Педагогічні науки/2.Проблеми підготовки фахівців

Савінкова І.Б.

Слов’янский державний педагогічний університет

ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ (НА ПРИКЛАДІ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН)

Основним фактором особистості вчителя виступає педагогічна освіта, важливою складовою якої є економічна освіта. Особливої актуальності дана проблема набуває на сучасному етапі становлення вітчизняної вищої школи. З урахуванням нових соціокультурних реалій особливої значущості набуває проблема підготовки майбутнього вчителя до діяльності в державі з ринковою економікою і особливо його економічна підготовка.

Головним завданням вищої педагогічної школи України при трансформації суспільства в умовах глобалізаційного виклику та зростання обсягу інфляції є підготовка конкурентоспроможних фахівців. Вирішення цього питання вимагає перегляду змісту й форм навчального процесу, впровадження нетрадиційних технологій інтенсивного навчання, переорієнтацію навчання з накопичення знань (предметне навчання) на підвищення рівня фахової компетентності, як основи розвитку здібностей, ефективних дій в умовах конкретних ситуацій (проблемне навчання).

Перші ідеї проблемного навчання розглядались в роботах американського філософа, психолога та педагога Дж. Дьюї – навчання через дію («Школи майбутнього» 1922 р., «Школа і дитина» 1923 р., «Школа і суспільство 1925 р.) та американського психолога Дж. Брунера – навчання через дослідження («Процес навчання» 1960 р.). У радянський період цю концепцію розвивали: І.Лернер, А.Матюшкін, М.Махмутов, Н.Менчинська, С.Рубінштейн, М.Скаткін та ін. Питанням економічної підготовки учнів старших класів та студентів вищих навчальних закладів присвячені роботи О.Аманда, О.Будника, Ю.Васильєва та ін.

Процес фахової підготовки майбутнього вчителя передбачає вирішення двох основних питань. По-перше, яким чином перевести студента з об'єкта у суб'єкт навчання, тобто з'ясувати, в якій мірі є необхідним педагогічне втручання викладача в процес опанування студентом знань і набуття ним професійних вмінь і навичок. По-друге, за допомогою яких психологічно виправданих засобів (форм та методів) це втручання здійснювати, щоб забезпечити більш високу якість проміжних та кінцевих цілей навчання та виховання.

Проблемне навчання – це організований викладачем спосіб активної взаємодії студента з проблемнопредставленим змістом навчання, у ході якого він залучається до об’єктивних протиріч наукового знання та способів їхнього розв’язання, навчається мислити, творчо засвоювати знання. М.Махмутов зазначає, що проблемним навчанням можна назвати також навчання, при якому вчитель, спираючись на знання закономірностей розвитку мислення, спеціальними педагогічними засобами веде цілеспрямовану роботу щодо формування розумових здібностей та пізнавальних потреб своїх учнів у процесі вивчання ними основ наук.

Проблемне навчання передбачає створення проблемних ситуацій, усвідомлення, прийняття та розв’язання цих ситуацій в процесі спільної діяльності викладача та студентів. Велике значення надається самостійній роботі студентів, а завдання викладача – керувати та спрямовувати діяльність студентів.

Проблемне навчання сприяє реалізації таких цілей:

- сформувати у студентів необхідну систему знань, умінь та навичок;

- досягти високого рівня розвитку здібностей студентів до самоосвіти, самовдосконалення;

- сформувати особливий стиль розумової діяльності, дослідницьку активність та самостійність студентів.

Проблемне навчання є сукупністю прийомів, які відбивають три види зв'язків: викладач-інформація, студент-інформація та викладач-студент. Залежно від типу відповідності цих трьох зв'язків, всі методи проблемного навчання можна поділити на три різнорівневі групи.

Ефективність проблемного навчання залежить від майстерності викладача, але в більшій мірі від готовності до проблемного навчання самих студентів. Передумовою успішності проблемного навчання є сформованість у викладача прийомів реконструювання навчальної інформації, прийомів викладання та сформованості основних навчальних вмінь у студентів. Такими прийомами навчання в процесі вивчення економічних дисциплін у вузі є: аналіз, порівняння, доведення, узагальнення, висування гіпотез, перенос знань у нову ситуацію, пошук аналогій, вибір способів діяльності, інтерпретація та оформлення результатів. Основні позитивні сторони проблемного методу навчання полягають у тому, що він розвиває розумові здібності студентів; викликає в них інтерес до навчання і сприяє виробленню мотивів і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; пробуджує творчі здібності студентів; виховує самостійність, активність студентів; сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості, спроможної вирішувати майбутні професійні та життєві проблеми.

У проблемному навчанні принцип проблемності реалізується, по-перше, у змісті навчального предмету – це досягається розробкою системи проблем, що відображають основний зміст економічних дисциплін; по-друге, під час розкриття змісту економічних дисциплін у навчальному процесі вузу – це досягається побудовою проблемного навчання за діалогічним типом, де і викладач, і студент проявляють інтелектуальну активність, ініціативу, вони зацікавлені в обміні судженнями, обговорюють альтернативні варіанти вирішень проблемних завдань.

Проблемне викладання економічних дисциплін складається з таких етапів діяльності:

§ організації проблемної ситуації;

§ формулювання проблеми;

§ індивідуальне або групове вирішення проблеми суб’єктами навчання;

§ верифікації (перевірка, тлумачення і систематизація) отриманої інформації;

§ використання засвоєних знань у теоретичній та практичній діяльності.

Проблемними завданнями в процесі вивчення економічних дисциплін можуть бути:

· постановка проблеми;

· формулювання гіпотези: «Розв’язання глобальних проблем призведе до збереження цивілізації», «Використання різноманіття реклами призведе до збільшення товарообігу» та ін.;

· творчі, практичні завдання: «Конкуренція. Застосування конкуренції: у спорті, на ринку праці, на ринку споживчих товарів»; «Ринок і приватизація. Як пов’язані між собою ці явища. Плюси і мінуси приватизації»; «Розробити серію запитань для обговорення теми «Роль держави в житті суспільства»; «Дайте різні визначення поняттю «економіка»; складання схем, таблиць, графіків, малюнків, кросвордів, економічних диктантів;

· написання економічних проектів на теми: «Економіка Китаю і економіка України (сучасний аспект)», «Еволюція економіки», «Система цін сучасної економіки», «Проблеми інтеграції економіки України в систему відношень світового ринку» та ін.

· участь у тренінгах;

· участь у рольових іграх з моделюванням реальних життєвих ситуацій: «Заробітна платня», «Де знайти гроші?», «Прибутковість чи збитковість підприємства», «Ціноутворення товару» та ін.

Під час розкриття проблемного методу викладання економічних дисциплін для вирішення завдань студенти використовують наступні операції: пошук, побудова, перетворення, реконструкція переносу, які лежать на основі п'яти видів творчих завдань: завдання на пошук; завдання на побудову; завдання на реконструкцію; завдання на перетворення; завдання на перенесення в нові умови. В процесі виконання відповідної роботи студенти користуються вже набутими знаннями.

Таким чином, можливості проблемного навчання при викладанні курсів економічних дисциплін у вищих педагогічних навчальних закладах України ще не вичерпані. Застосування творчих, проблемних завдань у процесі підготовки майбутніх учителів розвиває у студентів креативність, сприяє підвищенню рівня читацьких умінь, інтересу до вивчення економічних дисциплін, що сприяє формуванню економічної компетентності педагогів.

Література:

1. Концепція національного виховання // Освіта. - 1994, - 26 жовтня. - С.18-25.

2. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. - М., 1972.

3. Оконь В. Основы проблемного обучения. - М., 1968.

4. Педагогика: Большая современная энциклопедия / Сост. Е.С.Рапацевич. – Мн.: «Соврем. Слово», 2005.

5. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии С.А.Смирнов, И.Б.Котова, Е.Н.Шиянов и др.; Под ред. С.А.Смирнова. – М.: Изд. центр «Академия», 2000.