Келлі вказує на здатність такої людини бачити особисті помилки, оскільки в процесі розвитку вона не може їх не робити. Вона бачить в таких ситуаціях джерело знань і завжди робить висновки.
Найповніше природу самоактуалізації вивчав Абрахам Маслоу. Його опис
самоактуалізуючої особистості включає в себе все те, про що вже йшла мова, плюс
деякі моменти, які базуються на висновках його дослідницької роботи, що складає
картину високорозвинутої особистості.
Методи дослідництва А.Маслоу неординарні. Він
склав список людей, які, на його професійну думку, досягли успіху в
самоактуалізації. Критерій відбору був такий – ці люди повинні були повністю виразити
себе у житті і зробити все, щоб реалізувати свої потенційні можливості.
Об’єкти дослідництва ретельно вивчались з метою визначення загальних
рис характеру та виявлення тих характеристик, які відрізняли їх від середніх
людей. В результаті було визначено 14 рис характеру:
1. Адекватне сприйняття реальності. 2. Сприйняття себе, інших та природи. 3. Безпосередність.
4. Проблемоцентричність. 5.
Незалежність. Потреба самоти. 6. Автономія.
Незалежність від умовностей. 7. Свіжість сприйняття. 8. “Містичне пізнання”. 9. Почуття єдності. 10.
Здатність налагоджувати міжособові
відносини. 11. Демократичність. 12. Усвідомлення паритету засобів та мети.
13. Почуття гумору. 14. Творчість.
Ці характеристики окреслюють образ людини, яка не тільки бажана в кожному суспільстві, але й здатна жити на високому рівні, реалізувати свій особистий потенціал.
Якщо існує теорія самоактуалізації, тоді
природним є розробка принципів та умов її реалізації. Звісно, що все
вищезазначене може виявити себе тільки в термінах гуманістичного підходу в
освіті та вихованні.
Гуманістичний підхід до навчання
підкреслює важливість особистості педагога та взаємовідносини між викладачем та
студентом. Якщо створювати умови для самоактуалізації, погрози та страх повинні
бути зведені до мінімуму. Саме вони є головними бар’єрами при навчанні. Таким
чином, на перше місце повинні бути поставлені такі умови як глибока повага та
щирість.
Ці концепції не є новими і нероблять ніякої революції в освіті. Але їх застосування,
при цьому постійне, у взаємовідносинах викладача та студента може бути
революційним вибухом. Вони відомі століттями, ї їх ефективне застосування
демонструвалось ще 2000 років тому. Під всіма цими поняттями греки мали на
увазі одне слово – любов.
ВИСНОВКИ
Зміна принципів та завдань сучасної вищої школи в Україні викликала і зміну мети освіти. Сучасні провідні психологи та педагоги вважають, що одне з завдань, яке має ставити перед собою вища школа, – це виховати людину, що здатна на самоактуалізацію. Умовами для цього повинні бути висока педагогічна та психологічна підготовка викладача, створення в аудиторії атмосфери співдружності, а не змагань, заохочення креативності студента та ін. Співучасть, любов, повага, взаєморозуміння – ось база успіху реалізації гуманістичного напряму в сучасній вищій школі.
ЛІТЕРАТУРА
1.
2.
3.
