Плиско О.О., науковий керівник: Чимирис С.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Необхідність використання due diligence при проведенні санаційного аудиту

Результативність проведення процедури санації на підприємстві визначається рівнем застосування елементів санаційного аудиту. У вітчизняній практиці ефективність санації є досить низькою, що можна пояснити відсутністю системи управління, яка дала б змогу адекватно реагувати на негативні зміни зовнішнього та внутрішнього середовища. Саме з метою отримання об’єктивних результатів у процесі санаційного аудиту доцільно використовувати основні положення Due Diligence.

У вітчизняній літературі існує чимало праць, присвячених вивченню різноманітних аспектів санаційного аудиту, зокрема, О. Глинський, О. Терещенко, Л. Лігоненко, Т. Булович, В. Панченко та ін. Проте незважаючи на досить детальний розгляд даного питання все ж детальнішого аналізу та уточнення потребує інструментарій реалізації санаційного аудиту.

Метою статті є обґрунтування доцільності застосування Due Diligence як елемента санаційного аудиту.

Аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил згідно із вимогами користувачів. В свою чергу санаційний аудит є різновидом аудиту фінансової звітності і дає можливість оцінити потенційну життєздатність підприємства. Сьогодні його рекомендовано викоритовувати як обов’язковий елемент у провадженні справи про банкрутство підприємства [1].

Due Diligence досить широко використовується у сфері економіки та права і призначений для збору та аналізу інформації на основі якої приймається рішення про доцільність співпраці із тарґет - підприємством. У перекладі на українську під цим поняттям розуміють «належну старанність» або «багатостороннє дослідження достовірності наданої інформації». Найбільш повним є визначення запропоноване О.О. Терещенко, який під Due Diligence пропонує розуміти глибокий і комплексний аналіз усіх аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства: організаційних, правових, фінансових, маркетингових, податкових, політичних, ринкових, технологічних і т. п. [2].

Використання Due Diligence, як елемента санаційного аудиту є доцільним у таких у процесі прийняття рішення про доцільність інвестування коштів (пошук потенційного санатора); у випадку придбання частини або цілісного майнового комплексу тарґет – підприємства; при визначенні ліквідаційної маси.

Due Diligence виступає своєрідним комплексним аналізом, що узагальнює взаємозв'язок між факторами внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства [1]. Саме це й визначає його структуру:

Фінансовий DD – концентрується на перевірці фінансової діяльності та бухгалтерського обліку підприємства, аналізу підлягають ключові позиції звітності планових та бюджетних розрахунків. Отримана аналітична інформація служить основою для оцінки вартості підприємства.

Правовий DD – аналізує найбільш істотні правові аспекти фінансово-господарської діяльності, питання пов’язані з відповідністю діяльності антимонопольного законодавства, вимогам щодо ліцензування окремих видів діяльності, виконання договірних зобов’язань.

Податковий DD – перевіряються усі податкові аспекти здійснення запланованих трансакцій, аналіз податкових декларацій та інших документів, що характеризують планові податкові платежі.

Комерційний DD – аналізу підлягають ринкові та технічні фактори діяльності підприємства.

DD менеджменту – оцінка якості менеджменту, організаційна структура та можливості її удосконалення, системи мотивації персоналу та підвищення кваліфікації.

Політичний DD – політичні ризики, що пов’язані як з діяльністю підприємства так і політичні ризики, що загрожують здійсненню трансакції [3].

Реалізація кожного із елементів даного аналізу повинна носити системний характер, що у результаті дозволить зробити об’єктивні висновки про доцільність проведення санації (санаційну спроможність підприємства).

Ще одним позитивним моментом є те, що у процесі проведення цього аналізу визначають «підвищені небезпеки» під якими розуміють фактори, що обумовлюють високий рівень інвестицій у тарґет – підприємство. До найбільш поширених «підвищених небезпек», як правило, відносять: недостовірність інформації, наведеної у бізнес-планах та звітності підприємства; невідповідність установчих документів, ліцензій та патентів вимогам чинного законодавства; наявність ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; зруйнованість потенціалу підприємства [1].

Таким чином, з метою удосконалення процедури санаційного аудиту та підвищення об’єктивності отриманих у результаті його проведення висновків доцільним є використання Due Diligence, який дозволить дати комплексну оцінку взаємодії факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, що визначають його здатність до виживання.

Література:

1. Булович Т.В. Due diligence як елемент санаційного аудиту // Сталий розвиток економіки. – 2010. - №3. – С. 210-213.

2. Терещенко О.О. Управління фінансовою санацією підприємств: підручник. – К.: КНЕУ, 2006. – 552 с.

3. Черкасенко М. Купівля-продаж підприємств. Due Diligence Review: види, етапи, оцінка ризиків, оформлення результатів [Електронний ресурс]. – 2010. – Режим доступу: http://ap-center.com/en/navchannya/kupivlya-prodazh-pidpriemstv.-due-diligence-review-vidi-etapi-otsinka-rizikiv-oformlennya-rezultativ.html