Философия /5 философия религии

Лук'яненко Олександр Вікторович,

студент 4 курсу історичного факультету Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

УДК 2-426:233-42

Морально-етичний рух «Дзвенячі кедри…»: практика втілення ідей

Повсякчас розробка релігійними лідерами теоретичної основи розбудови «нового» типу суспільства доволі кардинально відрізнялася від їхнього практичного втілення. Разюча відмінність полягала не лише у засобах впровадження в життя запропонованих ідей, а й у їхньому глибинному змісті. Подібні розбіжності простежуються в історії розвитку і становлення як любове-центричного вчення Христа, так і економіко-центричних ідей Маркса. Проблема полягає здебільшого у цілеспрямованій або вимушеній відмежованості ідейних батьків від можливості поєднання теорії з практикою. Щось на зразок цього відбувається у становленні морально-етичного руху «Дзвенячі кедри…». Офіційні «розробники» моделі розвитку цивілізації В. Мегре та сибірська відлюдниця Анастасія обмежуються лише наданням деяких рекомендацій по впровадженню їх у реальність. Натомість сам письменник веде буденне життя, зовсім відмінне від запропонованої ним же стратегії розвитку людських стосунків.

Розглянемо сумісність із життям моделі суспільного розвитку «анастасіївців». Так на грудень 2006 року в Україні ідеї Анастасії втілились у створення руху «Родинне джерело», у закладання більше ніж 20 родових поселень у різних областях нашої держави; у створення глобальних, загальноукраїнських інформаційних центрів, як то «Інформаційний центр Творців Родових Помість», «Інформаційно-аналітичний центр «Дзвенячі кедри України». Нещодавно громадяни України, прихильники описуваного морально-етичного руху, зорганізувалися у політичну силу «Рідна партія». Ідеї Анастасії зафіксувала у своїх положеннях і ліберально-демократична партія України: «Самодостатні, цілісні, здорові та сильні духом діти України, які виросли у родових помістях, складуть міцну націю, що здатна справедливо, сміливо та відповідально відстоювати інтереси своєї країни, України» [1].

Зауважимо, що, згідно тверджень учасники подібних об’єднань громадян, цей рух не є рухом релігійним. Категорії релігії не чіпаються взагалі, натомість рух ідентифікують як еволюцію світогляду, «народження нового світорозуміння, що змінює пріоритети та цінності, це духовна еволюція, це творення, преображення…» [2]. Аналізуючи таку характеристику, мимоволі напрошується проведення паралелі із соціокультурним підходом в сучасній науці, згідно якого лише шляхом духовно-культурної еволюції відбувається зміна («преображення») у соціально-економічній та державницько-політичній галузях. Вони лише «наздоганяють» «новонароджене світорозуміння», керуючись принципами діяльності, нормами і правилами, виробленими при зміні цінностей та пріоритетів народу.

З огляду на масштабність поширення світоглядних позицій сибірської відлюдниці, через безумовну швидкість темпів їх сприйняття, ми вдалися до спроби їх аналізу, приділивши увагу як етапам становлення руху, так і теоретичним (теологічним) засадам морально-етичного вчення.

Окреслимо основні ідеологічні концепції, на який тримається філософія руху. На нашу думку, серед інших найбільшу увагу варто приділити висвітленню двох взаємопов’язаних проблем: проблема організації матеріального життя людини (знаходить своє вирішення у проектів родового помістя) та проблема організації духовного життя особистості (найхарактерніше – нове витлумачення стосунків з божественною сутністю).

Коротко розглянемо еволюцію першої з окреслених проблем. Так основним шляхом подолання системної світової кризи сибірська відлюдниця називає повернення до стилю життя Першовитоків. Цьому повинне сприяти відновлення забутих норм поведінки, суспільних відносин, світорозуміння. Головним засобом слугує закладення «простору Любові» – родового маєтку площею 1-1,5 гектари. Подібні дії, на думку Анастасії, спричинять переорієнтацію векторів світових кризових процесів у напрямку до стабілізації та подальшого налагодження соціоекологічної ситуації на планеті.

Звернемося до оглядового аналізу практичного втілення цієї ідеї у життя. Доволі часто проект розбудови родового поселення стартував як започаткування родового помістя однією сім’єю, а потім розростався до розмірів поселення. Так інформація про створення чергового поселення постійно оновлюється на основних Інтернет-сторінках руху, доводячи до відома прихильників мрії про повернення раю на землю місце розташування майбутнього поселення, географічні характеристики регіону, віддаленість від міст та приблизну вартість земельного наділу. Окремо виділяються статутні умови нового «поміщика».

Під час збору матеріалу для роботи, нами був помічений стійкий інтерес засобів масової інформації до утворення родових маєтків як вогнищ екологічного руху. Інформаційну естафету переймають газети («Факти», «По-київськи», «Сьогодні»), радіокомпанії («Ера») та телеканали («СТБ» та 1+1»). Зазвичай, у коло їхніх зацікавлення потрапляють не аналіз ідеї та обговорення хибності чи реальності останніх, а практичне їх втілення у життя. Серед характерних зразків заснування екологічного поселення однією родиною наведемо приклад сім’ї Сірик з Житомирщини. Родове помістя засноване поблизу села Стрибіж і становить собою земельний наділ з очеретяним курінцем та будиночком з плетеними з лози стінами, обмазаними глиною, посеред житомирських краєвидів. Перспектива життя родини анастасіївців є відмінною у баченні самих поселенців та у поглядах їхніх односельчан, до яких сім’я переїхала з житомирської квартири. Перші планують зустріти вічність, другі радять зустріти хоча б першу зиму в подібних умовах.

Окремої уваги потребує опис ставлення «поміщиків» до системи освіти в Україні, притаманний багатьом, якщо не всім прибічникам руху «Дзвенячі кедри…». Так діти житомирських Сіриків не відвідують загальноосвітньої школи, що також тісно пов’язане із поглядами, виробленими на основі книг Володимира Мегре. Найближчим зразком педагогічної системи, сприйнятої читачами Мегре з точки зору педагогіки можна охарактеризувати як вільне виховання (Руссо, Толстой), родинне виховання (Стельмахович), виховання родолюдини (Щетинін). Самі батьки не переймаються через відірваність дітей від навчально-виховного процесу, організованого навчальними закладами державного зразка: «У них зовсім інший контакт з природою! І в школі цьому не навчать» [3].

Найбільше однодумці родини Сіриків проживають у радіусі 100 кілометрів від описаного родового помістя. Це поселення Київської області: Кагарлицький район (село Балико-Щучинка), Броварський район (село Куйбишев), Макаріївський район (село Мотижин, село Юріївка), Київський район (село Ходорів) та інші [8]). Приклад села Балико-Щучинка, що знаходиться у 80 кілометрах від столиці України, виступає яскравим зразком колективного екопоселення. Спосіб життя в ньому мало чим відрізняється від описаного нами способу життя родини з Житомирщини.

Вплив на формування саме такої форми взаємодії зі світом як родові поселення відіграє специфічне бачення стосунків у системі Людина–Бог–Світ. Помітна лінія наближення божественності до людської сутності, возведення людини до рангу «сплячих богів». Але офіційних канонів чи тлумачень поняття «Бог», «Вища сутність», «Абсолют» твори Мегре не містять. Натомість різні вислови Анастасії, що стосуються Верховної Сили розкидані по всьому «дев’ятикнижжю». Це підштовхує до глибшого аналізу теоретичної бази практики поселенців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Програма Ліберально-демократичної Партії України // Офіційний сайт ЛДПУ. http://ldpu.ogr.ua

2. Головна сторінка офіційного сайту громадської організації «Родинне джерело» http://dgerelo.org.ua

3. Гайдар О., Кузнецов Ю. Пространство любви – рай в камышовом шалаше…// "Сегодня". – № 1564. – 29.09.2003. – С. 5.