Экономические науки/10.Экономика предприятия

Д.е.н., професор Садєков А.А., Пруднікова Г.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені

Михайла Туган-Барановського

ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ВНАСЛІДОК ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Аналізуючи основні процеси, що відбуваються в господарській діяльності підприємницьких структур, стає зрозумілим, що підприємства різних сфер діяльності в умовах жорсткої конкуренції, проводять диверсифікацію власної фінансово-господарської діяльності. Необхідність її проведення полягає в створенні та захисті конкурентних переваг для забезпечення сталого розвитку та процвітання підприємства.

Питанню підвищення конкурентоспроможності підприємств приділяли увагу такі відомі вчені як М. Портер, Ф. Котлер, Т.Коупленд, Ж.-Ж. Ламбен, Т.Коллер, П. Діксон, Е. Діхтль, Х. Хершген, Г. Азоєв, А. Юданов, Р.А.Фатхутдінов, І. Должанський, Т. Заярная, та інші.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно займає стабільне місце на ринку товарів та послуг, його продукція користується більш стійким попитом, ніж продукція його головних конкурентів.

Для підприємства, що диверсифікується, суттєве практичне значення має поділ потенційних конкурентних переваг за стійкістю до їх копіювання [1], а саме конкурентні переваги:

- низького рівня, які можуть бути легко досягнуті чи скопійовані конкурентами (використання дешевої робочої сили, забезпеченість широким спектром сировинних ресурсів тощо). Ці переваги базуються на вартості чи доступності факторів виробництва і не гарантують стабільного положення на ринку;

- високого рівня, які є наслідком цілеспрямованої діяльності підприємства, як правило, пов'язані зі значними витратами і важко піддаються копіюванню (сучасна патентована технологія; спеціалізовані програми відтворення робочої сили високої кваліфікації; висока репутація підприємства, заснована на активній маркетинговій діяльності);

- найвищого рівня, до яких відноситься постійна модернізація виробництва і видів діяльності, що супроводжується виснаженням конкурента, якщо він їх і досягає [2].

Звичайно, коли керівництво підприємства зацікавлене в формуванні й підтримці конкурентного потенціалу внаслідок диверсифікації, воно повинне приділяти головну увагу другій і третій групі переваг.

Систематизуючи всі конкуренті переваги, які може здобути підприємство внаслідок реалізації кожного з напрямів запропонованої стратегії розвитку, було сформовано наступні їх види, які наведені в таблиці 1:

Таблиця 1

Конкуренті переваги від диверсифікації діяльності

Диверсифікація виробництва та видів господарської діяльності підприємства

- високий рівень продуктивності праці, раціональність експлуатації основних фондів;

- професійність, творчість персоналу, сучасність, прогресивність, гнучкість організаційної структури;

- результативність системи менеджменту: ефективність управління оборотними засобами, якістю, виробничими, закупівельними та збутовими процесами, дієвість системи мотивування персоналу;

- інноваційні системи і методи розробки та впровадження нових технологій, продуктів, послуг, «ноу-хау»;

- забезпеченість джерелами фінансування, платоспроможність, ліквідність, прибутковість та рентабельність діяльності;

- широкий портфель замовлень, сучасні методи розподілу продукції

Продовження таблиці 1

Диверсифікація ринків підприємства

- близькість та відкритість доступу до джерел матеріальних і людських ресурсів, збутової мережі, транспортних шляхів та каналів розподілу;

- високий ступінь інформованості про стан і тенденції розвитку ринку, дію сил та умов навколишнього бізнес-середовища, поведінку конкурентів;

- ефективні канали і способи розповсюдження інформації про підприємство, наявність і використання зворотного зв'язку;

- кращий загальноекономічний стан ринків, на які виходить підприємство (висока норма прибутковості, невеликі строки окупності капітальних вкладень, сприятлива динаміка цін, високі рівні доходу на душу населення);

- інвестиційні, кредитні, податкові та митні пільги, надані регіону;

- широкий спектр споживачів продукції, їх невисока чутливість до зміни цін, слабка циклічність і сезонність попиту на ринку;

- високі бар’єри входу на «новий» ринок для потенційних конкурентів;

- високій рівень розвитку прикладної науки й техніки на «новому» ринку

Таким чином, диверсифікація діяльності є одним з перспективних напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства, який дає змогу випереджувати конкурентів та зміцнювати позиції на ринку.

Література:

1. Клименко С.М. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навч. посіб. / С.М. Клименко, О.С. Дуброва, Д.О. Барабась, Т.В. Омельяненко, А.В. Вакуленко. - К.: КНЕУ, 2006. - 527 с.

2. Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства: Навч. посіб. / І.З. Должанський, Т.О. Загорна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.