Погляди І.І.Срезневського на питання організації самостійної роботи студентів
Аналіз літератури за темою дослідження
показав, що питання організації самостійної роботи студентів було актуальним в
кінці XIX – на початку XX ст. У лінгвістичних роботах видатного харківського філолога, історика й
етнографа І.І.Срезневського є посилання на необхідність організації
самостійної роботи студентів (СРС) у ВНЗ. Аргументи ученого-викладача
відкидали, в першу чергу, схоластичні традиції у вивченні мов. Він доводив, що
«межа живого знання мови визначається не стільки пам'яттю, скільки силою
мислення, силою думки розуму, що собі самому звіт складає».[2;111] Тому у своїх
порадах щодо організації СРС він наголошував на необхідності з боку викладача
навчити студентів «виразно думати», тобто вміти підібрати слова відповідно до
думок, замислюватись над словами й думками для того, щоб визначити їхні
відтінки змісту; уміти чітко й послідовно виражати свою думку, «за законами
мови, а не за правилами схоластики, заглиблюватись у них розумом, замислюватися над зв'язками слів, над зображеннями зв'язків думок
за допомогою слів».[2; 111]
Аналіз матеріалів за темою дослідження
показав, що І.І.Срезневський радив так організувати практичну роботу студентів,
щоб розвинути в них мислення за допомогою СРС, а зокрема, активізувати такі
прийоми, як написання самостійних літературних заміток і спостережень, розбір
книг, критичні аналізи віршів, написання творів, рефератів, кращі з яких були б
опубліковані, перекладів, розбору древніх рукописів, критичного аналізу
художнього твору, які вимагали від студента додаткового читання джерел. Великий
учений вважав, що все це сприяло б розвитку міцних знань при засвоєнні
навчального матеріалу.
Аналіз «Читань про древні російські літописи» І.І.Срезневського показав, що прийомом активізації СРС учений вважав розбір древніх рукописів. Він був глибоко переконаний, що викладач повинен навчити студентів прийомам історико-літературних досліджень на лекціях, практичних заняттях, таким чином, щоб вони могли працювати самостійно.
Так, І.І.Срезневський розробив план
розбору древніх літописів, згідно якого студенти повинні були спочатку
відокремити зі складу літописів все те, що вже було встановлено, тобто а)
виписки з Візантійських літописів та інших книг історичного змісту, б) акти, в)
тексти священного писання, г) міркування хронологічні, етнографічні й
географічні. Тобто, повинні були залишатись конкретно літописні дані й
перекази, які один від одного відрізнялися викладом. Він відзначав, що подекуди
перекази були такими короткими, що не
відрізнялись від літописного викладу.[1; 21]
Аналіз навчального посібника для
педагогічних інститутів «Російське слово» І.І.Срезневського показав, що учений
був упевненим у тому, що активізація СРС різними методами, способами, прийомами
сприяла розвитку «зовнішніх знань», зокрема: уміння користуватися словами,
легко знаходити їх для вірного й зрозумілого зображення всякого роду уявлень і
понять, не тільки користуватися всіма готовими даними, але й володіти
уявленнями, здатностями робити інші висновки, подібні до вже відомих і загально
зрозумілих; уміння з'єднувати слова в цілісні вислови для вірної передачі своїх
думок і відчуттів іншим, користуючись готовими звичайними висловленнями й
умінням створювати такі ж, проте більш конкретні й зрозумілі; уміння виразно,
правильно й красиво користуватись як окремими словами, так і зв’язними
висловленнями думок; уміння писати, тобто зовнішніми знаками зображувати слова
і їхні сполучення так, щоб можна було зрозуміти написане.[3;108]
Аналіз «Російського слова»
І.І.Срезневського показав, що він одним з методів активізації СРС при
викладенні курсу слов'янознавства вважав «енциклопедичне введення у вивчення
слов'янства», яке сприяло організації СРС за допомогою читання історичних
пам'ятників. Вчений вважав цей метод ефективним, тому що навчальна програма
була настільки громіздська, що викласти її повністю
було неможливо, і тому професор рекомендував деякі розділи курсу викладати
конспективно, указувати на джерела, вимагати від студентів самостійних
занять.[3;10]
Аналіз статті І.І.Срезневського «Думки
про історію російської мови» показав, що основу активізації СРС зі
слов'янознавства він бачив у порівняльно-історичному методі вивчення слов'янських
мов. Саме І.І.Срезневський дав зразок порівняльно-історичного вивчення
слов'янських мов і сформулював першочергові завдання, пов'язані з вивченням
історії російської мови.
Як бачимо, погляди видатного І.І.Срезневського були спрямовані на питання про організацію різних форм і методів самостійної роботи студентів у ВНЗ наприкінці IX- початку XX століть. Вважаємо, що цей досвід може мати велике значення для підготовки фахівців у наш час.
Література:
1. Срезневский И.И. Чтения о древних русских летописях, Санкт-Петербург, 1862.
2.
Срезневский И.И. На
память о Бодянском, Григоровиче и Прейсе,
первых преподавателях славянской филологии / Сборник отделения русского языка и
словесности императорской академии наук. Том XVIII, №6, Санкт-Петербург, 1878.
3.
Срезневский И.И.
Русское слово:Избр. тр.:[Учебное пособие для пед. Ин-тов по спец.№2101 «Русск. яз. и лит.»] / сост. [и авт
предисл.] Н.А.Кондралов.-М.: Просвещение, 1986.