Экономические науки/ 3.Финансовые отношения

магістрант Ярош В.В.

Академія муніципального управління, Україна

Фінансування освітньої галузі України в умовах ринку

У статті розглянуто темпи видатків зведеного, державного та місцевих бюджетів на освіту, виконання та динаміку фінансування сфери освіти з державного бюджету.

Ключові слова: фінансування освіти, зведений бюджет, державний бюджет, місцеві бюджети, видатки на освіту, джерела фінансування освітньої галузі.

Актуальність проблеми. Значний інтерес кожної країни становить економічний характер результатів освітньої діяльності. Адже підвищення освітнього рівня населення позитивно впливає на зростання показників активної економічної діяльності країни на різних рівнях, тому витрати на освіту громадян мають продуктивну природу. Саме фінансові вкладення в освіту визнаються одними з найважливіших інвестицій у людський капітал.

Ступінь дослідження даної проблеми. Проблематика стану фінансування освітньої галузі займає важливе місце в дослідженнях вітчизняних вчених, серед яких: О.Василик, В.Гейєць, В.Глущенко, О.Д. Бойко, С.О.Черепанова, В.Б. Тропіна, В.Куценко, Е.Лібанова, І.Лютий, Н.Новіков, Т.Оболенська, К.Павлюк, Д.Полозенко, П.Саблук, І.Чугунов та інших.

Метою статті є дослідження стану бюджетного фінансування освітньої галузі України в умовах ринку та пошук шляхів її розв’язання, спрямованих на забезпечення рівня грамотності населення, який необхідний для інтелектуального розвитку кожної людини та підвищення загального добробуту нації.

Виклад основного матеріалу. Освіта є визначальними чинниками людського розвитку у сучасному глобалізованому світі. Вона забезпечує індивідуальний розвиток особистості, майбутнього фахівця, формує інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал держави, виступає стратегічним ресурсом соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, є джерелом покращення добробуту людей, забезпечує національні інтереси та зміцнює авторитет і конкурентоспроможність держави на міжнародній арені. Адже світовими лідерами є країни, які свого часу зробили ставку на розвиток освіти та науки. А Україна має великий потенціал для того, щоб стати суспільством, що навчається.

Система освіти в Україні складається з таких ланок освіти: дошкільна, загальна середня, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, самоосвіта. Існують й відповідні освітні рівні: початкова; базова загальна середня; повна загальна середня; професійно-технічна; базова вища; повна вища освіта. До освітньо-кваліфікаційних рівнів належать такі: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр; спеціаліст, магістр [1, ст. 29-30].

Видатки на освіту належать до поточних видатків бюджету. Дана галузь практично не має доходів і свою діяльність провадить на основі видатків відповідного бюджету.

На сьогодні рівень державного фінансування системи освіти недостатній. А це означає, що держава втрачає передові позиції щодо рівня освіченості громадян.

Переважну частку витрат бюджетів на освіту складають видатки, спрямовані на фінансування загальноосвітніх шкіл.

Основними джерелами фінансування закладів освіти державної форми власності є кошти загальнодержавного та місцевих бюджетів, кошти галузей економіки, державних підприємств i додаткові надходження [1].

Відповідно до ст. 61 Закону України "Про освіту" держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому 10 % НД, а також валютні асигнування на основну діяльність. Кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, отримані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

Додатково заклади освіти як джерела фінансування можуть розглядати:

• кошти за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

• плату за надання додаткових освітніх послуг;

• добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

• дотації з місцевих бюджетів;

• кошти за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

• доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

• кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

• інші кошти.

На сьогоднішній день в Україні пріоритетним джерелом фінансування освіти залишається бюджетне фінансування, що здійснюється на основі єдиного кошторису доходів та видатків. Джерелами формування кошторису є як бюджетні кошти, так і кошти, отримані з інших джерел (від надання закладом додаткових освітніх послуг, прибутки від реалізації навчально-виробничої продукції, від здачі приміщень в оренду, кредити банківських установ, добровільні внески тощо). При цьому співвідношення між бюджетними та позабюджетними фінансовими ресурсами змінюється залежно від наявності бюджетних ресурсів та адекватної державної політики у сфері освіти, темпів економічного розвитку, форми власності навчального закладу, співвідношення між державним та недержавним секторами економіки та ін.

Для визначення рівня фінансування освіти в Україні проведемо дослідження видаткової частини бюджетів на дану галузь.

В загальному видатки Зведеного бюджету України за 2009 рік виконані у сумі 307,3 млрд. грн., що становить 85,7 % річного планового показника, у тому числі загальний фонд – 240,1 млрд. грн., або 95,4 %, спеціальний фонд – 67,2 млрд. грн., або 62,9 %. У 2010 році вони склали 377,3 млрд. грн., що становить 97,3 % річного планового показника, з них загальний фонд – 299,4 млрд. грн., або 97,8 %, спеціальний фонд – 78,4 млрд. грн., або 95,7 %.

Видатки державного бюджету (з урахуванням міжбюджетних трансфертів) у 2009 році склали 242,4 млрд. грн., що становить 88,4% річного планового показника. З них видатки на освіту за функціональною класифікацією дорівнюють 9,9%, а за економічною класифікацією – лише 0,4% на стипендії.

В свою чергу, видатки місцевих бюджетів становлять 134,9 млрд. грн., (92,0% річного планового показника). Частка фінансування освіти з даних бюджетів за функціональною класифікацією склала 31,8% (на 2,5% більше, ніж у 2008 році).

У 2010 році видатки державного бюджету (з урахуванням міжбюджетних трансфертів) збільшилися до 303,6 млрд. грн. і відповідали 98,7% річного планового показника, затвердженого на 2010 рік. Частка фінансування освіти з державного бюджету за функціональною класифікацією склала 9,5%. На стипендії було видано 0,3% видатків державного бюджету за економічною класифікацією. Частка видатків місцевих бюджетів на освітню галузь за функціональною класифікацією збільшилася до 32,2% порівняно з попередніми роками.

Таблиця 1

Темпи зростання видатків Зведеного, Державного та місцевих бюджетів України у 2007-2010 рр. порівняно з попереднім періодом, %

Видатки згідно з функціо-нальною класифіка-цією	2007			2008			2009			2010
	Зведений	Державний	Місцеві	Зведений	Державний	Місцеві	Зведений	Державний	Місцеві	Зведений	Державний	Місцеві
Разом видатків (без урахування між бюджетних трансфер- тів) з них:	129,0	125,9	133,4	136,8	140,7	131,5	99,4	98,8	100,2	123,0	125,3	119,6
освіта	131,2	125,0	134,7	137,5	142,3	135,0	109,5	111,0	108,7	119,6	120,4	119,1

Побудовано автором за даними [3]

З табл. 1 видно, що темпи зростання видатків зведеного, державного та місцевих бюджетів України не стабільні, в тому числі і на освіту. Протягом 2007-2008 рр. вони значно зросли (на 6,8%), а у 2009 р. відбувся значний спад (до 109,5% у 2009 р. із 131,2% у 2007 р. видатків на освіту із Зведеного бюджету). У 2010 році ситуація покращилася і фінансування освітніх послуг зросло до 119,6% за зведеним бюджетом.

Рис. 1. Динаміка видатків Державного бюджету України на освіту за 2008-2010 роки у розрізі функціональної класифікації

Побудовано автором за даними [3]

Збільшення видатків на освіту, в основному пов’язано з тим, що поряд зі збільшенням видатків на оплату праці у зв’язку зі зростанням мінімальної заробітної плати було встановлено надбавку у розрізі 20% посадового окладу викладачам професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, керівникам та заступникам керівників зазначених закладів, а також зі збільшенням стипендій для учнів професійно-технічних навчальних закладів і студентів вищих навчальних закладів у зв’язку з індексацією стипендій (див. рис. 1 і табл. 2).

Таблиця 2

Видатки Державного бюджету України на освіту за 2008-2010 роки у розрізі функціональної класифікації

В и д а т к и	2008			2009			2010
	План, млн. грн.	Факт, млн. грн.	Частка факт., %	План, млн. грн.	Факт, млн. грн.	Частка факт., %	План, млн. грн.	Факт, млн. грн.	Частка факт., %
Усього	253 207,9	241 490,1	100,0	274 156,4	242 356,7	100,0	307 748,2	303 588,7	100,0
з них: освіта	21 121,5	21 554,3	8,9	25 153,2	23 925,1	9,9	27 091,4	28 807,5	9,5

Побудовано автором за даними [3]

На освіту у 2008 р. використано 21 554,3 млн. грн., що перевищує план на 432,8 тис. грн. і становить лише 8,9% від загальних видатків Держаного бюджету. В 2009 р. частка видатків на освітні послуги збільшилася на 1% порівняно з 2008 р. і склала 23 925,1 млн. грн., але відбулося недофінансування даної галузі на 1 228,1 млн. грн.. 2010 р. фактичні видатки на освіту перевищили заплановані на 1 716,1 млн. грн. і займають 9,5% від загальних. За аналізований період фінансування освіти збільшилось, але частка від загальних видатків залишилась мізерною, що суттєво впливає на продуктивність даної галузі.

Таблиця 3

Показники виконання Державного бюджету України на освітню галузь за січень-вересень 2010-2011 років [2]

В и д а т к и	Факт 2010 рік, млн. грн.			Факт 2011 рік, млн. грн.			Темпи росту у порів-нянні з відповідним періодом минулого року, %
	Загальний фонд	Спеціаль-ний фонд	Всього	Загальний фонд	Спеціаль-ний фонд	Всього	Загальний фонд	Спеціаль-ний фонд	Всього
Освіта, у т.ч.:	13891,1	5822,7	19713,7	12494,8	6529,6	19024,3	89,9	112,1	96,5
до-шкільна освіта	37,4	7,2	44,6	42,1	10,4	52,2	112,6	144,5	117,8
профе-сійно-техніч-на освіта	2683,5	212,2	2895,8	641, 0	82,9	723,9	23,9	39,1	25,0
вища освіта	10222,6	5305,8	15528,3	10864,9	6126,3	16991,3	106,3	115,5	109,4
після-диплом-на освіта	210,2	103,9	314,1	214,6	121,4	336,1	102,1	116,9	107,0

Аналізуючи обсяги бюджетного фінансування освіти за січень-вересень 2010-2011 рр. видно зменшення видатків на освіту за загальним фондом і збільшення – за спеціальним фондом, що в сумі дало зниження витрат на дану галузь. Результати дослідження фінансування освітніх послуг показали, що домінуючими статтями видатків Державного бюджету є видатки на вищу освіту (за аналізований період вони збільшились на 115,5% і у 2011 році склали 16991,3 млн. грн.). Значно скоротився обсяг видатків на професійно-технічну освіту, який в 2011 р. склав лише 25,0% попереднього року за даний період. За темпами росту у порівнянні з минулим періодом домінують видатки на дошкільну освіту (117,8% приросту за аналізований період). Фінансування післядипломної освіти зросло до 4,4 млн. грн. і 17,5 млн. грн., відповідно за загальним і спеціальним фондом.

Недостатня ефективність державних видатків на освіту зумовлена низкою чинників, основними серед яких залишаються вади організаційно-управлінської структури галузі. Коштів, які виділяються державою для надання освітніх послуг, не вистачає навіть на покриття базових статей витрат: зарплату, нарахувань на зарплату, плату за енергоносії. Негативною тенденцію, яка свідчать про незадовільний стан української освіти, є її невідповідність європейським і світовим ринкам праці. На жаль, держава вже не несе відповідальності за надання робочих місць випускникам. Лише пропонуються уніфіковані програми, які не пов’язані з вимогами міжнародних ринків праці.

Розвиток освітніх інвестицій має ґрунтуватися не на простому нарощуванні видатків, а на підвищенні їх ефективності з метою забезпечення належної якості освітніх послуг та можливостей рівного доступу населення до їх отримання впродовж всього життя. Система освіти в Україні повинна бути орієнтована, перш за все, на потреби особистості і роботодавця. Орієнтація на реальні потреби споживачів освітніх послуг створить основу для залучення в систему освіти додаткових фінансових ресурсів, які складаються як із коштів підприємств-замовників, так і особистих та запозичених в банках коштів студентів.

Висновки. В умовах ринку інвестування в людський капітал є центральним елементом в стратегіях сприяння економічного процвітання країни. Сучасний стан фінансування освіти в Україні є досить невтішним. Для досягнення світових стандартів в даній галузі необхідна побудова економічних механізмів, які б забезпечили ефективну систему фінансування. Україна повинна здійснити перехід від переважно бюджетного фінансування освіти до залучення додаткових джерел, таких як комерційний бізнес та банки. Потрібно розширити можливостей навчальних закладів залучати додаткові кошти за некомерційних фондів; використання грантової підтримки дослідних проектів та освітніх інновацій; розширення списку платних послуг, що надаються навчальними закладами.

Література

1. Закон України "Про освіту" від 23 травня 1991 р., № 1060 – ХІІ. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www. zakon.rada.gov.ua.

2. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua.

3. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.ibser.org.ua.