Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Калетнік В.В., Слободянюк А.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ПОШИРЕННЯ

У наш час важливим та актуальним питанням розвитку світового господарства є розвиток інвестиційної діяльності, залучення та використання іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [2].

В умовах глобалізації національний економічний розвиток залежить від здатності ефективно використовувати не тільки традиційні, але інтернаціоналізовані ресурси і чинники виробництва постіндустріального суспільства. Міжнародне інвестування відіграє при цьому провідну роль. Воно формує канали передачі фінансових і матеріальних ресурсів, науково-технологічних і організаційно-економічних інновацій на новітній інформаційній основі [4, с. 131-132].

Вивченням даного питання займалося ряд вітчизняних вчених, серед них Гринів Т. Т., Тесля С. М., Худавердієва В. А., Шик Л. М. та інші.

Економіка України має гостру потребу у прямих іноземних інвестиціях. За оцінками провідних спеціалістів Європи, підприємницький ризик інвестицій в країну становить 80%. Саме він зумовлює незначний потік прямих інвестицій. Згідно з розрахунками у світовому потоці прямих інвестицій на економіку України припадає близько 1 %, або в середньому приблизно 5 дол. США на одну особу населення [5, с. 64 - 65].

Протягом 2010 року іноземні інвестори вклали в економіку України 44708,0 млн. дол. США. За даними Державного комітету статистики України до основних країн- інвесторів, на які припадає більш ніж 10 % загального обсягу прямих інвестицій належать: Кіпр - 9914,6 млн. дол. США (22,2 % загального обсягу), Німеччина - 7076,9 млн. дол. США (15,8%), Нідерланди - 4707,8 млн. дол. США (10,5 %) [7].

Основними напрямами вкладання іноземних інвестицій є промисловість, де зосереджено 8873,4 млн. дол. (23,0% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної - 7618,6 млн. дол. та добувної - 1102,9 млн. дол., у фінансових установах акумульовано 8106,1 млн. дол. (21,0%) прямих інвестицій (рис. 1) [6, с. 220 - 221].

Рис. 1. Напрями вкладання іноземних інвестицій в економіку України за 2010 рік, млн. дол. США [6, с. 220 - 221]

В Україні простежується нераціональний розподіл іноземних інвестицій між галузями економіки. Велика увага зосереджена на інвестування у переробну промисловість. Незважаючи на те, що Україна багата на природні ресурси на добувну промисловість спрямована незначна частка іноземних інвестицій. У нашій країні існує ряд проблем, які перешкоджають ефективному залученню іноземних інвестицій: відсутність відповідного інвестиційного клімату; недосконалість ринкового механізму; нестабільність політичної ситуації; низький рівень ділової та професійних кваліфікації підприємців; відсутність зацікавлених партнерів; нестача привабливих інвестиційних проектів; недосконалість податкової системи; відсутність дієвої системи страхування інвестицій; надвисокий рівень інфляції [5, с. 66].

Отже, залучення іноземних інвестицій є важливим для економічного розвитку України. Правильний та раціональний розподіл іноземних інвестицій між галузями народного господарства забезпечить економічний розвиток та підвищить авторитет нашої країни у світовому господарстві. Іноземні інвестиції потрібно спрямовувати не тільки на поточні потреби розвитку, а й враховувати майбутні перспективи, розвиток НТП, орієнтуватися на зміни, які відбуваються у світі, щоб вийти на міжнародний рівень розвитку. Вирішення проблем, які перешкоджають ефективному залученню іноземних інвестицій, сприятиме покращенню інвестиційного клімату країни та сприятиме покращенню її економічного становища.

За останні 5 років ключовими інвесторами за кількістю проектів в Україні (табл. 1) були США (12%), Німеччина (12%), Росія (10%) і Франція (8%). Найбільшими інвесторами в Україну за обсягом інвестицій в 2010 році були країни ЄС (54%) та Росія (15,6%). У 2010 році вартість інвестицій із ЄС і Росії в абсолютному виразі у порівнянні з 2009 роком скоротилася. Відносини України з Росією є дуже важливими для стабільності інвестиційного клімату та макроекономічного середовища країни. Зокрема, Росія є основним торговим партнером України і постачає країні більшу частку природного газу. Відносини з Росією поліпшилися, що сприяло покращенню стабільного економічного іміджу України. У 2011 році в Україні прогнозувався приріст прямих іноземних інвестицій на 40%. Це прогнозоване збільшення прямих іноземних інвестицій пов’язане з реформами, що проводяться українською державою, та покращенням інвестиційного клімату.

Таблиця 1

Основні інвестори в Україну 2006-2010 рр

Рейтинг	Країна	Проекти ПІІ (2006-2010)	Частка	Створ. роб. Місць
1	США	22	12%	213
2	Німеччина	21	12%	728
3	Російська Федерація	17	10%	510
4	Франція	14	8%	358
5	Швейцарія	11	6%	1,750
6	Польща	11	6%	1,900
7	Швеція	7	4%	37
8	Австрія	7	4%	17
9	Велика Британія	7	4%	550
10	Фінляндія	6	3%	146
	Інші	55	31%	1,251
	Усього	178	100%	7,487

Можливості для прямих іноземних інвестицій з’являться завдяки використанню потенціалу України у галузі виробництва, надання послуг та зростаючих можливостей у сфері аутсорсингу бізнес-процесів:

• Стимулювання виробництва і логістики: 50% ПІІ в Центральній та Східній Європі здійснюється у виробництво, проте Україна не слідує цій тенденції: незважаючи на наявність виробничого сектору з величезним потенціалом зростання (14,9% у 2010 році ⁵), кількість промислових проектів ПІІ залишається невеликою (8 проектів у 2010 році).

• Розвиток послуг: 25% проектів ПІІ в Європі припадає на професійні послуги та програмне забезпечення. Однак в Україні на ці сектори припадає лише відповідно 6% і 13% від загальної кількості проектів у 2010 році.

• Розвиток аутсорсингу: існують значні можливості в галузі аутсорсингу бізнес-процесів. Сектор створив 33 765 робочих місць у країнах Центральної та Східної Європі за останні п'ять років. В них частка України складає лише 3%. Цей сектор усе ще має величезний потенціал для країн з освіченим населенням і низькою вартістю робочої сили, особливо у зв’язку з «перегрівом» в інших країнах Центральної та Східної Європи.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну на 1 січня 2011 р. становив 44 млрд 708,0 млн. дол., що на 11,6% більше за обсяг інвестицій на початок 2010 р., та в розрахунку на одну особу становив 978,5 дол. [7] Згідно даних Міністерства економічного розвитку і торгівлі станом на 1.07.2011 року (табл. 2) в економіку України залучено уже 81,2% запланованого (47,2 млрд. дол. США), що свідчить про зростання інвестиційної привабливості України для іноземного інвестора, та про покращення інвестиційного клімату.

Таблиця 2

Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в Україну [8]

	Обсяги прямих інвестицій на 01.07.2011  (млн.дол. США)	У % до підсумку
Усього	47205,7	100,0
у тому числі
Кіпр	11619,6	24,6
Німеччина	7365,5	15,6
Нідерланди	4779,5	10,1
Російська Федерація	3386,1	7,2
Австрія	2855,8	6,0
Франція	2384,8	5,1
Велика Британія	2347,6	5,0
Швеція	1758,2	3,7
Вiрґiнськi Острови (Брит.)	1524,2	3,2
США	1087,5	2,3
Італія	945,6	2,0
Польща	894,4	1,9
Швейцарія	872,3	1,8
Інші країни	5384,6	11,5

Якщо до кінця 2011 року рівень вливання інвестицій не буде змінюватись в сторону зменшення, то можна буде говорити про досить ефективну інвестиційну політику українського Уряду на даному етапі розвитку, та про подальше збільшення притоку іноземних інвестицій.

Проте в III кварталі Держкомстат зафіксував найменший з початку року чистий приплив іноземних інвестицій - 1,17 млрд. дол., хоча із країни вивели всього 147 млн. дол. Левову частку капіталу інвестори направили у фінансовий сектор, торгівлю та нерухомість. Втім, подальший приплив інвестицій під загрозою. Експерти очікують, що до кінця в Україну надійде на 2 млрд. дол. менше від очікуваних 9 млрд. дол. А наступного року залучення інвестицій знизиться до 7 млрд. дол. - менше буде вкладено в будівництво, нерухомість і торгівлю, вважають аналітики.

За даними Держкомстату, у січні-вересні приплив інвестиції становив 8,524 млрд. дол.. Чистий приплив інвестицій - з урахуванням відтоку (659,4 млн. дол.), курсової різниці (192,1 млн. дол.) і різних переоцінок - 8,079 млрд. дол. Спільний обсяг інвестицій до 1 жовтня досяг 37,621 млрд. дол.

Першість за обсягом інвестицій, як і раніше, у Кіпру - в III кварталі резиденти вклали 226,5 млн. дол. (за дев'ять місяців - 2,587 млрд. дол.). Серед лідерів - Австрія, Голландія, Франція і Великобританія, що направили в Україну 447,2 млн. дол. (за дев'ять місяців - 1,684 млрд. дол.). Вилучили кошти компанії з Угорщини (-24,6 млн. дол..), Росії (-10,3 млн. дол.) та Італії (-2,8 млн. дол.). Найбільш привабливими для інвестування були фінансовий сектор, торгівля та операції з нерухомістю, які проте одержали коштів менше від звичайного. Нерезиденти вклали в їхній розвиток 933,7 млн. дол., збільшивши обсяг інвестицій до 4,5 млрд. дол. Знизилися вкладення тільки у виробництво продуктів харчування, напоїв і тютюнових виробів (на 7,7 млн. дол.). [7]

Державна інвестиційна політика в Україні консервувала неефективну, здеформовану структуру економіки, що є однією з головних причин погіршення економічної ситуації.

У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль відіграють науково-обґрунтоване визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідність державним інтересам, програмним цілям національного відродження України, швидкого подолання економічної кризи і досягнення стабілізації та зростання народного господарства. Саме на пріоритетні напрями науково-технічного прогресу слід максимально націлювати інвестиційну й інноваційну діяльність та ресурси. На розвиток сучасних і майбутніх високотехнологічних виробництв можуть претендувати тільки ті країни, які здатні забезпечувати високий рівень науки, техніки, освіти, культури, організації управління та трудової дисципліни.

Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні є недосконалість відповідного законодавства. Залученню іноземних інвестицій перешкоджають нерозвиненість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною, надійною нормативно-правовою та комерційною інформацією. Говорячи про іноземні інвестиції треба враховувати світовий досвід, який показує, що найбільших успіхів у залученні іноземних інвестицій досягають ті країни, які, по-перше, ставлять таку мету, як пріоритетну в своїй економіці, по-друге, використовують при цьому можливо більший набір заходів. Головне тут створення привабливого інвестиційного клімату та створення міжнародного образу країни як такої, що надає інвестору кращі, ніж інші країни, можливості.

Література:

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.

2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» вiд 19.03.1996  № 93/96-ВР

3. Закон України «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україну» від 17 грудня 1993 р.

4. Гринів Т.Т. Іноземні інвестиції в Україні в умовах кризи: стан і перспективи розвитку // Національний університет "Львівська політехніка", кафедра обліку та аналізу - 2010. - с. 69 - 73.  

5. Худавердієва В. А. Стратегія залучення іноземних інвестицій в економіку України // Фінанси України. - 2010. - № 6. - с. 62 - 71.

6. Шик Л. М. Стан іноземного інвестування в Україну: проблеми та шляхи їх вирішення // Вісник Запорізького національного університету. - 2010. - №3(7). - с. 217 - 224.

7. http://www.ukrstat.gov.ua - Державна служба статистики України.

8. http://www.ukrexport.gov.ua – Міністерство економічного розвитку України.