Інтелектуальна власність та Інтернет: нові можливості чи нові проблеми

У статті наведено аналіз сучасного стану інтелектуальної власності у мережі Інтернет та визначені шляхи врегулювання використання об’єктів інтелектуальної власності в Інтернеті

Постановка проблеми. З появою і розвитком комп'ютерних та  мережевих технологій людство вийшло на новий етап розвитку, який характери­зується переходом від постіндустріального до інформаційного типу суспільства. Тепер го­ловне місце у відносинах власності займають передусім знання та інформація. Освіченість, інтелектуальні здібності людей наразі грають одну з провідних ролей у суспільно-еко­номічних відносинах. В Інтернеті сучасна людина знаходить для себе, з одного боку — широке поле для інтелектуальної діяльності (нові можливості), з іншого — піддає резуль­тати цієї діяльності, зокрема й свою інтелек­туальну власність, ризику бути незаконно ви­користаними (нові проблеми). Це зумовлює необхідність раціонального правового регу­лювання даної сфери діяльності людини. Не­обхідно зазначити, що в деяких країнах (США, державах ЄС, Китаї) суттєві кроки щодо такого регулювання вже зроблені. В Україні ж, на відміну від більшості країн світу, ще не повністю сформувався перехід до інформаційного суспільства, а то­му правове регулювання захисту інтелектуальної власності в Інтернеті не розвинена [1].

У зв’язку із відсутністю в Україні чіткої нормативно-правової бази захисту інтелектуальної власності, все актуальнішою стає проблема захисту авторських прав, особливо в мережі Інтернет [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність цієї проблеми привертає увагу багатьох вчених. Заслуговують уваги дослідження               В. Семіноженка, М. Денисюка, О. Харченко та ін. аналізуються проблемні аспекти розвитку механізмів державного регулювання інтелектуальної власності.

На думку провідних дослідників, основ­ними сучасними проблемами у сфері розвит­ку відносин інтелектуальної власності в епоху Інтернету є:

—      конфлікт доменних імен і товарних знаків у глобальній інформаційній мережі;

—        невирішеність питання щодо пра­вомірності патентування способів ведення бізнесу;

—   проблеми щодо охорони творів у циф­ровій формі;

—    проблеми щодо охорони баз даних;

_ проблеми щодо максимально широко­го доведення до відома суспільства (через Інтернет) інформації про патенти [2].

Але на сьогоднішній день серед дослідників немає єдиної думки щодо вирішення цих проблем. На сьогодні серед них не склалося єдиної думки щодо вирішення зазначених проблем. Можна відокремити принаймні три підходи до розв'язання проблем охорони та захисту інтелектуальної власності в мережі Інтернет:

1. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності в Інтернеті є недоцільною, оскільки інформація за своєю сутністю радикально відрізняється від традиційних благ. На думку прихильників цієї позиції, процес поширення інтелектуальних продуктів через мережу Інтернет не піддається контролю та регламентації, відтак усе більшого значення набуває система безкоштовного розповсюдження програмного забезпечення з подальшим платним обслуговуванням та надаванням різного роду інформаційних послуг.

2. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності в Інтернеті традиційними способами неможлива, відтак виникає об'єктивна необхідність у створенні нового інституційного середовища у цій сфері. Наголошуючи та тому, що власність взагалі втрачає будь-яке значення в інформаційному суспільстві (суспільстві знань), відомі західні дослідники стверджують, що на відміну від традиційного суспільства, у якому гарантією захисту виступало право, в інформаційній економіці основну роль відіграють моральні норми. Прихильники такого підходу звертають увагу на зміни у людській психології, системі мотивацій, переваг, норм поведінки, та акцентують увагу на виникненні нової "інформаційної" моралі, в якій доступ до інформації отримує етичне значення. Відтак кожна особистість виявляє зацікавленість не лише у власних знаннях, а й у доступі до цих знань всіх членів суспільства.

3. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності необхідна. Її можна здійснювати традиційними способами, шляхом внесення необхідних змін у національне та міжнародне законодавство [3].

Мета. Опанувати основні теоретично-методологічні засади регулювання відносин інтелектуальної власності у мережі Інтернет, приведення законодавства з регулювання питань інтелектуальної власності у відповідність до Конституції України і міжнародних норм приватного права, новітніх вимог сучасності.

Викладення основного матеріалу.

Проблеми, пов'язані з порушенням прав на об'єкти інтелектуальної власності в Інтернеті, виникли паралельно з тим, яку всесвітню мережу почали проникати комерційні відно­сини. З поширенням комп'ютерних ко­мунікацій полегшився доступ до об'єктів інтелектуальної власності, що дало унікальні можливості для поліпшення освіти, культур­ного обміну, інтенсивного духовного та інте­лектуального розвитку.

Дуже часто порушуються в Інтернеті й особисті не майнові права авторів, зокрема: авторське право, право на ім'я, право на захист своєї ре­путації, право на публічне використання тво­ру та ін. Найпоширенішими порушеннями авторських прав справедливо вважаються розповсюдження контрафактних копій про­грам та творів у цифровій формі в глобальних комп'ютерних мережах. Проблема  полягає у високій складності технічної фіксації факту порушення авторських прав як не­обхідної передумови початку судового роз­гляду справи. Порушення авторських прав у глобальній інформаційній мережі правильно вважають однією з найгостріших проблем, котрі потребують негайного вирішення.

Не менш значущою проблемою, як уже вказувалося вище, є конфлікт доменних імен і товарних знаків у глобальній інформаційній мережі. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» дає визначення доменного імені як імені, що використо­вується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті та закріплює право суб'єкта на тор­говельну марку використовувати її в Інтер­неті, у тому числі у вигляді доменних імен. Однак спеціальне регулювання відносин у сфері доменних імен законодавством України не забезпечується.

Так, наприклад, Міжнародний фонд з охорони дикої природи (World Wildlife Found) сперечається з Міжнародною федерацією боротьби (World Wrestling Associations) за пра­во на використання доменного імені wwf.com. Апеляційний суд Об'єднаного Ко­ролівства підтримав рішення суду нижчої (першої) інстанції, відповідно до якого федерація порушила укладену в 1994 р Міжнародним фондом з охорони дикої природи, котрий забороняє організації борців використовувати акронім «wwf». Це ставить під сумнів майбутнє доменного імені wwf.com, що належить Федерації.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 54 Основного Закон гарантує громадянам свободу літературної, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв'язку з різними видами інте­лектуальної діяльності. Стверджується, що кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встанов­леними законом. На реалізацію цих норм повинні спрямовуватися всі можливі зусилля держави, адже власність — основа де­мократичного суспільства [2].

Висновки та перспективи подальших розробок.  

Загальновідомо, що доступ в Інтернет забезпечують провайдери — організації, що мають спеціальне обладнання для публікації інформації в глобальній мережі. Ця інформація розміщується на сайтах, що мають свої адреси і так звані доменні імена.

Таким чином, з одного боку, оператори та провайдери не несуть відповідальності за дії користувачів (споживачів), а з іншого – саме оператори та провайдери можуть постраждати за розміщення користувачами (споживачами) інформації (матеріалів), що посягають на прав інтелектуальної власності третіх осіб.

Необхідно прийняти нормативний акт, який би чітко прописував механізм реалізації протидії правопорушенням, що здійснюються за допомогою мережі Інтернет, та взаємодію операторів і провайдерів телекомунікації з уповноваженими компетентними органами.

В Україні зроблені деякі кроки щодо законодавчого врегулювання використання об’єктів інтелектуальної власності в Інтернеті, прийняті та існують такі Закони «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про авторське право і суміжні права», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм». Також Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності», у ньому внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо використання об’єктів інтелектуальної власності в Інтернеті.

Але, незважаючи на досить розширену законодавчу базу проблема не вирішується, тому що виявити кожного правопорушника неможливо. Щоб захистити свої права автори, які розміщають свої твори в Інтернеті можуть самі встановлювати заборони для скачування своїх творів, дозволяти скачувати їх за певну плату, або представляти інформацію за особистими вимогами.  

Реформи в сфері інтелектуальної власності в Україні мають йти двома паралельними напрямами.

Перший: створення сталого ринку інтелектуального продукту з притаманними йому моделями посиленого захисту прав інтелектуальної власності, стимулювання підвищення загальної правової культури підприємницької діяльності, податкового заохочення впровадження інновацій вітчизняними підприємствами.

Другий: створення light-режимів захисту інтелектуальної власності відповідно до сучасних тенденцій світових ринків у тих сегментах промисловості, де це необхідно для стимулювання інноваційної активності через особливі умови діяльності (Інтернет, мережеві структури тощо) [4].

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.     Інтелектуальна власність./Науково-практичний журнал, за ред. Абдуліна І. В. ТОВ Аспект-2003. 6/2009

2.     http://ua-referat.com/Інтелектуальна_власність_в_мережі_Інтернет

3.     http://pidruchniki.ws/19310710/ekonomika/intelektualna_vlasnist_epohu_internetu

4.     http://www.rusnauka.com/34_NIEK_2010/Pravo/75293.doc.htm