Економіка / Економіка підприємства

Саприкіна Л.М., Шипіло К.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Інтелектуальний потенціал співробітників та підприємства  як основа для покращення фінансового стану підприємства

Ефективне використання економічних ресурсів на підприємстві залежить від раціональної організації системи управління мате­ріальними, трудовими та, особливо, інтелектуальними ресурсами (розумовою працею персоналу та робітників). Підприємство після проведення набору пер­соналу має приділити значну увагу плануванню подальшої роботи з ним. Це закладається у кадровій політиці підприємства, успішна організація якої може впливати на підвищення рівня кваліфікації персоналу підприємства, розвитку творчого мислення, стимулює його до самопідготовки, сприяє набуттю вмінь і навичок.

Інтелект – потужне джерело енергії матеріального світу. Питанням щодо сутності та значення інтелектуального потенціалу приділяють увагу такі дослідники, як О.І. Вікарчук, М.Я. Демчишин, Ю.В. Ґава, Л.В.Городянська,         В.А. Іванцова, Н. В. Краснокутська, А.Ф. Мартинов, І.П. Мойсеєнко, В.А. Садовський, Е.А. Стеценко, І.В Федулова та ін.

Інтелектуальний потенціал розглядається як економічна система, що відображає сукупність зв'язків і відношень між елементами інтелектуального капіталу (персонал, ринкові активи, структурні активи, інтелектуальна власність), які встановлюються в процесі проектування, виготовлення, реалізації та споживання продукту й управління цими процесами. Сутність інтелектуального потенціалу відображається як можливість системи інтелектуальних ресурсів (як елементів інтелектуального капіталу) формувати такі управлінські компетенції, які на основі вибраних бізнес-процесів забезпечують досягнення визначених стратегій підприємства [1].

Інтелектуальний потенціал, за визначенням В.А. Іванцова є певною сукупністю ресурсів суспільного виробництваа, яка включає матеріальні, природні, трудові, фінансові і інформаційні ресурси і характеризує вихідний стан об'єкту, на підставі якого можна реально визначити перспективні цілі [2].                    А.Ф. Мартинов декілька розширює дане поняття і визначає інтелектуальний потенціал як сукупну здатність персоналу до освоєння і осмислення світу, накопичений ним обсяг наукової і культурної інформації, системи виробництва, передачі знань, а також відповідна сукупність робочої сили, здатна приймати, переробляти, використовувати, відтворювати і передавати інформацію [1]. Відмінність даних визначень, на наш погляд, полягає в тому, що перший автор розглядає інтелектуальний потенціал з точки зору ресурсно-орієнтованої економіки, другої, – інноваційною,  заснованою на знаннях, інноваціях і інтелекті. Таким чином, інтелектуальний потенціал суб'єкта – це основа загального інтелектуального потенціалу країни, регіону, суспільства, підприємства, більш того, це найкоштовніша частина загального інтелектуального потенціалу, оскільки саме потенціал суб'єкта формує інтелектуальний потенціал інноваційної економіки.

Інноваційний потенціал формується за допомогою двох складових: матеріальної складової — інноваційного потенціалу матеріальних ресурсів; нематеріальної складової — інтелектуального потенціалу [3].

Кожна складова інноваційного потенціалу перебуває під впливом різних чинників, має специфічні цілі використання та розвитку. До матеріальної складової інноваційного потенціалу підприємства належать основні та оборотні засоби, а до інтелектуальної складової – нематеріальні активи, маркетингові ресурси, управлінсько-інфраструктурні ресурси, трудові ресурси тощо.

Раціональне вкладання коштів у програми розвитку персоналу сприятиме зростанню інтелектуального потенціалу, збільшенню ринкової вартості підприємства та досягненню значного еко­номічного ефекту

Використання інтелектуального капіталу навіть на етапі створення підприємства дозволяє, по-перше, сформувати значний по розмірах статутний капітал або здійснити той, що передивляється його структури в процесі функціонування, і, по-друге, залучити додаткові фінансові ресурси з внутрішнього і зовнішнього ринків шляхом емісії коштовних паперів компанії в рахунок збільшення об'ємів її нематеріальних активів [1].

Процес оцінки інтелектуального потенціалу підприємства і його підрозділів доцільно проводити щорічно. Постійне відстежування динаміки і своєчасне проведення коректуючих заходів дозволить ефективніше використовувати інтелектуальний потенціал для поліпшення показників виробничо-господарської діяльності [2].

Знання стають сьогодні одним з головних джерел зростання продуктивності і конкурентних переваг а також покращення фінансової стабільності підприємства. Простежується тісний взаємозв'язок між процесами по управлінню знаннями і загальними результатами діяльності підприємства. Ці знання виявляються в навичках, уміннях і професійному рівні співробітників і закріплюються у вигляді організаційної культури, брендів, патентів, ліцензій, іміджу, тобто у вигляді інтелектуального капіталу. Таким чином, інтелектуальний потенціал є основою майбутнього розвитку.

Отже, визначення інтелектуального потенціалу є одним з головних завдань для сучасної, успішно працюючого, конкурентноздатного і інноваційно-привабливого підприємства.

Література:

1. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч.посібник. – К.:КНЕУ, 203. – 504 с. – ISBN 966-574-524-7.

2. Федулова І.В. Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. ек. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (харчова промисловість)» / Федулова Ірина Валентинівна; Нац. ун-т харч.техн. – Київ, 2009. – 35 с.

3. Вікарчук О.І. Інноваційний потенціал: основа розробки стратегії підприємства / О.І. Вікарчук // Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (8). – 2009. – С. 136–142.