УДК 339.137.2

Петленко К.О.

Безродна С.М.

Потенціал та резерви підвищення конкурентоспроможності підприємства

Конкурентоспроможність фірми залежить від її потенціалу. Потенціал підприємства - комплекс його можливостей і досягнень, що забезпечують конкурентну перевагу на ринку і досягнення поставленої стратегічної мети.

Вагомий внесок у розвиток теорії конкуренції та дослідження проблеми-аналізу і оцінки конкурентоспроможності здійснили такі відомі вчені як Д.Рікардо, І.Бойчик [1], К.Р.Маконнел, С.Л.Брю, В.Оскольський [3] , Б.Олін, В.Грузинов [2], Г.Азаров, Н.Краснокутська, О.Лука ті ін.

Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по різному. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породжених об`єктивним розвитком продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку.

Найчастіше конкурентоспроможність розглядається у двох аспектах:

- конкурентоспроможність товару, тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними і т.д.

- конкурентоспроможність фірми – це рівень її компетенції відносно інших фірмконкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу[1].

Ці два аспекти тісно зв′язані між собою, оскільки конкурентоспроможні товари – це результат функціонування конкурентоспроможної фірми, здатної їх виготовити і забезпечити необхідний рівень споживання у замовників.

До основних резервів підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства можна віднести такі:

· Резерви використання ринкової ситуації ( використання податкових пільг, державні дотації, субсидії, державні програми по забезпеченню конкурентоспроможності, правильний вибір цільового ринку і його сегменту);

· Резерви використання організаційного потенціалу підприємства (підвищення ефективності реклами, використання науково-технічного потенціалу, сертифікація, тощо);

· Резерви використання виробничо-технологічного потенціалу підприємства (використання основних фондів, вдосконалення технології виробництва, вдосконалення матеріально-технічного забезпечення, поліпшення пусконалагоджувальних робіт, тощо) [2].

Основними сферами підвищення конкурентоспроможності є: управління інноваціями та технологіями (є дуже важливим кроком в сучасних умовах розвитку ринкової економіки); процес виробництва; використання інформації; управління людськими ресурсами; управління змінами; створення відповідного бізнес-середовища, тощо.

У сфері технологій вагомі резерви підвищення конкурентоспроможності охоплюють: виключення дублювання в дослідженнях з метою уникнення зайвих витрат, усталене фінансування державного замовлення на дослідження та реалізацію національних цільових програм, спільні роботи з зарубіжними інвесторами. Впровадження інновацій сприяє досягненню ринкових конкурентних переваг завдяки випередженню конкурентів у часі [3].

Перспективними напрямками підвищення конкурентоспроможності у виробництві є: вдосконалення використання обладнання, матеріалів та енергії, а також організації процесу виробництва, покращення якості та своєчасності отримання інформації усіма ланками виробничого процесу [3].

Активізація людського фактору у підвищенні конкурентоспроможності супроводжується зміною системи організаційних цінностей і правил поведінки і покращенням ставлення до виконуваної роботи окремих працівників. Кадри є важливим капіталом підприємства, а їх навчання як короткотерміновий систематичний процес, спрямований на вдосконалення умінь та навичок і призначений для вирішення завдань конкурентоспроможності, сприяє у тому числі зниженню соціальної напруженості, покращенню внутрішньо організаційного клімату [5].

До основних засобів підвищення конкурентоспроможності можна віднести: ґрунтовне вивчення запитів споживачів і аналіз конкурентів; обґрунтована рекламна політика; створення нової продукції; підвищення техніко-економічних і якісних характеристик продукції; виявлення і забезпечення переваг продукту порівняно з його замінниками; виявлення переваг і недоліків товарів-аналогів, які виробляються конкурентами, і використання одержаних результатів у діяльності фірми; модернізація обладнання; визначення можливих модифікацій продукту; всебічне зниження витрат; виявлення і використання цінових факторів підвищення конкурентоспроможності продукції; вдосконалення обслуговування у процесі купівлі та після продажного сервісу; пристосування продукції до роботи в різних умовах; диференціація продукції; посилення впливу на споживачів, тощо [2;4].

Отже, з усього вище сказаного можна зробити висновок, що підтримка високої конкурентоспроможності підприємства означає, що всі його ресурси використовуються настільки продуктивно, що підприємство стає більш прибутковим, ніж його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів і послуг та його продукція користується постійним попитом. Тому є дуже важливим підтримувати достатній рівень конкурентоспроможності підприємства, оскільки саме ця економічна категорія відображає можливості підприємства відносно його конкурентів на ринку.

Використана література:

1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчин М.І., Піча Ю.В./ Економіка підприємства - К.: "Каравела";// Львів: "Новий світ - 2000", 2001.- 298 с.

2. Грузинов В.П., Грибов В.Д. /Экономика предприятия: Учебное пособие. //– М.: Финансы и статистика, 2005.

3. Оскольський В. Про перспективи становлення конкурентоспроможної регіональної економіки.// Маркетинг. – 2007, №12.

4. Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навч. Посібник. / За ред. С.Ф.Покропивного. //– К.: КНЕУ, 2007.

5. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін / О.Г.Швиданенко та інші – //К.: КНЕУ, 2008.

6. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. С.Ф.Покропивного. -// К.: КНЕУ, 2001. - 457 с.

«Наукова думка інформаційного століття» (07-15 березня 2012р., Польща)