Экономические науки/1. Банки и банковская система

Полякова Н.М.

Директор Сєвєродонецького відділення Інституту післядипломної освіти і дистанційного навчання Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Україна

К.е.н. Ілляшенко О.В.

Сєвєродонецьке відділення Інституту післядипломної освіти і дистанційного навчання Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Україна

Стратегія управління активними і пасивними операціями банку

На даний час наукові теорії стратегічного планування і управління сучасною корпоративною фірмою досить повно висвітлені у зарубіжній та вітчизняній літературі. Меншою мірою розроблені прикладні аспекти цієї теорії до банківської діяльності. Найбільш повно питання формування банківських стратегій розглянуті в класичній праці Дж. Сінкі, де вони висвітлюються в рамках теорії банківської фірми [1, с. 356]. Аналізу проблем стратегічного планування і управління банківською діяльністю в українських умовах приділяється надзвичайно мало уваги, що й зумовлює актуальність даного дослідження.

Стратегія банка повинна визначатися такими параметрами: узгодженість із фінансовими ресурсами, які можуть бути акумульовані банком та спрямовані в активні операції з метою забезпечення прибутковості; узгодженість отриманих результатів і витрат на їх досягнення; досягнення оптимального співвідношення між очікуваною ефективністю та можливими ризиками, які характерні для діяльності банку; узгодженість діяльності банку із загальноекономічними умовами, що склалися в Україні.

В сучасних умовах становлення і розвитку банківської системи України одним з найважливіших методів управління банка є вироблення стратегії управління активними і пасивними операціями банку та забезпечення ефективності банківської діяльності, що дає можливість банку стабільно зростати, реалізувати всі наявні можливості і виступає одним з основних факторів успіху функціонування банківської установи.

Розроблення такої стратегії виступає доволі складним процесом, що зумовлено багатьма обставинами. Перш за все, в результаті обраних напрямів діяльності банка, вона повинна здійснюватися на основі ретельного перспективного аналізу, прогнозування зовнішніх тенденцій (стану макроекономічного середовища, кон’юнктури ринку банківських послуг та його окремих сегментів, особливостей оподаткування та державного регулювання діяльності банків) та внутрішніх умов (обсягів та структури ресурсної бази банку, цілей і завдань розвитку, відносної дохідності різноманітних активів з урахуванням факторів ліквідності та ризику тощо), ймовірний характер яких затрудняє процес формування цієї стратегії.

На наш погляд, процес формування стратегії ефективності діяльності банка в загальному вигляді можна представити шляхом виділення дев’яти основних етапів [2, с. 113].

Перший етап - встановлення мети і цілей банку відповідно до напрямів його діяльності. На даному етапі пропонується здійснення наступних позицій:

- визначення мети діяльності банку, яка повинна бути спрямована у майбутнє та формулювати ставлення банку до своїх вкладників, персоналу тощо. Мету слід формулювати як забезпечення клієнтів усіма можливими видами банківських послуг задля отримання прибутку за умови найменшого ризику;

- формулювання конкретних цілей ефективної діяльності банку, від реалізації яких залежить здійснення конкретних операцій, прибутковість банку, встановлення певних внутрішніх норм та відповідних практичних рекомендацій.

Другий етап формування та реалізації забезпечення ефективності діяльності банка - проведення відповідної аналітичної роботи, що передбачає перш за все визначення основних напрямів зниження витрат банку та вибір найприбутковіших напрямів кредитно-інвестиційних вкладень. При цьому банку слід врахувати напрями залучення та вкладення коштів в активні операції. У відповідності з цими критеріями можна виділити наступні напрями цієї стратегії банку:

- залучення зобов’язань на тривалий термін з метою надання довгострокових кредитів та здійснення широкомасштабних інвестицій;

- залучення коштів до запитання з метою оптимізації структури балансу, дотримання показників ліквідності, здійснення поточних активних операцій;

- залучення ресурсів на коротко - та довгостроковий період з метою прибуткової діяльності банку.

Третій етап формування та реалізації стратегії забезпечення ефективної роботи банку передбачає розробку внутрішніх інструктивних документів, у яких фіксуються основні її принципи та положення.

На четвертому етапі процесу формування та реалізації стратегії забезпечення ефективної роботи банку рекомендуємо провести оцінку та аналіз розробленого проекту стратегії підрозділами, відповідальними за її реалізацію та внесення відповідних зауважень, пропозицій, коректив, та затвердити остаточний варіант стратегії.

На п’ятому етапі даного процесу рекомендуємо розробити альтернативні варіанти стратегії, до яких слід вдатися у випадку невдалої реалізації попереднього варіанта. При цьому необхідно чітко визначити та обумовити функціональну відповідальності усіх тих структурних підрозділів банку, які нестимуть її за виконання

Сьомим етапом процесу формування та реалізації стратегії є її впровадження у практичну діяльність банка. Діяльність банку на ринку банківських продуктів повинна передбачати узгоджене функціонування відповідних підрозділів, і для його забезпечення в банках створюється спеціальний координаційний орган - Комітет з управління активами і пасивами (КУАП) [2, с. 227].

Восьмим етапом системи заходів з реалізації політики банка також виступає визначення повноважень щодо забезпечення контролю за дотриманням усіма підрозділами банку всіх необхідних технологічних процедур організації виконання стратегії, передбачених відповідними нормативними актами НБУ та внутрішніми положеннями та інструкціями банку.

Отже, формування чіткої та гнучкої стратегії банка за усіма вищеописаними напрямами та етапами слід вважати необхідною умовою раціональної організації діяльності банку у сфері фінансової структури та відповідних відносин між банком та його клієнтами, що визначається, перш за все, правильною постановкою мети і стратегічних цілей загальної ділової політики банку, пріоритетів в обслуговуванні перспективних груп клієнтів та використанні адекватних видів банківських продуктів, а також розробкою усіх необхідних технологічних процедур у вигляді спеціального алгоритму дій і заходів банківського персоналу та їх професійних обов’язків і повноважень у прийнятті рішень, що стосуються проведення підвищення прибутковості установи банку.

Література

1. Синки Дж. Финансовый менеджмент в коммерческом банке и в индустрии финансовых услуг : учебник / Дж. Синки. –М. : Альпина Бизнес Букс, 2007. –1018 с.

2. Банківський менеджмент: Навч. посіб. / О.А.Кириченко, І.В.Геленко, С.А.Рогаль та ін.; За ред. О.А.Кириченка .- 3- те вид., пере раб і доп.- К.:Знання, 2002.-438 с.

3. Мещеряков А.А. Організаційно-технологічні аспекти підвищення ефективності функціонування комерційного банку: Монографія. – Київ: Науковий світ, 2006.