Економічні науки/6. Маркетинг та менеджмент

К.е.н. Черепня В. В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

Відносини соціального партнерства в системі факторів управління персоналом підприємства

Важливою складовою ефективної системи управління персоналом підприємства є реалізація відносин соціального партнерства у трудовому колективі. Соціальне партнерство є такий тип відносин між найманими робітниками і роботодавцями, який забезпечує узгодження їх найважливіших соціально-трудових інтересів.

Соціальне партнерство передбачає:

- наявність механізмів і інститутів по узгодженню інтересів соціальних партнерів на різних рівнях;

- переговорний характер колективно-договірного процесу та врегулювання протиріч, що виникають між сторонами;

- узгодження між партнерами розподілу доходів, в тому числі і соціально-економічної політики в цілому, включаючи розробку основних критеріїв і показників соціальної справедливості і заходів по захисту інтересів суб’єктів трудових відносин;

- зниження рівня та пом’якшення гостроти соціальних конфліктів (страйків, локаутів) засобом застосування різних методів примирення сторін.

Соціальне партнерство, таким чином, можна розглядати як можливість визнання конфлікту і введення його у легітимні і конструктивні рамки. Воно будується на принципі рівності партнерів і їхніх здібностей домовитися між собою.

Історично відносини соціального партнерства з’явились з появою профспілкових організацій (60-ті роки XIX ст.), а вже в кінці ХІХ ст. вони ввійшли у практику у США, Франції, Великобританії. У липні 1993 р. в Україні був прийнятий закон «Про колективні договори та угоди».

Саме перехід до ринкових відносин в Україні об’єктивно зумовив інтенсифікацію процесу пошуку та знаходження моделі відносин між найманими робітниками та роботодавцями, подолання суперечностей, які виникають між ними. Тому ідеї і практика соціального партнерства повинні глибоко проникнути у соціально-трудові відносини.

Актуальність проблеми ефективного використання відносин соціального партнерства у системі факторів управління персоналом підприємства набуває особливого значення й тому, що Україна стоїть перед необхідністю переходу від індустріальної економіки до інформаційної.

В цих умова буде змінюватися роль та місце безпосереднього працівника у процесі виробництва. З виконавця певних функцій в умовах машинного, індустріального виробництва він перетворюється у спостерігача, наладчика складних технічних систем, де праця за характером перетворюється у творчу діяльність.

Заохочувати такого працівника до ефективного виконання ним своїх функцій можливо лише на шляху залучення до участі в управлінні виробництвом, в основі якого лежить соціальне партнерство. Соціальне партнерство виступає необхідною складовою відносин між найманими працівниками та власниками засобів виробництва.

На рівні підприємства відносини соціального партнерства реалізуються на основі колективного договору, як форми колективних правовідносин між власниками засобів виробництва та найманими робітниками. Але основні положення соціального партнерства відображаються в законодавчих актах, де визначаються рівні мінімальної зарплати, тарифні угоди та інше.

Відповідно до Закону України «Про соціальне партнерство» передбачені такі форми соціального партнерства:

- спільні консультації, переговори, колективні договори та угоди, розв’язання колективних трудових конфліктів;

- організація арбітражних процедур;

- участь у роботі органів соціального партнерства [1, с.94].

В Україні створені необхідні інституційні механізми функціонування системи соціального партнерства (зокрема, прийняття у грудні 2010 р. базового Закону «Про соціальний діалог в Україні»), формування спільних представницьких органів соціальних партнерів (профспілок та організацій роботодавців), створення спільних органів соціального діалогу, таких, як Національна Служба посередництва та примирення (1998 р.) та національна тристороння соціально-економічна Рада (2011 р.)

В сучасних умовах підприємства набули всі риси самостійності, які характерні для праці в умовах ринку. А це потребує значного вдосконалення та розширення сфери управління. З’являється нова система управління, яка включає в себе кадровий потенціал підприємства, організацію і оплату праці, підготовку робочої сили, форми участі в управлінні підприємством, соціальне партнерство, коли роботодавці и наймані робітники виступають як соціальні партнери в структурі організації. Тому в системі факторів управління персоналом підприємства необхідно посилювати роль такого фактора, як відносини соціального партнерства.

Література

1. Кодекс законів України про працю (зі змінами та доповненнями). - К.: Атіка, 2002.