Бондаренко К.М.

Науковий керівник: Кислицина О.В.

Донецький національний університет економіки та торговлі

ім.. Туган-Барановського

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ В БАНКАХ

Перехід України до принципово нових ринкових відносин закономірно привів до необхідності постановки і вирішення нових для українських комерційних банків завдань, пов’язаних зі значним збільшенням концентрації ризиків їх інвестиційної діяльності.

В умовах значного посилення конкуренції, викликаної інтенсифікацією зусиль, спрямованих на подолання наслідків впливу світової фінансової кризи, більшість комерційних банків України особливу увагу приділяє комплексному підходу до реалізації програм виходу з фінансової кризи, в тому числі:

– інвестиціям (збільшенню статутного капіталу та залученню коштів клієнтів, а також здійсненню інвестиційної діяльності);

– інноваціям (розробці та впровадженню сучасних банківських продуктів, обладнання, технологій);

– інфраструктурі (розвитку мережі філій та відділень; вивченню можливості приєднання інших банків);

– інтелекту (добору, навчанню та розстановці кадрів);

– інтегрованим маркетинговим комунікаціям (мерчандайзингу, рекламі, зв’язкам із громадськістю, прямому маркетингу, стимулюванню продажу; див. схему).

Першочергового значення для банків набуває необхідність удосконалення ризик-менеджменту. Ризик – це ситуативна характеристика діяльності будь-якого суб’єкта ринкових відносин (у тому числі банку), яка відображає невизначеність результату цієї діяльності і можливі несприятливі (або сприятливі) наслідки у випадку неуспіху (чи успіху).

Ризик-менеджмент інвестиційної діяльності банку можна визначити як один із основних напрямів сучасного банківського менеджменту, що вивчає проблеми управління інвестиційною діяльністю банку з урахуванням ризик-факторів, у коло яких входить створення ефективної системи управління ризиками.

Мета ризик-менеджменту інвестиційної діяльності банку – забезпечення максимальної ефективності управління з урахуванням факторів невизначеності, які можуть як негативно, так і позитивно впливати на досягнення комерційним банком своїх цілей.

Організаційна підсистема управління ризиком має будуватися так, щоб забезпечувати оптимальний розподіл цілей і завдань між різними підрозділами банку та їх співробітниками.

Цей процес повинен передбачати спочатку визначення областей ризику, які мають переглядатися в рамках побудованої системи взаємодії підрозділів за оцінкою, контролем і управлінням ризиками для отримання найточнішої картини і здійснення максимально ефективного управління.

Правильне визначення та оцінювання ризиків є основою для ризик-менеджменту інвестиційної діяльності банку.

Оцінка ризиків має робитися у двох площинах – за якісними і кількісними показниками. Якісна оцінка полягає у визначенні чинників ризику і обставин, що призводять до ризикових ситуацій; кількісна дає змогу обчислити розміри окремих ризиків і ризику банківського портфеля в цілому.

Система управління ризиками забезпечується методами їх мінімізації та обмеження. Вони, у свою чергу, поділяються на загальні та специфічні, за способом впливу – на активні й пасивні.

Одним із найважливіших елементів управління ризиками інвестиційної діяльності є ефективний внутрішній контроль діяльності підрозділів, які задіяні в інвестиційному бізнесі, що дає змогу забезпечити ефективність і законність банківських операцій, точність і достовірність управлінської інформації.

Управління ризиками є процесом із чітко визначеними етапами, за допомогою якого менеджери можуть ясно уявити ризики, з котрими стикається комерційний банк. Процес ризик-менеджменту банківської інвестиційної діяльності повинен розвиватися у шість етапів:

1. Установлення контексту ризиків;

2. Ідентифікація ризиків: виявлення і розпізнавання ризиків та їх джерел;

3. Вимірювання ризиків (якісна та кількісна їх оцінка);

4. Вплив на ризик (вибір методів і стратегій);

5. Моніторинг ризиків (повсякденний моніторинг лімітів за ризиками, перевірка основних розмірів ризиків і ризиків, що не підлягають кількісній оцінці);

6. Комунікації і консультування (регулярне надання інформації проризики).

1)Встановлення контексту ризику. На цьому етапі визначають стратегічні й тактичні цілі банку відносно управління банківською установою в умовах невизначеності.

2)Ідентифікація ризиків. Мета цього етапу – одержати потрібну інформацію про структуру, властивості об’єкта і наявні ризики. Зібраної інформації має бути достатньо для того, щоб приймати адекватні рішення на наступних стадіях.

3)Оцінка – це кількісний опис виявлених ризиків, у процесі якого визначають такі характеристики, як імовірність і розмір можливих наслідків. Водночас формують набір сценаріїв розвитку несприятливих ситуацій. Для різних ризиків можна побудувати функцію розподілу ймовірності настання наслідків залежно від їх розміру.

4)Вплив на ризик – застосування конкретних заходів попередження та мінімізації ризику.

Активне управління ризиками інвестиційної діяльності передбачає можливість:

• уникнення ризику – це свідоме рішення не піддаватися певному виду ризику (але уникнути ризику вдається не завжди);

•запобігання ризику, що зводиться до дій, які застосовують з метою зменшення вірогідності втрат і мінімізації їх наслідків. Такі дії можуть застосовуватися до моменту завдання збитку, під час завданнязбитку і після того, як він станеться;

•прийняття ризику, яке полягає в покритті збитків за рахунок власних ресурсів;

• перенесення ризику (полягає в перенесенні ризику на інших осіб). Важливе значення надається обмеженню ризиків – розробці адекватної системи лімітів за ризиками, що підлягають кількісній оцінці.

5)Моніторинг означає незалежну систему оцінки та контролю за ризиком із механізмом зворотного зв’язку. Моніторинг реалізується через інформаційні посадові звіти, внутрішній та зовнішній аудит і аналітику.

У ризик-менеджменті інвестиційної діяльності готових рецептів немає й бути не може, але, знаючи його методи, прийоми, способи вирішення тих або інших питань, можна досягти успіху в конкретній ситуації.

Кінцевою метою управління ризиком інвестиційної діяльності є отримання найбільшого прибутку за оптимального, прийнятного для банку співвідношення прибутку й ризику, що відповідає цільовій функції підприємництва.

Роблячи висновок, можна підкреслити, що неможливо створити ефективну систему ризик-менеджменту інвестиційної діяльності без дослідження економічної суті ризику. Є три підходи щодо трактування цього поняття: як вірогідність втрати активів банку; як загроза втрати прибутку банку; як невпевненість кредитора у спроможності боржника виконати умови угоди. Актуальним є визначення складових елементів системи ризик-менеджменту інвестиційної діяльності, його процесуальних процедур та інструментарію. Основними прийомами управління ризикамиінвестиційної діяльності є уникнення, зниження, передача та утримання ризиків.

Література:

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. №2121 //www.rada.gov.ua

2. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансовй словник. – 3-е вид., випр.. та доп. – К.:Т-во «Знання»;КОО,2000. – 587с.

3. Кльоба Л., Ризик менеджмент банківської інвестиційної діяльності.:Вісник НБУ,2010. – 44с.